Чарівник Країни Оз - Баум Лаймен Фрэнк. Страница 51

– Дивись мені в очі! – звеліла чарівниця. Момбі підкорилася.

– Скажи, якого кольору моя перлина? – запитала Глінда.

– Вона… вона чорна! – здивовано відповіла Момбі.

– Це означає, що ти збрехала! – гнівно вигукнула Глінда. – Перлина залишається білою лише тоді, коли при ній кажуть правду.

Момбі тільки тепер зрозуміла, що не зможе обдурити чарівницю. Хоча їй було дуже прикро, довелося в усьому зізнатися.

– Чарівник привів до мене дівчинку Озму тоді зовсім крихітку, і попрохав її заховати.

– Так я і думала, – спокійно сказала Глінда. – І що ти отримала в нагороду за службу?

– Він навчив мене всім видам чарів, які знав сам, щоправда, не все виявилося вартим уваги, дещо було просто шахрайством, але своєї обіцянки я дотримала.

– Що ти зробила з дівчинкою? – запитала Глінда, й товариство мимоволі зачаїло подих і подалося вперед, очікуючи на відповідь.

– Я її зачарувала, – відповіла Момбі.

– Як?

– Перетворила її на… на…

– На кого? – суворо запитала Глінда, бо побачила, що відьма вагається.

– На хлопчика, – тихо зізналася Момбі.

– На хлопчика?! – луною повторило кілька голосів, і всі очі повернулися на Тіпа – адже це його Момбі виховувала з пелюшок.

– Саме так, – кивнула стара відьма, – це і є принцеса Озма, дитя, яке привів до мене чарівник після того, як захопив трон її батька. Це і є законна правителька Смарагдового Міста! – і вона вказала просто на хлопчика своїм довгим кістлявим пальцем.

– Я?! – вражено вигукнув Тіп. – Хіба я можу бути принцесою Озмою? Я ж не дівчинка!

Глінда посміхнулася і, підійшовши до Тіпа, поклала свою тендітну білу руку на його маленьку засмаглу долоньку.

– Зараз ти не дівчинка, – ласкаво сказала вона, – бо Момбі перетворила тебе на хлопчика. Та народився ти дівчинкою, до того ж принцесою. Я поверну тобі справжній вигляд, і ти станеш королевою Смарагдового Міста.

– Ні, не треба, хай краще королевою буде Джинджер, – захитав головою Тіп, готовий розплакатися. – Я хочу лишитися хлопчиком, хочу мандрувати з друзями: Страшилом, Залізним Лісорубом, Шкеребертником і Джеком, Конем і Рогачем. Я не хочу перетворюватися на дівчинку!

– Не переймайся так, друже, – втішав його Залізний Лісоруб. – Дівчинкою бути, кажуть, також непогано. А я сам, чесно кажучи, завжди вважав, що дівчата кращі за хлопців.

– Не гірші – це точно, – додав Страшило і лагідно погладив Тіпа по голові.

– І навчаються дівчата дуже добре, – заявив Шкеребертник. – Коли ти перетворишся на дівчинку, я навчатиму тебе різних наук.

– Заждіть! А як же я? – захвилювався Джек – Гарбузова Голова. – Якщо ти станеш дівчинкою, хто буде моїм дорогим батеньком?

– Звісно, не я, – відповів Тіп і засміявся крізь сльози. – Чесно, я не шкодую про це анітрошки. – Він хвилинку повагався і повернувся до Глінди: – Мабуть, я спробую – подивимося, що із цього вийде. Та якщо мені не сподобається бути дівчинкою, будь ласка, пообіцяй, що перетвориш мене знову на хлопчика.

– Ну, цього, – розвела руками чарівниця, – якраз не обіцяю. Маги, які себе поважають, перетвореннями не займаються, бо видавати одне за інше – це завжди обман. Володіють цією майстерністю тільки злі чаклуни, ось чому я вимушена зараз просити Момбі: зніми свої чари і поверни дівчинці її справжній вигляд. Для тебе це остання нагода почаклувати.

Тепер, коли відкрилася вся правда про принцесу Озму, Момбі не було жодного діла до Тіпа, але розлюченої Глінди вона ой як боялася. До того ж Тіп, який не тримав лихого в пам'яті, пообіцяв щедро забезпечити її старість, коли буде правити в Смарагдовому Місті. Тому відьма погодилася здійснити перетворення і почала готуватися до чарів.

Глінда звеліла встановити в центрі намету її королівське ложе. Згори над ним спадали завіси з рожевого шовку, цілком приховуючи простір усередині.

Для початку відьма звеліла хлопчику випити якийсь напій, від якого він миттєво поринув у міцний сон. Потім Залізний Лісоруб і Шкеребертник обережно перенесли його на ложе, поклали на м'які подушки й засмикнули завіси.

Тоді відьма присіла навпочіпки й розпалила маленьке вогнище із в'язки сухих трав, яку дістала з-за пазухи. Коли вогник розгорівся, бабця Момбі кинула в нього жменю чарівного порошку, і від нього пішов густий фіолетовий дим – увесь намет наповнився приємним ароматом. Кінь від цього заходився чхати, і всі на нього дружно зашикали.

Під зацікавленими поглядами оточуючих відьма проспівала замовляння незрозумілою мовою і сім разів низько нахилилася над вогнем. Потім вона випросталася і голосно проспівала: «Є-о-а!».

Дим розвіявся, повітря знову стало прозорим, у намет увірвався свіжий вітер, завіси над ложем захиталися, і всередині хтось заворушився.

Глінда підійшла й розсунула рожевий шовк. Потім вона простягнула руку і допомогла підвестися дівчинці, свіжій і прекрасній, наче травневий ранок. Губи її були червоні, очі сяяли, наче діаманти. На плечі спадали золотаві кучері, над лобом їх притримував золотий обруч, прикрашений коштовностями, її шовкова сукня була легкою і невагомою, наче хмарина, а на ногах красувалися тендітні атласні черевички.

На це дивовижне видіння Тіпові друзі вражено витріщалися не менше хвилини. А тоді всі схилили голови перед прекрасною принцесою Озмою. Дівчинка поглянула на Глінду, чиє обличчя світилося від радості, а потім повернулася до решти товариства. З чарівною сором'язливістю вона промовила:

– Сподіваюся, ви ставитимеся до мене так само добре, як і раніше. Адже я – той самий Тіп, якого ви знали…

– Той, але не такий! – урочисто вигукнув Гарбузова Голова, і це, безперечно, були наймудріші слова, які довелося йому сказати за все життя. З ним погодилися всі.

24. Найбагатші на світі

Коли до Джинджер дійшли дивовижні новини про те, що відьму Момбі зловили й примусили зізнатися Глінді в усіх гріхах, а хлопчик Тіп виявився – оце так! – зниклою принцесою Озмою, королева голосно й невтішно розплакалась.

– Не знаю, як я це переживу, – схлипувала вона. – Тепер, коли я вже встигла побути королевою і пожити в палаці, доведеться знову повертатися додому, мити підлогу і збивати масло! Що може бути страшніше! Ніколи, ніколи я на це не погоджуся!

А тому коли її солдати, які свій час гайнували переважно на кухні за приготуванням ірисок, порадили їй у жодному разі не здаватися, вона послухала ці дурні балачки. Джинджер послала Глінді та принцесі Озмі різке послання із викликом. Тому почалася війна. Уже наступного дня військо Глінди з прапорами під грім оркестру рушило маршем на Смарагдове Місто.

Та коли відважне військо підійшло до стін міста, то змушене було зупинитися: Джинджер зачинила й поставила барикади біля всіх входів, а стіни Смарагдового Міста, складені з великих брусків зеленого мармуру, були неприступні. Довідавшись про те, що атака зазнала невдачі, Глінда спохмурніла й глибоко задумалася. Шкеребертник порадив:

– Треба взяти місто в облогу, вони зголодніють і будуть змушені відчинити ворота. Гарантую!

– Заждіть, – сказав Страшило, – ми ж маємо Рогача, а він уміє літати.

Чарівниця на цих словах швидко повернулася до Страшила, і її обличчя осяяла усмішка.

– Нічого не скажеш, – вигукнула вона, – мозок у тебе й справді винятковий! Мерщій ходімо до Рогача!

Вони довго крокували через стан війська, доки підійшли до Страшилового намету – саме там відпочивав Рогач. Глінда й принцеса Озма залізли на нього першими й умостилися на диванах. Потім поруч зручно розташувалися Страшило і його друзі. Зрештою залишилося місце ще для капітана і трьох солдат – їх Глінда вирішила взяти за охорону.

За наказом принцеси летюча машина на ймення Рогач змахнула пальмовими крильми, здійнялася в повітря й миттю перенесла наших героїв через міську стіну. Кружляючи над містом, вони незабаром помітили Джинджер: вона зручно вмостилася під деревом у гамаку, читала книжку в зеленій палітурці і смакувала плитку зеленого шоколаду. Очевидно, королева була переконана в тому, що міські стіни надійно захищають її від ворогів. Слухняний Рогач приземлився у дворі. Джинджер не встигла схаменутися, як Капітан і троє солдатів підскочили до неї з усіх боків, і недавня правителька стала полонянкою.