Гулівер став хлопчиком-юнгою - Рыбаченко Олег Павлович. Страница 6

Я співаю, співаю, і всіх бісів переб'ю!

Дівчинка теж заспівала:

Ми дівчата горді Сварога,

Сміливі, відважні бійці...

Служимо правильно, ми в Ім'я Роду,

Нехай пишаються діди та батьки!

Бог Сварог і розум у людей,

Зроблять щасливою світобудову...

Нас не переможе повір лиходій,

Справа наша праця та творення!

Гулівер свиснув і відзначив із любов'ю в голосі:

- Шикарна пісня!

Віконтеса кивнула і прочирикала:

- Та в цьому вся і привабливість. Що співаєш заради співу.

Хлопчик і дівчинка продовжували крокувати. Їхні дитячі ніжки тупотіли собі з великою впевненістю. І могли вони дуже гарно співати.

Діти тут, схоже, усі. І це такий чудовий світ. Нехай навіть у ньому існує рабство.

Гулівер із захопленням заспівав:

Усі люди на одній планеті,

Маємо, знай дружній жити...

Повинні завжди сміятися діти,

І у мирному світі жити,

Повинні сміятися діти!

І у мирному світі жити!

Ось вони так йшли, йшли і ще раз йшли...

Нарешті настав вечір. І колону з дітьми, які потрапили в полон, збудували на вечерю.

Їм дали чогось умовно їстівного супу, та ще коржів з молоком. Хлопчики-невільники поїли. І охоче завалилися спати.

Дійсно після важкого денного переходу вони потребували відпочинку.

Гулівер теж засопів носиком і йому снилися чудові сни.

У яких напівголі дівчата співали;

Всесвіт на частини розірвали,

Змеркли зірки, катастрофа-смерть!

Ридають, стогнуть у муках пекельних дали,

А тим, хто вижив: лише ганьба терпіти!

Подібно до Бога - правлячи всі закони,

Забувши про совість і відкинувши честь!

Чужа раса світ наводить новий,

Шпурнула виклик нам - лиху звістку!

. РОЗДІЛ Љ 2 .

Хлопчик-юнга, на якого перетворився Гулівер, плив на красивій і дуже витонченій бригантині. Її вітрила були дуже яскраво розфарбовані, з дивними, чудовими, малюнками у вигляді квітів і метеликів, бабок, а також дівчат з мечами.

І це дуже гармоніювало з екіпажем. Тут теж виявилися виключно дівчата. І вони були майже оголені, тільки груди та стегна прикриті ниточками коштовностей. А шкіра засмагла, блискуча, мов у бронзових статуй.

Дівчата-пірати шльопали своїми босими, дуже витонченими, і спокусливими ніжками.

І при цьому співали:

Ми бідні, ми бідні, пірати,

Нас дуже, дуже, дуже шкода,

Не уникнути дівчат знай розплати,

А тому, що нам не прищепили мораль!

Піраткам не потрібні науки,

І це ясно чому...

У нас і ноги є і руки,

А голова нам нема до чого!

І ось попереду з'явився галіон, його першою помітила дівчина на вершині. Вона зіскочила, миготивши голими, круглими п'ятами.

А взагалі, які тут були красуні, а волосся у них дуже яскраве. Більшість медових блондинок з шевелюрою блискучою, немов сусальне золото, але є ще й мідно-червоні дівчата і навіть із волоссям смарагдового кольору.

Деякі носять сережки брошки. А яка у них досконалість ліній!

І м'язи у них немов кульки ртуті перекочуються під бронзовою, блискучою шкірою. Ось це дійсно дівчата, які здатні битися по-справжньому.

І ось бригантина мчить за галіоном. А на цьому кораблі гасають волохаті ведмеді-орки, які додають вітрил і намагаються піти.

Дівчина-капітан з волоссям кольору сусального золота, що так гарне майорять за вітром, і босими ніжками, що зводять чоловіків з розуму, як прореве:

Ми знищимо проклятих ведмедів! Хай буде банда дракона у вогні!