ГулІвер В РаботІ - Рыбаченко Олег Павлович. Страница 1

 ГУЛІВЕР В РАБОТІ

  АННОТАЦІЯ

  Тепер Гуллівер, який став хлопчиськом, змушений крутити колесо Конана . А вродлива дівчинка-віконтеса його підхльостує батогом. Отака тепер незавидна доля у легендарного мандрівника.

  . РОЗДІЛ Љ 1

  Хлопчик Гуллівер був відокремлений від інших матросів. Тих, що теж стали дітьми, відправили в окремий барак, де мали розподілити по різних важких роботах. І вічним хлопчикам довелося голими і босими тягати наповнені камінням кошики в каменоломнях, і рубати скелі кувалдами та кирками.

  Така доля рабів. А ось Гулівер трохи пощастило. Віконтеса, правда, наказала його впрягти в колесо і змусила крутити жорна, в якому перемелювалося зерно в муку. Робота важка, натомість на сонечку. І тобі хоч залишили плавки. Інші хлопчики в каменоломнях і зовсім голі з метою економії, і часом місяцями не бачать сонця, отримують удари палицями та батогом, носять ланцюги і сплять на камінні. Та ще й нюхають сморід на рудниках від різних випорожнень і смолоскипів.

  А так Гулівер таки на сонечку та свіжому повітрі працює. А дівчинка-віконтеса крокує поряд. Час від часу завдає ударів батогом по голій спині хлопчика, і питає з усмішкою:

  - Ну як? Цього разу ти задоволений!

  Гулівер помітив філософськи:

  - Людина припускає, а Бог має!

  Дівчинка тупнула босими ніжками і відзначила:

  - Демагогія! Хоча ти повернув собі юність і знову в дитинстві, і це здорово!

  У тілі хлопчики років дванадцяти і справді почуваєшся дуже свіжо та бадьоро.

  Хоча твої босі ступні і колють гостре каміння, але вони так сильно огрубіли, і настільки й хлопчик жорсткі, що відчуваєш лише приємний лоскіт.

  Та й утома майже не відчуває.

  Ось і дівчинка хоче з ним побалакати. А що їй ще робити? Ні телевізора, ні радіо, ні тим більше ігор та інтернету не винайшли, тож розважати нічим і нікому.

  Віконтеса з посмішкою запитала:

  - А коли ти був у царстві велетнів, тебе не бентежив, твій маленький зріст?

  Гулівер помітив:

  - Для простої людини я не маленький. І навіть вище за середнє зростання. Але якщо чесно говорити, то звичайно, якщо навіть маленька дівчинка набагато більше, ніж ти - це бентежить!

  У відповідь смішок. Потім батіг досить боляче обігрів хлопчика по голій, м'язистій спині.

  Гулівер додав кроку. Все ж таки, звичайно ж, добре стати вічно юним, але коли ти раб не особливо приємно. Але іншим матросам дітьми стали ще важче. І, зрозуміло, не варто вважати, що ти найнещасніший пацан світу. Ось сонечко світить, оголене, м'язисте тіло обдуває приємний, свіжий вітерець. А якого, там хлопчакам у смердючих копальнях, де вони мучаться від непосильної роботи?

  Гулівер запитав дівчинку знатного роду:

  - А чому нас не продавали з аукціону?

  Віконтеса відповіла з посмішкою:

  - Прибув новий план розширення копалом і терміново знадобилася робсила. Коли копальня вичерпається. То може бути їх і виставлять на аукціон. А що тобі хотілося б голяком постояти на подіумі, і відчути руки хлопчиків і дівчаток, які мацатимуть твоє тіло і залізатимуть пальцями в рот?

  Гуліверові стало гидко і він промовчав. А віконтеса його знову обігріла

  батогом. Здулася на спині червона смужка.

  Дівчинка тупнула босою ніжкою. Вона виглядала комічно - розкішна сукня і голі ступні, немов у рабині чи простолюдинки.

  Проте вона прочирикала:

  - Ти лише моя річ! І радуйся, що твоя господиня я! А то можу продати тебе та оркам! А це буде набагато гірше!

  Хлопчик Гулівер здивувався:

  - А що орки насправді є?

  Дівчинка відповідно кивнула головкою:

  - Звичайно! А що ти не знав?

  Колишній капітан, який став дитиною, щиро відповів:

  - Я думав - це просто казкові істоти!

  Віконтеса засміялася і відповіла:

  - Ну, все у нас свого роду є казка! І тут уже не відібрати і не додати!

  Гулівер заспівав:

  Вірю я з казкою , люди не прощаються,

  І друзями вірними назавжди залишаться!

  Дівчинка вже вкотре взяла, засміялася. Хоча - це й не пристойно весь час реготати.

  Гулівер поки що мовчав. Йому згадалося, що бути серед велетнів страшнувато. Навіть кішка для тебе небезпечна, а як його мало не вбила мавпа. Тож тоді він мав проблеми. Хоч і дах над головою був і ситий, і в розкішних, хай і товстих шатах.

  Але особливо серед велетнів неприємно, що поруч із тобою немає жінки. Щоправда, зараз він у тілі дитини, і начебто особливого бажання і немає. Але все-таки нудно.

  Гулівер заспівав, свій романс;

  Над прірвою напередодні ада-раю,

  Хочу від Бога милість отримати!

  До нього я звернуся, душею палаюча,