Скло (СИ) - Рут Фред. Страница 1

POV  Глорія

-Імбіцил, кретин, дрочун, - кричала я йому в обличчя, а він стояв і дивився на мене баранячим поглядом не розуміючи що  відбувається. Звичайно я б теж не розуміла що відбувається, якби на мене накинулися під час прогулянки з собакою по Гайд-парку.

-Щ-щ-щ-щ-о?, - заїкаючись промовив Крістіан, і на його обличчі була ясно зрозуміла злість, здивування…..страх?

-Не роби такий вигляд ніби ти нічого не розумієш, безневинний козел, - на цьому моменті я ледве не розкололась. «Глорія, настроїлись, спокійно, спокійно, в нас все вийде». Через хвилин 15 я була вже вдома, і пішла на 3 поверх в свою кімнату, дістала свій щоденник і почала писати :

«16.03.2014

Дорогий щоденник,

Я сьогодні нарешті кинула свого Крістіана, ой, вже не свого Крістіана, а просто Крістіана, через це я дуже горджусь собою. Тому що мені вдалося зробити винним  свого вже колишнього хлопця в цій ситуації. Зізнаюся чесно, мені це подобається, тому що я не люблю довготривалі стосунки, і робити хлопця винним це дуже весело. Насправді мені його трішки шкода, через те що він до мене був сильно прив’язаний, і мріяв про більше ніж просто зустрічатися. Ну що ж вже пора прощатися з Лондоном, я не знаю чи буду сумувати за постійними туманами та дощами, хоча це вже стало частинкою мого життя. Насправді найбільше шкода залишати тут друзів та мою кращу подругу Френчі.»

-Глорія, піднімай свій жирний зад, бо ми запізнимося на літак -  саркастично виразився тато.

-Старий пердун, - бурчала я собі під ніс спускаючись до нього.

-Що ти сказала?

-С.Т.А.Р.И.Й.  П.Е.Р.Д.У.Н., - сказала я безстрашно, тому що знала що мені за це нічого не буде.

З батьків я особливо люблю тата, адже він мене розуміє як ніхто інший, підтримує в важких ситуаціях та жартує зі мною. І ще купив мені машину після того як я побила йому  скутер, от такий в мене терпеливий тато.

Як тільки ми вийшли з аеропорту, на нас накинулась щаслива мама. Адже вона прилетіла в Сієтл на декілька тижнів раніше що б підготувати будинок до нашого приїзду, це має бути для нас сюрпризом. Ох, як мені не подобаються мамині сюрпризи.

Після перельоту мені дали 2 дні на адаптацію, далі я мушу іти в нову школу. Як я це ненавиджу, особливо нові знайомства. Я не знаю чи є пришкільний гурток барабанщиків, це моє хобі і я не знаю як я буду без цього жити, без своєї рок-групи. В нас тільки все починало гарно складатися, і ми давали міні-концерти в нічних клубах. Так, це було весело, особливо ці інтрижки на один вечір…

Новий будинок. Чесно сказати я думала що буде набагато гірше, тому що я не люблю ці витончені інтер’єри 18 століття, а так доволі не погано. Особливо моя кімната, на цей раз вона зробила не погано, там були всі плакати моїх улюблених рок-груп, фотографії з друзями, особиста ванна кімната та гардеробна…

Перший день в нові школі…х-м-м…чи справдяться мої очікування? Сподіваюсь буде весело.

Сьогодні я їду перший раз на своїй новій машині. «Пежо 207», вона надзвичайно чудова.

Але коли я паркувалась я ледве не збила одного хлопця, який тільки що вийшов із своєї машини, ну що поробиш, я ще не навчилась гарно паркуватись.

-Ти дивишся куди ти їдеш, навчись спочатку їздити, а потім сідай за кермо, дура, - кричав він.

-Іди в сраку, мудак, не тобі вирішувати коли мені сідати за кермо.

Я взяла рюкзак і демонстративно пішла в школу, не вибачившись перед ним, а він лиш розкрив рот від здивування, і не зміг нічого сказати як мені тоді здалося. Першим уроком в мене була хімія, я пішла на пошуки кабінету і нарешті його знайшла. Хімію викладав Містер Хетч.

-Доброго дня, сідайте на свої місця, тому що я вам хочу представити нову ученицю – Міс Лоуренс.

Всі на мене одразу звернули увагу особливо той хлопець якого я сьогодні ледь не збила.

-Глорія, сідай до Стіва, сьогодні ви разом будете робити практичну роботу, - сказав Містер Хетч, і показав жестом на місце біля Стіва. Я повільно пішла і наважилась сісти біля нього, дістала речі із рюкзака та відкрила зошит, і він перший почав зі мною розмову…..