Гаррі Поттер і таємна кімната - Роулинг Джоан Кэтлин. Страница 44

— Перепрошую! — гостро озвався Рон. — Що ти маєш на увазі? Я не питиму настою Кребових нігтів!

Герміона ніби його й не чула:

— Цим зараз не треба перейматися, ті частинки додають аж наприкінці.

Ронові мов заціпило й він обернувся до Гаррі, але того тривожило інше.

— Герміоно, ти хоч уявляєш, скільки нам усього треба вкрасти? У шкільній коморі точно немає покришеної шкіри бумсленґа. І що тоді — ламати Снейпів приватний сейф? Не знаю, чи це добра ідея.

Герміона з ляскотом закрила книжку.

— Ну, якщо ви боїтеся, то нехай! — розсердилася вона. Її обличчя розпашілося, а очі блищали яскравіше, ніж завжди. — Ви знаєте, що я не люблю порушувати правил. Але, як на мене, погрози всім, хто маґлівського роду, — то набагато гірше порушення, ніж виготовлення складної настійки. Але якщо вам байдуже — причетний до цього Мелфой чи ні, я одразу ж піду до мадам Пінс і віддам книжку!

— Ніколи не думав, що дочекаюся дня, коли ти будеш переконувати нас порушити правила! — здивувався Рон. — Гаразд, ми це зробимо. Тільки без нігтів, о'кей?

— А як довго треба готувати настійну? — поцінавився Гаррі, коли повеселіла Герміона знову розгорнула книгу.

— Ну, якщо м'яту треба збирати при повному місяці, а мереживні крильця настоювати три тижні, то, гадаю, вона буде готова десь за місяць. Треба тільки дістати всі компоненти.

— Місяць? — засмутився Рон. — Та за цей час Мелфой переб'є половину учнів маґлівського роду! — Але Герміонині очі знову небезпечно звузилися, тож він швиденько додав: — Але це найкращий план, який ми маємо. Отож — повний вперед!

Проте, поки Герміона виглядала, чи їм безпечно вийти з туалету, Рон прошепотів до Гаррі:

— Було б значно менше мороки, якби ти завтра просто збив Мелфоя з мітли.

Гаррі прокинувся в суботу ще вдосвіта і якийсь час лежав, думаючи про сьогоднішний матч із квідичу. Він хвилювався, уявляючи, що скаже Вуд, коли Ґрифіндор програє, і переживав, що буде, коли перед ними з'явиться команда на найшвидших у світі спортивних мітлах. Він ще ніколи так сильно не бажав перемоги над Слизерином. Пролежавши так з півгодини й відчуваючи, як тривожно стискається його серце, він піднявся, одягнувся й пішов снідати доволі рано. За довгим порожнім столом він побачив решту гравців ґрифін-дорської команди, які з напруженим виглядом збилися докупи.

Наближалася одинадцята, і вся школа рушила на стадіон для квідичу. Був досить паркий день, який обіцяв грозу. Рон з Герміоною підбігли, щоб

побажати Гаррі удачі, перше ніж він зайде до роздягальні. Гравці одягли яскраво-червону ґрифін-дорську форму, а тоді посідали, щоб вислухати традиційні передматчеві настанови Вуда.

— Слизерин має кращі мітли, ніж ми, — промовив він, — тут годі заперечити. Але ми маємо кращих гравців. Ми тренувалися ретельніше за них, літали і в погоду, і в негоду ("Що правда, то правда, — пробурмотів Джордж Візлі. — Я ще від серпня не був сухим"), тож вони ще проклинатимуть той день, коли дозволили малому слизняку Мелфою купити собі місце в команді.

Схвильовано здіймаючи груди, Вуд повернувся до Гаррі:

— Ти, Гаррі, повинен показати їм, що для ловця багатий батько — то ще не все. Гаррі, ти мусиш або впіймати снича раніше за Мелфоя, або померти. Сьогодні нам конче потрібна перемога! Нічого, окрім перемоги!

— Так що розслабся, Гаррі, — підморгнув йому Фред.

Коли ґрифіндорці виходили на поле, їх привітав гамір трибун; здебільшого лунали підбадьорливі вигуки, адже Рейвенклов і Гафелпаф бажали Сли-зеринові поразки. Проте слизеринці зняли теж чималий галас і засвистіли. Мадам Гуч, тренер з кві-дичу, попросила Флінта й Вуда потиснути руки, і капітани, обмінявшись загрозливими поглядами. Щосили стиснули один одного.

— Починаємо після свистка, — сказала мадам Гуч. — Три… два… один…

Натовп збуджено загудів, і чотирнадцять гравців злетіли у свинцеве небо. Гаррі здійнявся вище за всіх і примружився, шукаючи снича.

— Що, кайфуєш, башка зі шрамом? — крикнув Мелфой, проносячись під ним, мовби демонструючи швидкість своєї мітли.

Гаррі не мав часу відповісти. Саме тієї миті у нього мало не влучив важкий чорний бладжер; Гаррі ледве ухилився, відчувши, як бладжер черкнув по волоссю.

— Пильнуй, Гаррі! — майнувши поряд, гукнув Джордж із биткою в руці, готовий відбити бладжера назад до слизеринців. Гаррі побачив, як він з усієї сили вгатив по бладжеру, скерувавши його на Адріяна Пасі, але бладжер розвернувся і знову понісся до Гаррі.

Гаррі стрімко пірнув униз, ухиляючись від м'яча, а Джордж потужно відбив його в напрямку Мелфоя. І знову бладжер розвернувся, немов бумеранг, і прицілився в голову Гаррі.

Гаррі розігнався і полинув на протилежний край поля. Він чув, як бладжер зі свистом летить услід. Що діється? Бладжери ніколи не полювали тільки на одного гравця, а прагнули збити якомога більше учасників.

На тому краю поля Фред Візлі приготувався зустріти бладжера. Гаррі пірнув униз, а Фред щосили влупив, і бладжер змінив напрямок польоту.

— Готово! — радісно закричав Фред, але радіти було зарано: бладжер знову помчав до Гаррі, який притягував його, наче магніт, і Гаррі знову мусив щодуху від нього втікати.

Почався дощ. Гаррі відчув, як важкі краплини падають на обличчя і забризкують окуляри. Він навіть не знав, що відбувається на полі, доки не почув, як Лі Джордан, коментатор матчу, оголосив: "Слизерин веде з рахунком 60 : 0".

Слизеринські супермітли явно робили свою справу, а божевільний бладжер тим часом уперто намагався збити Гаррі просто в повітрі. Фред із Джорджем мусили тепер летіти так близько, що Гаррі нічого не бачив, окрім мигтіння їхніх рук, і не мав жодної нагоди не те що піймати, а навіть побачити снича.

— Щось тралилося з тим бладжером! — прохрипів Фред, щосили замахуючись биткою на м'яч, аби перешкодити новому нападові на Гаррі.

— Треба взяти тайм-аут! — гукнув Джордж, намагаючись одночасно дати сигнал Вудові і завадити бладжеру розбити Гаррін ніс.

Вуд, очевидно, зрозумів. Пролунав свисток мадам Гуч. і Гаррі, Фред та Джордж пішли на посадку, й далі уникаючи скаженого бладжера.