Голова Якова - Дереш Любко. Страница 19

— Бачиш, — сказав Йоланті Матвій. — Майя і!е знає, чи любить вона Басьо. Але вона

знає, хто це такий...

— З Майєю можна поговорити на різні теми, — сказала Йоланта. — До речі, дощ

знову пішов, ти чуєш?

— Ага... Зима нікудишня. Як там у Басьо?.. «Зима із дощем. Навіть мавпа лісова

вкрилась би плащем»...

— Я зачиню двері в кухню, щоб дим не виходив у хату. Я займатимусь йоґою. Гарного

дня!

Майя притулила двері. Пішла у ванну і довго довго відмивала руки милом.

Запитання, які ставить життя, часом дивують абсурдністю.

Стоячи вранці біля умивальника, вона тримала долоні під струменем води і думала:

«Чому мої руки червоні?»

11.

Розмова з Богусом не клеїлась. Майя почувалася невпевнено з цим чоловіком. Коли Богус

закурив сигару, вона озвалась, аби лиш не тягнути тиші.

— Пасивні курці не повинні страждати через шкідливу звичку інших, ви так не

вважаєте?

— Я не вважаю куріння шкідливою звичкою, мила Майє.

— Ви оригінальний.

— Дозвольте вас поправити — це маестро оригінальний. А я — тихий жрець глибин. Я

дивлюся вглиб.

— І що ж ви там бачите? Ряди могил тих, хто помер від раку легенів? Чи вони лежать

глибше?

— Якщо ви вважаєте, що ті нещасні померли від куріння, ви дуже помиляєтесь.

— А від чого ж тоді?

— Почитайте написи на похоронних вінках, і все зрозумієте. «Дорогому зятеві»,

«Улюбленому синові», «Найкращому братові». Ми вбиваємо тих, кого любимо. А взагалі, божество мстить, якщо його закрити у неправильний глечик.

— Ви про що?

— Про тютюн. Рак легенів — це подарунок від ваших улюблених тольтеків. Такий собі

респонс на те, що католики заборонили їм уживати священні рослини. Вам відомо, що

тютюн належав до священних рослин?

— У Добкін де Ріос про це достатньо було написано.

— Ви така ерудована, Майє. Це похвально. У тольтеків існувала ціла культура

тютюнокуріння. Протокол поводження з духом тютюну. Поки протоколу дотримувалися,

тютюн давав користь, ви знали про це?

— І яка ж була з нього користь?

— Візіонерство. Цілительство. Магія. Ви бачили, які на вигляд курці сигар на старості

літ? Ви бачили ці пальці, ці обличчя? Вони геть прокурені. їхні тіла просмолені. Особливі

тіла... — Богус поворушив пальцями у повітрі, аби описати щось невідоме мові цього

краю. — Це просмолювання схоже на бальзамування у древніх єгиптян. Тіла курців

ставали твердими і темними. Як корінь, вимочений в ріці. Замість того, аби зігнити, він

задубів. Задубіння. Хороший ієрогліф. Дублення упереджує гниття. Цей ієрогліф

допомагає зрозуміти тольтеків, Майє. Мате — ще один дубильний напій. їжте томати,

куріть сигари, пийте мате, і ви зрозумієте, що таке бути тольтеком. Тубільці говорили на

мові пасльонових. Помідори, картопля, дурман, тютюн...

— За Аюрведою, в'яжучий смак для Ватти не підходить, так що даруйте, Богусе,

залиште цю дієту для себе, а я ще вип'ю тибетського чаю.

— Ох, мати рідна, тибетський чай! З'їжте краще осетрини по-гуцульськи!

12.

Після такого чаю важко було зробити крок назустріч Богусу. Тому, коли він запропонував

пройтися, Майя погодилася.

Майя взяла на прогулянку Месьє.

— Як він вам? Здається, вже звик до нових господарів.

— Хуліганистий, — відповіла вона. — Зовсім не схожий на кімнатного пса.

Вони пройшлися до паркової доріжки. Месьє то відбігав, то повертався, важко було

зрозуміти, що в нього на умі.

Майя заговорила, аби не здатися неввічливою.

— Він зможе ганяти тут із тутешніми собаками. їх тут багато бігає... Напевне, тут йому

буде краще, ніж у квартирі десь в місті.

— А його приймуть за свого? — вказав Богус на пару дворняг, що нагострили морди у

бік Месьє.

Ліс був освітлений підвечірнім світлом. Гілки дерев дзвеніли від крапель. Сніг зійшов ;»

доріжки, і гуляти було одне задоволення. Здається, ми натрапили на сторожу.

Дзявкотом собаки попередили зграю про чужинця.

Месьє сповільнив крок. На протилежному кінці доріжки Майя побачила нових собак.

— Так, Майє, ми не помилилися. Ось місцеве собаче товариство, а оцей здоровань —

їхній вожак... Дивіться на їхні пози. Вони демонструють ритуальну агресію.

Месьє завмер.

— У них своя ієрархія, бачите? Оцініть, який обмін поглядів! Справжня церемонія

війни. Нашому Месьє показують, що його тут не раді бачити. Погляньте на нашого

кавалера. Він, здається, не з лякливих. Бачите, він не реагує на перший знак агресії.

Замість того, щоб зайняти позу примирення, він підступає ближче... Тепер вони показують

зуби і гарчать. Дивіться, які напружені тіла... зараз буде бійка.

— Я боюсь за нього, давайте підемо... Месьє, ходи до мене...

— Заждіть, Майє, це варто побачити. Це природна поведінка. Нам вони нічого не

зроблять.

Месьє кинувся на вожака бездомних. Гарчання і вищання почулося з клубка тіл. Майя

затулила вуха. Хтось шарпнув її за руку, від чого вона аж пересмикнулась.

— Дивіться, чорт би вас забрав! — гаркнув Богус, силою опускаючи її руки.

Майя зажмурилась і закивала головою. їй зробилося погано. Гавкіт лящав у вухах.

— Дивіться, — наказав Богус, і Майя розплющила очі. — Ось природа. Жива природа.

Ось вам життя, Майє, ось вам загальна любов і всепрощення... Ви ж хочете, аби життя

ставалося? Хочете, аби в ньому було місце для всього? Так дивіться ж...

Її губи дрижали. «Не заплачу. Нізащо не заплачу перед ним», — повторювала собі Майя.

Поєдинок припинився. Вожак дворових лежав притиснутий до землі. Над ним,

учепившись йому зубами у голову, стояв Месьє.

— Як цікаво, Майє. Наш Месьє не дає вожакові перевернутися на спину — прийняти

позу переможеного... Ви не здогадуєтесь навіщо?.. Хто би сподівався, що у кімнатного

собаки такі гени? Але ж погляньте, що він робить... Ні, це щось незвичайне...

Месьє пробував учинити над переможеним сексуальне насилля. Майя розвернулася, аби

покинути місце безчестя, але Богус ухопив її.

— Стійте.

— Відпустіть...

— Спершу подивіться на цю чарівну сцену природи, люба Майє, — сказав він, і Майя

від його голосу перелякалася до смерті. Вона завмерла, апатично спостерігаючи за

насиллям, а Богус стискав її руку й говорив: — Дивовижно, що така сцена, Майє, спіткала

саме нас із нами. Я вперше бачу гомосексуалізм серед собак. Надзвичайно цікаво. Такі

відхилення нерідко трапляються після черепно-мозкових травм. Ви не били Месьє по

голові?

Майя мовчала, Богус смикнув її за плече.

— Я питаю, чи не били ви його по голові?

Майя знизала плечима, стараючись приховати істерику.

— Я не била. Може, хтось бив, я не била.

«Господи, дай мені сил це витримати і живою вирватися від цього маніяка».

— Дивно. У такому разі, у нашого монсеньйора надзвичайно розвинений інстинкт

домінування...

Месьє зліз із збезчещеного покруча і потупотів у бік Богуса та Майї. Пес-жертва,

накульгуючи, побрів у протилежний бік.

— Ходімо, мила моя, завжди усміхнена Майє. Пропоную влаштувати сьогодні

святкову вечерю з печінки, яку я привіз. Печінка по-баварськи з білим оцтовим соусом —

моя коронна страва. Погасимо світло, запалимо свічки... Смачна вечеря, барокова

музика... Боже, я направду радий, що маю причину приїжджати у ваш дім...

13.

Йоланта вийшла їй назустріч з кухні, розтріпана, в чорній вуалі на голе тіло, з яскравими

губами.

— У вас що, була пожежа? — спитала в неї Майя.

Веранду затягло непрозорим димком.

— Я готувала водорості, — сказала Йоланта. — Забула, і вони згоріли мені, уявляєш?

Палений водорост гірчив. Увесь вечір Майя вдихала запах диму. Ним пропах одяг, стіни, фіранки на вікнах. Палені водорості розповідали про ніч і морок.