Коза-дереза - Автор неизвестен. Страница 2
— А як же мені не плакати, каже зайчик, — коли до мене в хатку забрався звір страшний-страшнющий, що ніколи не чув і не бачив такого.
— Ходім, я його вижену!
— Де тобі його вигнати?! — каже зайчик. Тут ведмідь гнав — не вигнав, вовк гнав — не вигнав, лисичка гнала — не вигнала. А то ти?!
— А я вижену. От ходім!
Пішли. Вліз рак у сіни. Через поріг у хату перелізає та й гукає.
— А хто тут у зайчиковій хатці?
А коза з печі:
Я коза-дереза, — півбока-луплена,
за три копи куплена.
Тупу-тупу ногами,
сколю тебе рогами,
ще й хвостиком верть —
тут тобі й смерть!
А рак лізе собі помаленьку. Виліз на піч і каже:
— Ти коза-дереза, а я рак-неборак — швидше з печі злізай, бо вщипну, буде знак!
І як ущипне козу…
А коза як замекече та з печі. З печі на піл, з полу на діл та: не-ме-не! не-ме-не! І з хати.
Подалася скільки видко.
