Гаррі Поттер і таємна кімната - Роулинг Джоан Кэтлин. Страница 29

Вудові це не сподобалось.

— Так-от, послухайте, — сказав він, сердито поглядаючи на них, — торік ми повинні були виграти чемпіонат. Ми були явно найкращою командою. Але, на жаль, через незалежні від нас обставини…

Гаррі винувато засовався на стільці. Під час торішньої фінальної гри він лежав непритомний у шкільній лікарні, і тому ґрифіндорській команді бракувало одного гравця, й вона зазнала найприкрішої поразки за останні триста років.

Минув якийсь час, поки Вуд знову опанував себе. Ця остання поразка ще й досі не давала йому спокою.

— Тому цього року слід тренуватися значно наполегливіше, ніж будь-коли. Гаразд, ходім випробовувати наші нові теорії на практиці! — вигукнув Вуд, хапаючи мітлу й виходячи з роздягальні. Команда рушила за ним, ледве пересуваючи ногами й позіхаючи.

Вони так довго сиділи в роздягальні, що сонце підбилося вже височенько, хоча над травою ще стелилися рештки туману. Ступивши на поле, Гаррі побачив на трибунах Рона й Герміону.

— Ви ще не закінчили? — здивовано гукнув Рон.

— Навіть не починали, — озвався Гаррі, заздрісно поглядаючи на грінки з повидлом у їхніх руках. — Вуд розучував з нами нові фінти.

Гаррі виліз на мітлу, відштовхнувся від землі й злетів у повітря. Свіжий ранковий вітерець обвіяв йому обличчя, і це розбурхало його набагато краще, ніж довгі Вудові лекції. Як добре знову повернутися на поле для квідичу. Він майнув довкола стадіону, переганяючи Фреда і Джорджа.

— Що це за дивне клацання? — гукнув йому Фред, коли вони стрімко розверталися.

Гаррі глянув на трибуни. Колін сидів на одному з верхніх рядів, піднявши вгору апарат, і клацав фотку за фоткою. На порожньому стадіоні те клацання видавалося дуже гучним.

— Гаррі, подивися сюди! Гаррі! — пронизливо заволав Колін.

— Хто це? — поцікавився Фред.

— Не знаю, — збрехав Гаррі, кулею помчавши якомога далі від Коліна.

— Що тут діється? — похмуро запитав Вуд, підлітаючи до хлопців. — Чому той першокласник нас знімає? Мені це не подобається. Може, це слизеринський шпигун, який намагається вивідати все про нашу нову тренувальну програму.

— Він із Ґрифіндору, — відразу озвався Гаррі.

— А слизеринцям, Олівере, шпигун не потрібен, — додав Джордж.

— Чому ти так думаєш? — роздратувався Вуд.

— Бо вони вже тут, — показав униз Джордж. Кілька постатей у зеленій формі з мітлами в руках виходили на поле.

— Не може бути! — розлючено засичав Вуд. — Я ж замовив на сьогодні стадіон! Зараз усе з'ясуємо.

Вуд понісся додолу, зі злості приземлившись занадто різко, і тому мало не впав, злізаючи з мітли, Гаррі, Фред і Джордж спустилися слідом за ним.

— Флінте! — гаркнув Вуд капітанові Слизерину. — Зараз наша година тренувань! Ми спеціально домовились! Можете забиратися!

Маркус Флінт був ще кремезніший, ніж Вуд. З підступним, яку троля, виразом обличчя він відповів:

— Вуде, тут вистачить місця для всіх. Підійшли також Анжеліна, Алісія й Кеті. У слизеринській команді дівчат не було, і всі слизеринці стояли пліч-о-пліч, скоса поглядаючи на ґрифіндорців.

— Але я це поле замовив! — мало не вибухав зі злості Вуд. — Замовив заздалегідь!

— Ага, — сказав Флінт, — а я ось маю спеціальний дозвіл із підписом професора Снейпа. "Я, професор Снейп, дозволяю команді Слизерину провести сьогодні тренування на полі для квідичу у зв'язку з необхідністю випробувати нового ловця".

— Ви маєте нового ловця? — розгубився Вуд. — А де ж він?

І тут з-поза спин шести кремезних постатей вигулькнув сьомий. Він був менший за них, а на його блідому загостреному обличчі сяяла самовдо-волена посмішка. То був Драко Мелфой.

— Ти часом не син Луціуса Мелфоя? — запитав Фред, неприязно глянувши на Мелфоя.

— Цікаво, що ти згадав його батька, — сказав Флінт, і всі слизеринці заусміхалися. — Зараз побачите, який щедрий дарунок він зробив команді Слизерину.

Усі семеро виставили вперед свої мітли.

Сім ретельно відшліфованих, новесеньких держаків і сім рядочків тоненьких золотих написів "Німбус-2001" виблискували перед самісінькими носами ґрифіндорців у промінні ранкового сонця.

— Найновіша модель. Випущена минулого місяця, — — недбало сказав Флінт, змахнувши порошинку з кінчика своєї мітли. — Думаю, вона набагато перевершує попередню двотисячну модель. А з тими старенькими "Клінсвіпами", — він огидно вишкірився до Фреда й Джорджа, що стискали свої "Клінсвіпи-5", — не варто й порівнювати.

Ніхто з ґрифіндорської команди навіть не знав, що відповісти.

Мелфой так самовдоволено посміхався від вуха до вуха, що його холодні очі перетворилися у вузенькі щілини.

— Гляньте-но, — сказав Флінт, — напад на стадіон.

Через усе поле по траві бігли Рон і Герміона — подивитися, що діється.

— Що сталося? — звернувся Рон до Гаррі. — Чому ви не граєте? І що цей тут робить?

Він глянув на Мелфоя, який натягав на себе слизеринську форму для квідичу.

— Карочє, я новий ловець Слизерину, Візлі, — пихато мовив Мелфой. — Тут усі кайфують від мітел, які мій старий купив нашій команді.

Рон аж роззявив рота, побачивши перед собою сім розкішних мітел.

— Класні, правда? — посміхнувся Мелфой. — То, може, й ґрифіндорці нашкрябають трохи грошенят і куплять нові мітли? Маю ідею: розіграйте в лотерею свої "Клінсвіпи 5", — може, якийсь музей і купить їх.

Слизеринська команда мало не попадала зі сміху.

— Зате жоден з наших гравців не купував собі місця в команді, — втрутилася в розмову Герміона. — Вони всі потрапили сюди лише завдяки таланту.

Вираз Мелфоєвого обличчя став не таким самовдоволеним.

— А тебе, задрипана бруднокровко, ніхто й не питає! — випалив він.

Гаррі збагнув, що Мелфой сказав щось дуже гидке, бо після його слів зчинився справжній гармидер. Флінт кинувся захищати Мелфоя, бо на того вже наскакували Фред і Джордж. Алісія закричала: "Як ти смієш!", а Рон з криком: "Ти заплатиш за це, Мелфою!" видобув з мантії свою чарівну паличку і скерував її Мелфоєві в обличчя, яке тієї миті ховалося під руками Флінта.

По стадіону розійшовся луною гучний вибух, і жмуток зеленого сяйва вистрелив з іншого кінця палички Рона, поціливши йому в живіт з такою силою, що Рон аж покотився по землі.