Гулівер і боса віконтеса - Рыбаченко Олег Павлович. Страница 11

Ти мій всесвіт, славить Тебе душа моя.

Ісус Ти життя моє, Ти для мене повітря та вода,

Ти мій всесвіт, славить Тебе душа моя.

Чую я Твій голос, Ти поруч зі мною,

Я в Твоїх руках, знаю,

Ні Тебе дорожче, Ти моя нагорода,

На віки з тобою я...

Ісус Ти життя моє, Ти для мене повітря та вода,

Ти мій всесвіт, славить Тебе душа моя.

Ісус Ти життя моє, Ти для мене повітря та вода,

Ти мій всесвіт, славить Тебе душа моя.

Ісус Ти життя моє, Ти для мене повітря та вода,

Ти мій всесвіт, славить Тебе душа моя.

Ти життя, Ти світло, любові заповіт,

З кожним днем сильніший, бути з Тобою хочу,

Лише Тобою одним, я Мій Бог живу,

Не перестану співати, буду для Тебе,

Більше життя я люблю Тебе.

З кожним днем сильніший, бути з Тобою хочу,

Лише Тобою одним, я Мій Бог живу,

Не перестану співати, буду для Тебе,

Більше життя я люблю Тебе.

Ісус Ти життя моє, Ти для мене повітря та вода,

Ти мій всесвіт, славить Тебе душа моя.

Ісус Ти життя моє, Ти для мене повітря та вода,

Ти мій всесвіт, славить Тебе душа моя.

Ісус Ти життя моє, Ти для мене повітря та вода,

Ти мій всесвіт, славить Тебе душа моя.

Ісус Ти життя моє, Ти для мене повітря та вода,

Ти мій всесвіт, славить Тебе душа моя.

Віконтеса почала плескати в долоні і прочирикала:

- Ось так воно набагато краще! Ти справді вмієш добре співати мій хлопчик!

Гулівер вклонився і відповів:

- Так! Я люблю Всевишнього Бога Ісуса Христа, і зрозуміло Пресвяту Богородицю!

Дівчинка з усмішкою кивнула:

- Це чудово! Ось заспівай, будь ласка і про Пресвяту Богородицю, щоб було все яскраво та красиво!

Хлопчик тупнув, босий, дитячою ніжкою і заспівав;

Свята, пречиста Діва Марія

Народила Спасителя, дала нам світло.

Але твої діти зимою босі -

І в брудних підвалах зустрічаємо голодний світанок!

Адже як вийшло, що світ зло мучить,

Що бідних більше, ніж у злачних полях сарани.

Що навіть від холоду мерзнуть рослини у травні,

Що звичайнісінька відповідь - якщо ти жебрак то танцюй!

Віддати мідний гріш багатим шкода,

Хоча їхній мамон до меж пристойності розбух...

Їхній головний наставник над нами дубова палиця -

Але гуркотом стане, коли проголосить голос півень!

Господь наказав вам багатим ділитися

Щоб не було мертвих і плач не мучив Божий Слух.

Хто слабкий допоможи - говорять з ікон добрі обличчя,

Якщо ти милосердний - маяк у райський шлях не згас!

Але багатьом мамон і душі та порятунки дорожчі,

Вони кажуть, що за золото куплять святих!

Запливла від жиру лихваря мерзенна пика

А серце без миру - холодний граніт!

Що нам ваш біль - мізерний народ?

У палацах ми й стогонів не чуємо!

Бажаєте притулок? Та вам буде притулок,