Щоденник Миколки Синицина - Носов Николай Николаевич. Страница 10

— Отже, бджоли зовсім не розмовляють одна з одною? — запитали ми.

— Розмовляти, як люди, бджоли, звичайно, не можуть, — сказала Ніна Сергіївна, — та все ж бджоли можуть дещо повідомити одна одній. У них є своя бджолина мова. Ось ви поспостерігайте їх, може, вам пощастить помітити, як вони це роблять.

29 червня

Сьогодні ми надумалися дослідити, чи знайде бджола дорогу до себе додому, якщо її занести куди-небудь далеко від вулика.

Я зловив склянкою одну бджолу, а знизу під склянку підсунув шматочок картону, щоб бджола не могла полетіти.

Тепер треба було позначити бджолу фарбою і занести куди-небудь далеко. Я сказав хлопцям, що віднесу бджолу додому, позначу її там і випущу з балкона.

Хлопці залишилися чекати і стежити, коли позначена бджола прилетить назад у вулик, а я поніс бджолу додому. Я навмисне тримав склянку трохи вище, щоб бджола помічала дорогу. Знизу склянка була закрита картоном, тож бджола не могла втекти, а крізь склянку їй усе було видно.

Потім я прийшов додому і став думати, як мені позначити бджолу, щоб вона не полетіла, перш ніж я поставлю у неї на спині цятку фарбою. Тоді я вирішив погодувати бджолу медом і, поки вона їстиме, позначити її. Я виніс на балкон блюдце, крапнув у нього меду і поставив склянку з бджолою на блюдце.

Невдовзі бджола побачила мед і почала його їсти. Я обережно зняв склянку і мазнув бджолу по спині фарбою.

Бджола не злякалась, а далі їла мед. Потім вона полетіла, а я пішов на пасіку, щоб довідатися, прилетіла бджола назад чи ні. Я вийшов на вулицю і пішов швидше. Раптом назустріч Сергій.

— Прилетіла! — кричить. — Уже прилетіла!

Ми застрибали від радості посеред вулиці. Ось яка бджола! Маленька, а все ж не заблукала. Знайшла дорогу до свого рідного вулика!

Сергій каже:

— Давай склянку, ми зловимо ще одну бджолу і знову зробимо дослід.

А я склянку вдома забув. Побігли ми додому по склянку.

Я хотів прибрати з балкона блюдце, раптом дивлюсь — прилетіла бджола, сіла на блюдце і їсть. Ми придивились до неї, а в неї на спині позначка фарбою.

— Та це ж та сама бджола! — догадався я. — Це вона знову прилетіла по мед.

— Оце-то бджола! — каже Сергій. — Вона не тільки знайшла дорогу додому, а навіть запам'ятала, що тут мед лежить, і прилетіла ще раз!.

— Почекаємо. Може, вона ще прилетить, — кажу я.

Ми стали чекати. Хвилин через десять бджола прилетіла знову. До вечора вона разів з двадцять прилітала по мед.

Дивна комаха! Яка-небудь муха наїлася б меду й полетіла, а бджола не пошкодувала праці. Вона і сама поїла, і своїм товаришам віднесла меду. Дуже гарна комаха! Таких, як бджоли, треба поважати.

30 червня

Ми дивувалися: чому, якщо мед покласти далеко від вулика і посадити на нього бджолу, то бджола запам'ятає місце, на якому був мед, і прилетить знову, а якщо мед покласти близько від вулика, але не садити на нього бджіл, то бджоли самі не знаходять його. Ніна Сергіївна сказала:

— Зробіть такий дослід. Візьміть два скельця, налийте на них меду. Одне скельце покладіть прямо на землю, а друге покладіть на клаптик кольорового паперу і стежте, на яке скельце раніше сяде бджола.

Так ми й зробили. Одне скельце з медом поклали прямо на траву, а під друге скельце поклали клаптик голубого паперу. Спочатку бджоли літали мимо і не помічали меду. Раптом на скельце з голубим папером сіла бджола і стала їсти мед. Ми позначили бджолу фарбою. Через деякий час ця ж бджола прилетіла знову, а потім на це ж скельце з голубим папірцем прилетіла ще одна бджола, без позначки. Ми і її позначили фарбою. Годин через дві на скельце з голубим папірцем літало п'ять бджіл, а на скельце без паперу бджоли не звертали ніякої уваги.

— Голубий папір помітніший, тому бджоли, мабуть, і сідають на нього, — сказав Віталик.

— Правильно, — сказала Ніна Сергіївна. — Тепер вам ясно, для чого у рослин бувають красиві, яскраві квіти — червоні, сині, жовті?

— Для чого? — не зрозуміли ми.

— Невже не догадалися?.. Для того, щоб приваблювати бджіл та інших комах.

— Навіщо ж рослинам приваблювати бджіл? — кажу я.

— Щоб бджоли допомагали запиленню. Що більше бджіл та інших комах прилітає на квіти, то краще рослина запилюється і розмножується.

Ніна Сергіївна розповіла, що не всі рослини запилюються комахами. Є такі рослини, які запилюються вітром, наприклад жито. У жита квіточки зовсім маленькі, непомітні, навіть на квіти не схожі, бо їм зовсім не треба приваблювати бджіл та інших комах.

Потім я пішов додому і думав про те, як дивовижно все в природі влаштовано. Раніше я думав: чому квіти такі красиві? А тепер виявляється, що квіти красиві не просто для краси. У тих рослин, які запилюються комахами, великі, красиві квіти потрібні для того, щоб комахи швидше знаходили їх і допомагали запиленню. Отже, краса потрібна не тільки задля краси, а й задля користі.

1 липня

Продовжуємо досліди з бджолами. Сьогодні ми взяли два клаптики паперу, червоний та синій, налили на них меду й посадили бджолу на синій папір, а на червоний не посадили бджоли. Бджола прилітала й носила мед у вулик з синього паперу. Щоразу вона прилітала й сідала тільки на синій папір, дарма що червоний лежав поряд і на ньому теж був мед. Тоді ми поміняли місцями обидва папірці. Бджола прилетіла, побачила, що замість синього паперу лежить червоний, і не сіла на нього. Вона покружляла, побачила синій папірець і сіла туди. Тоді ми віднесли синій папірець трохи далі, та бджола все ж відшукала його.

Ми робили досліди з різними кольоровими папірцями і помітили, що бджола завжди летить на той колір, на якому знайшла мед. Отже, бджоли не тільки розрізняють кольори, а й запам'ятовують той колір, на якому знайшли мед. Це дуже добре, що у бджіл така здібність. Вона допомагає їм збирати якомога більше меду.

Завтра Гриць та Федько їдуть до піонертабору. Сьогодні вони попрощалися з усіма хлопцями і сказали, що завтра вже не прийдуть на пасіку. Федько сказав, що йому шкода розлучатися з бджолами, навіть у табір їхати не хочеться. А ми сказали, що бджоли й без нього проживуть. Нічого йому вигадувати!

2 липня

Що більше ми дивимось на бджіл, то більше дивуємось. На вигляд бджоли — це мовби однаково що мухи. Але куди там мухам до бджіл! Що таке мухи? Мухи — це безглузді балабони. Вони тільки дзижчать, лізуть, куди їх не просять, набридають людям та ще заразу розносять. А бджоли — це зовсім інший народ! Вони завжди займаються потрібною роботою, працюють дружно, кожна трудиться не тільки для себе, а для всіх. І чого тільки вони не роблять! Сьогодні приходимо на пасіку, дивимося — що за незрозуміла картина! Кілька бджіл сіло їв льотку і щосили махають крильцями.

Спершу ми подумали, що вони просто прилипли до дошки і не можуть злетіти. Ми зігнали їх, але вони знову посіли коло льотка і махають крильцями. Ми побігли до Ніни Сергіївни і розповіли про це.

Ніна Сергіївна сказала:

— Сьогодні день дуже жаркий, і у вулику стало душно, от бджоли й надумалися провітрити приміщення. Вони махають крильцями і гонять у вулик свіже повітря. Це у них вентиляція така.

Он які бджоли, навіть вентиляцію вигадали!

І ще у мене сьогодні була радість: мої мама й тато прийшли на пасіку і дивились на наших бджіл.

3 липня

Знову жаркий день. Бджоли знову провітрюють вулик. А коло напувалки що діється! Бджоли одна за одною вилітають з вулика і летять до напувалки, а напившись, одразу летять назад у вулик. У повітрі ніби ланцюжок із бджіл. Один ланцюжок тягнеться від вулика до напувалки, другий — від напувалки до вулика.