Подорож у Тандадрику (на украинском языке) - Жилинскайте Витауте Юргисовна. Страница 10

- Кi-кi-кi... - аж за живiт схопився Китичка.

- ...i може трапитись страшна катастрофа. Цей доброволець, звичайно, i зостанеться.

- Ви мене неправильно зрозумiли, - виправдовувалась Легарiя. - Я пропонувала iншим тверезо подумати, чи варто вирушати в подорож, а сама я анiтрiшечки не вагаюся.

- Оце тобi... - заклiпав очима зайчик.

- Я мушу вирушати в подорож уже тому, що хоч один пасажир повинен мати тверезий розум i бути досвiдченим органiзатором, щоб пiд час катастрофи органiзувати колектив i пiдтримати дисциплiну!

- Краще не придумаєш... - знову заклiпав очима зайчик.

- I тому, - на весь свiй зрiст випросталась Легарiя, - пропоную обрати начальника, який i вирiшить, хто буде тим п'ятим... Гадаю, ви добре знаєте, що начальник повинен мати тверезий розум, бути досвiдченим органiзатором...

- ...смiливим, самовiдданим, дружелюбним, - пiдхопила Ейнора, незажерливим.

Легарiя скромно кивнула головою.

- Тому, - кiнчила Ейнора, - пропоную обрати начальником Кадриля.

- I... i менi таке прийшло в голову! - прояснiв Китичка.

- Кадриля? - Легарiя аж пiдвелася. - Оцього гарячку? Плигуна неприборканого? Вiтрогона? Начальником? У нього ще вуса не встигли вирости, - показала жаба на половину вуса Кадриля.

- От i встигли, от i встигли, тiльки бульдог Гог вирвав! - заступився за друга Китичка. - I вiн не вiтрогон, а господар всього цього вогнища! А обзиватися недобре.

- Хай буде начальником Кадриль! - повторила Ейнора. - Я перша пiдiймаю за нього рукавичку!

Легарiя кинула тiльки погляд на пiдняту рукавичку, i очi в неї якось дивно блиснули. Вона стала навшпиньки i почала копатися в сумцi, поки не витягла заношений чохол для окулярiв. Вiдкрила його, подивилася всередину, знову закрила i, пiдiйшовши до Ейнори, щось зашепотiла їй на вухо. Лялька здригнулася, зблiдла, вiї в неї часто затрiпотiли.

- Не барiться, - пiдганяв пiлот Менес, стоячи в дверях корабля.

- Друже, будь начальником, - пiдбадьорив Китичка Кадриля. - Дивись, ми всi за тебе.

- Чому всi? - здивувалася Легарiя. - Адже я проти.

- Я... теж... я передумала... - винувато похнюпивши голову, прошепотiла Ейнора. - Зараз я розумiю, що начальник не може бути гарячкою. У начальника повинен бути обов'язково тверезий розум... органiзаторськi здiбностi...

Не знаючи, що й подумати, Китичка з Кадрилем тiльки слухали, що говорить Ейнора, а Твiнас почав смоктати люльку, щоб розгадати нову головоломку.

- ...i тому... голосую за Легарiю, - кiнчила Ейнора i похнюпила голову до самих колiн.

- Дякую за довiр'я, - подякувала їй жаба. - Я не сумнiвалася, що тверезий погляд вiзьме гору. Твiнас, бачу, так само не заперечує проти моєї кандидатури, тодi я призначаю його своїм заступником. Ще раз дякую за довiр'я, постараюся виправдати його. I якщо пiлот наказує не затримуватись...

- Який там iз мене заступник, коли я товстуватий, незграбнуватий i кривуватий, - пiдвiвся з кубика Твiнас.

- Але ж ти вмiєш розв'язувати всiлякi головоломки, - насмiшкувато сказала нова начальниця, сунувши чохол для окулярiв назад у сумку. - Ну якщо ти такий самокритичний, то хай моїм заступником буде Ейнора.

- Та вона ж слiпа! - вигукнув зайчик.

- А що кому до того, що я слiпа! - гордо пiдвела голову Ейнора й ще гордовитiше скинула з голови шарфик. - Яка є, така!.. Але не з тiєї самої купи, мене не викинули!

- Так, так, - пiдтримала її начальниця Легарiя. - Та якщо виникли протирiччя, то я можу обiйтися i без заступника, хай уже ця тяжка й вiдповiдальна ноша буде на моїх iндивiдуальних плечах. - Вона трохи згорбилася. - А тепер ми повиннi негайно вирiшити, хто буде п'ятим.

Пiсля цих слiв бiля вогнища запала мертва тиша. Навiть дрова перестали потрiскувати. Кожне вiдчуло, що зараз вирiшується його доля. Той, хто залишиться - залишиться один як палець у цьому чужому лiсi, пiд цим суворим зимовим небом, покинутий у небезпецi, немов трiска в морi... Твiнас i Ейнора, можливо, вже жалкували, що вiдмовилися бути заступниками начальницi Легарiї: а що як вона образилася i когось iз них покине тут?

Не хвилювалася тiльки начальниця Легарiя - вона навiть тiшилася з цiєї тривожної тишi очiкування; i щоб ця тиша тривала довше, вона почала переодягатися: пiрнула в сумку по саму шию, зняла з себе мереживо й напнулася клаптем сiрого сукна, вiд чого стала набагато суворiшою на вигляд. Значок, звичайно, було почеплено на попереднє мiсце.

Ще яку хвилю повтiшавшись загальним збентеженням, вона заговорила:

- Отже, ми повиннi негайно вирiшити, хто п'ятий. Моя офiцiйна думка така: залишитися повинен Кадриль.

Зайчик на iнше рiшення i не сподiвався, тож вiн тiльки вухом махнув.

- Чо... чому Кадриль? За що Кадриль? - розхвилювавшись, пiдвiвся Китичка. - Це... несправедливо i жорстоко.

- А зараз упевнимося, чи несправедливо, - сказала начальниця. - Як уже ви чули вiд пiлота, на Тандадрицi є лiкарня i майстерня для iграшок. Отже, летiти повиннi тi, кому найбiльше потрiбен ремонт i лiкування. Давайте подивимось об'єктивно: Ейнора слiпа, Твiнас без ступнi, Китичка без нiздрi i хвоста. А чого бракує Кадрилю? Вуха i трохи вуса... теж менi iнвалiд!

- А хутро в нього хiба не розiрване? Шпилькою не зашпилене? - не здавався Китичка.

- Невелика бiда, - тiльки лапою махнула жаба. - Кiнчаймо дискусiї - i в путь.

- Пробачте, але менi при... прийшло в голову... - розхвилювавшись, песик знову почав заїкатися, - при... прийшло в голову, що коли повинен зостатися най... найздоровiший, то най... найздоровiша тут ви сама.

- Це я? - не повiрила своїм вухам жаба.

- Так, ви... Ве... велика бiда та ваша бородавка.

- Щоб тобi язик усох! - не на жарт розсердилася жаба. - Полюбуйтеся всi. Полюбуйтеся.

Вона повернулася спиною i стягла з неї сiрий клапоть; посерединi спини стирчала наче якась скiпка.

- Ось, - пояснила начальниця, опускаючи клапоть, - застряв зуб пацюка. Та вiн мене ледь не перекусив навпiл, коли я органiзувала повстання iграшок проти його сваволi. Я скромно про те промовчала, але якщо декого взяв сумнiв щодо моєї бiографiї...

- Наполегливо прошу заходити в корабель! - знову пролунав чiткий вимогливий голос пiлота.

Всi рушили до корабля, тiльки Кадриль залишився на мiсцi, а голова у нього так опустилася, що половина вуха лежала на снiгу.

- Пi... пiдождiть! - зупинив усiх Китичка. - Якщо вже так, якщо мусить хтось один залишитися, то за... залишуся я.

- Друже, - зашепотiв Кадриль, не пiдiймаючи голови, - не треба...

- Нi, треба! - стояв на своєму песик. - Зоставити Кадриля! Де це видано! Хто, якщо не вiн, першим прийшов сюди, розклав вогнище, звiв усiх нас докупи?.. Тебе, Ейноро, на лапах сюди принiс, шарфик i шапку тобi вiддав...

Ейнора нiчого не сказала, тiльки вiї у неї дрiбно-дрiбно затремтiли.

- Тут... тут нiчого не було б, якби не Кадриль, - нi космiчного корабля, нi пiлота, нi нас! Вiн першим повинен летiти i полетить, а я зостаюся, я до... доброволець!

- Китичко, друже, - випрямився Кадриль i вiд хвилювання вдарив лапою себе у груди, вiрнiше, по тому мiсцю, де була таємна кишенька, - нiзащо на свiтi не дозволю тобi залишитися! Тобi бiльше потрiбнi лiкарня i майстерня!

- Залишишся ти, залишусь i я! - сказав Китичка i так мiцно зцiпив мордочку, що квасолинка-нiздря ледь не трiснула навпiл.

- Та як це так! - прогув товстий Твiнас. - Може, знайдемо якийсь вихiд?

- Нема коли, - сказала начальниця. - Якщо вони такi нерозлучнi, то хай залишаються обидва. А ми бiльше затримуватись не можемо. В корабель! - Вона схопила сумку й зiбралася тягти її до схiдцiв.

Пiнгвiн Твiнас востаннє смоктнув люльку, встромив її в тапку i незграбно пришкутильгав до жаби.

- Шановна начальнице, - сказав вiн, - ця важка ноша не для вашої зраненої спини. Дозвольте пiднести сумку.

- О, - приємно здивувалася Легарiя, - оце справжнiй джентльмен!