Гулівер і боса віконтеса - Рыбаченко Олег Павлович. Страница 5
Добре казка каже, погано реальність виконується!
Все в світі добігає кінця, крім людського ідіотизму та тваринної конкуренції!
Життя дуже схоже на обручку, кінець стражданням видно, але його ніколи не зможеш відчути!
Все в світі добігає кінця, крім людського ідіотизму та тваринної конкуренції!
Життя дуже схоже на обручку, кінець стражданням видно, але його ніколи не зможеш відчути!
Влучне око найкраще дозволяє відкосити від призову в армію покійників!
А влучне настанова не дозволить промахнутися повз дорогу, що веде точно до мети!
У пеклі лише одна перевага над раєм, немає страху перед вигнанням!
У християнському раю найнеприємніше, що найкращого не захочеться й бажати!
Христос єдине ягня, при якому зайчик набуває левових рис у вовчому світі!
Вмирають лише ті, хто не зумів убити у собі страху!
Безсмертя знаходить той, у кому страх і не живе!
Хто боїться великої кількості противника, обрахується із союзниками!
Хвилина, витрачена на розвідку, економить вік життя та мить тріумфу!
Хто не розбирає дороги, той надто часто не збере кісток!
Найбільших збитків ворогу завдає той, хто не втрачає почуття міри!
Людина не знає заходів у своїх амбіціях, зате її завжди обмірюють можливості!
Ось це Гулівер видав - круто! І все буквально на одному подиху. Справді, бувають геніальні діти, якщо у них вселилася душа дорослої людини.
Дівчинка-віконтеса відзначила:
- Та від цього можна і дахом рушать! Ось як ти складати вмієш!
Хлопчик-капітан кивнув:
- Та життя мене багато чого навчило! І в тому числі цієї мудрості!
Дівчинка тоді запитала:
- А чому ти не король у своїй країні!
Гулівер засміявся і відповів:
- Знаєш, мені якось не спадала на думку ідея битися за трон. Але якщо чесно говорити варто та подумати!
Віконтеса проспівала:
- У душі його вирує пристрасть,
Потрібна хлопчику лише влада!
Гулівер помітив:
- Якщо тисяча років життя я вже маю, як і з'явилося здоров'я, то чому б і не помріяти про владу!
Дівчинка наказала:
- Вріжте йому батогом!
Двоє хлопчиків-стражів взяли і обігріли Гулівера по голому торсу. Той скрикнув.
Віконтеса зупинила бійців:
- Досить! Це для того, щоб він зрозумів і знав своє місце! А його місце - місце раба!
Хлопчик Гулівер прохрипів, струшуючи з себе крапельки поту на шкірі, що лопнула:
- Як не зрозуміти! Тут останній осел і то зрозуміє!
Дівчинка тупнула своєю маленькою, точеною ніжкою і пискнула:
- А тепер співай! Доки я не сіла на коня!
Хлопчик-капітан заспівав, долаючи небажання;
Багато прийшло на По-батькові бід,
Скінчилося все колосальним розгромом.
Радуйтеся лицарів більше немає,
Честь і хвала вашому дому!
Я Гулівер є великий боєць,
Знайте, вмію люто битися.
Марс цей воїн добрий батько,
І кладеня мій захований у ранці!
Я по морозу біжу босоніж,
П'ятки кругляшки по снігу мелькають...
На доставлю фриця силоміць,
Буде перемога в лютому травні!
З арбалетів я орків крушу,
Зрізу разом дюжину гномів...
Треба я, троля за ніс укушу,
Воїном знати став дуже веселим!
Ні ніколи для хлопця такий,
Світлана кінець повір мені, не настане...
Буду я бігати вічно босий,
Щоб перемоги не святкував Каїн!