Гаррi Поттер i фiлософський камiнь - Роулинг Джоан Кэтлин. Страница 73
— Добре, що нам не довелося битися з оцим, — прошепотів Гаррі, обережно переступаючи через товстезну ногу троля. — Мерщій, тут нема чим дихати!
Вони відчинили наступні двері, боязко очікуючи нових сюрпризів. Проте нічого страшного не побачили. Там стояв стіл із сімома поставленими рядочком пляшками різної форми.
— Снейпове закляття! — сказав Гаррі. — Що робити?
Вони переступили через поріг, і відразу за ними в одвірку спалахнув вогонь. Це був незвичний пурпуровий вогонь. Тієї ж миті взялися чорними язиками полум'я двері попереду. Вони потрапили в пастку.
— Глянь! — Герміона схопила сувій паперу, що лежав біля пляшок. Гаррі зазирнув їй через плече, і вони прочитали:
Герміона полегшено зітхнула, і Гаррі здивовано побачив, що вона усміхається, хоча йому було аж ніяк не до сміху.
— Чудово! — сказала Герміона. — Це не чари, а логічна загадка. Безліч видатних чарівників не мали ні грама логіки і застрягли б тут навіки.
— Але таке може статися і з нами, хіба ні?
— Звичайно, ні! — заперечила Герміона. — Цейї папір усе пояснює. Є сім пляшок: у трьох — отрута; у двох — вино; одна з них допоможе нам безпечно пройти через чорний вогонь, а друга — повернутися назад через пурпуровий.
— Але як нам дізнатися, з якої пити?
— Хвилиночку!
Герміона кілька разів перечитала папір. Тоді пройшлася вздовж ряду пляшок, бурмочучи щось собі під ніс і перераховуючи їх. Нарешті заплескала в долоні.
— Все ясно! — повідомила вона. — Найменша пляшечка проведе нас крізь чорне полум'я — до каменя.
Гаррі глянув на крихітну пляшчинку.
— Там вистачить тільки одному з нас, — сказав він. — Один ковток або й менше.
Гаррі й Герміона подивилися одне на одного.
— Яка з них допоможе вернутися крізь пурпуровий вогонь?
Герміона показала на заокруглену пляшку з правого кінця.
— Випий її! — сказав Гаррі. — І не переч. Далі вернешся до Рона і візьмете дві мітли в кімнаті з летючими ключами. На мітлах ви зможете вибратися через люк і пролетіти мимо Флафі. Прямуйте відразу до соварні й відішліть Гедвіґу до Дамблдора, бо він нам потрібен. Якийсь час я спробую втримати Снейпа, але, мабуть, ненадовго…
— Гаррі, а що як з ним Відомо-Хто?
— Ну… Одного разу мені вже пощастило, прав-Да? — сказав Гаррі, показуючи на шрам. — Може, знову пощастить.
Герміонині вуста затремтіли й вона раптом кинулася до Гаррі, обхопивши його обома руками.
— Герміоно!
— Гаррі, ти — видатний чарівник, пам'ятай про це!
— Я?.. Я гірший від тебе! — збентежено відповів Гаррі, коли Герміона розімкнула свої обійми.
— Що там я? — заперечила Герміона. — Книжки! Розум! Є важливіші речі — дружба, відвага, і… ой, Гаррі, бережи себе!
— Пий перша, — сказав Гаррі. — Ти впевнена, що все правильно розгадала, так?
— Абсолютно! — відповіла Герміона.
Вона добряче надсьорбнула з круглої пляшечки скраю і здригнулася.
— Це часом не отрута? — стурбовано запитав Гаррі.
— Ні. Просто воно холодне, як лід.
— Біжи швиденько, поки це діє!
— Щасти тобі! Бережися!..
— БІЖИ!!!
Герміона повернулася й рушила просто через пурпурове полум'я.
Гаррі глибоко вдихнув, узяв найменшу пляшечку і став обличчям до чорного вогню.
— Я йду! — вимовив він, одним ковтком спорожнивши пляшечку.
Його тіло й справді немов закрижаніло. Гаррі поклав пляшечку і рушив уперед. Він напружився й побачив, як чорні язики полум'я лижуть йому тіло, але нічого не відчував. Якусь мить він не бачив нічого, окрім темного вогню, — а тоді опинився по той бік, в останній кімнаті.
Там уже хтось був — але не Снейп. І навіть не Волдеморт.