Пульс всесвiту - Бабула Володимир. Страница 8

— Звичайне виробниче телебачення, — пояснював Пегас. — Дивiться уважно! Перший екран лiворуч — видно Малтезьку площу. Невеликий телевiзiйний передавач я встановив у вiкнi горища Ностицевого палацу. На другому екранi — загальний вигляд Ностицевої вулицi. Третiй екран — вид на тротуар проти нашого будинку… Цiкаво, правда?.. Погляньте, з Малтезької площi до нашої вулицi iде юнак. Ота он дiвчина в темному закутку вулицi, мабуть, на нього чекає. А тепер, любий редакторе, будьте уважнi! — голос Пегаса бринiв переможно. — Я примушу цього юнака виконати кiлька вправ. Вiн пiдкорятиметься менi так само, як пiдкоряється Ферда!

Доктор клацнув якимсь важельком, покрутив ручки. Дзижчання над нашими головами посилилось. I коли на одному екранi з'явилось перехоплене телеоб'єктивом обличчя юнака, Пегас поклав менi руку на плече:

— Запевняю вас, що коли юнак пiдiйде до нашого будинку, вiн схопиться за голову, розгублено озирнеться i допитливо подивиться вгору. Злякана дiвчина пiдбiжить до нього i раптом зробить йому реверанс…

Все вiдбулося саме так, як намалював доктор. Я засмiявся:

— Як це вам вдається зробити?

Пегас глибоко зiтхнув, а потiм набундючився, щоб пiдкреслити серйознiсть хвилини:

— Я можу з вiдстанi впливати на мозок людини! Звiсно, це тiльки початкова стадiя вiдкриття, але шлях до нього вже знайдено.

— А що в кiнцi того шляху? В iм'я чого ви над цим працюєте? Хочете нав'язувати людям свої думки? — запитав я.

— Не зовсiм так… Хочу навiювати людям спосiб мислення… тiльки не свiй…

Пегас хотiв продовжувати свої пояснення, але я перебив:

— Коли ви менi вже розкрили так багато, то чи не можете пояснити, як ви впливаєте на людський мозок?

— I цю таємницю розкрию. Знаєте оцей апарат? — показав вiн у куток лабораторiї.

— Напевно, це звичайний енцефалограф, — сказав я, глянувши на схематичний рисунок мозку, що свiтився на екранi приладу.

— Чудово! Отже, ви розумiєте, в чому суть. Мiй апарат, звiсно, не енцефалограф. Вiн не тiльки прослiджує бiоелектричнi струми в корi головного мозку, але водночас допомагає менi читати думки. Хочете випробувати на собi?

Я кивнув головою на знак згоди. Пегас надiв на мене якийсь шолом з безлiччю електродiв i вимкнув свiтло. Рисунок мозку на екранi засяяв дужче.

— Думайте напружено!.. Зосередьтесь на чомусь цiлком певному… — весь час повторював доктор.

"Перпетуум-мобiле… перпетуум-мобiле…" — повторював я в думцi. Рисунок мозку сяяв дедалi iнтенсивнiше. А Пегас перебiгав гарячковим поглядом з екрана на екран.

— Гадаєте, що я божевiльний? — сказав вiн докiрливо.

— Звичайно, нi! — похитав я заперечливо головою. — Я вважаю, що ви генiй!

— Можливо… — невпевнено сказав Пегас. — Вiд божевiлля до генiальностi один крок. I навпаки… Але мiй апарат показує, що ви говорите неправду.

Барвистi вiдблиски на рисунку мозку справдi застрибали по складнiй, переплутанiй лiнiї.

— Дарую вам це! — сказав Пегас прихильно. — Радий, що переконав вас у своїй правотi… Мiй енцефалограф показує не тiльки дiлянку мозку, яка працює найiнтенсивнiше, але й приблизний змiст думок… Ну, що ж, дослiди закiнчено! — додав вiн суворо i, знявши з мене шолом, увiмкнув свiтло.

Я дуже зрадiв, що експеримент обмежився тiльки цим.

— Скажiть, — звернувся я до Пегаса, — який все-таки зв'язок має ваш енцефалограф з дослiдами на перехожих?.. Мiж iншим, чи знаєте ви, що такi експерименти протизаконнi?

— Любий редакторе, я не такий наївний, як вам здається. Хiба марно я тримаю все в абсолютнiй таємницi?! А щодо мого енцефалографа… Я дослiджую закони бiоелектричних струмiв мозку та можливiсть впливу на нього зовнi. Як бачите, менi це вдається.

— Пробачте, — сказав я схвильовано. — Але я мушу повернутись до основного питання: з якою метою ви все це робите? Невже ви хочете стати необмеженим володарем свiту?

— Ваш пострiл не влучив, любий редакторе! Коли менi пощастить успiшно закiнчити свою працю, я вийду зi сховища i скромно признаюсь у звершеннi великого подвигу!

— Що ви маєте на увазi пiд великим подвигом? Чому ви хочете насилувати людський мозок? Я не вiрю, звичайно, що вам це вдасться зробити, але хотiв би знати, який сенс бачите в оцьому неосяжному за своїми перспективами злочинi, який ви замислили? Пробачте, але iнакше розцiнювати я не можу.

Пронизуючи поглядом, Пегас не зводив з мене очей.

— Не будьте необачнi, редакторе! Навiщо такi гучнi вислови? Я хочу бути корисним людству, хочу захистити його. От i все.

— Але вiд чого захистити, скажiть, прошу?

— Од вiйни. Вiд жахливої, смертельної вiйни… Дивлячись палаючим поглядом кудись удалину крiзь бетоннi стiни, Пегас важко дихав i говорив безперервно. Я досi пам'ятаю кожне його слово, кожну iнтонацiю.

— Вас, певно, цiкавить, як я хочу цього досягти. Я вiдкрив особливий вид гравiтацiйних хвиль, їх можна передавати на яку завгодно вiдстань. Ними можна впливати на бiоелектричнi процеси мозку; iнакше кажучи — на мислення людини. В цьому й полягає суть мого найголовнiшого вiдкриття. — Пегас зробив паузу i витер пiт з лоба. — Вперше усвiдомивши досягнуте, я спочатку розгубився, навiть злякався можливих наслiдкiв. I раптом мене осяяла блискуча думка: а що, коли абсолютно i назавжди стерти з людського мозку думку про вiйну? I не тiльки думку, але й пам'ять про неї, сховану десь в iмлi пiдсвiдомостi.

— А чи зачеплять вашi таємничi променi саме цю частину пам'ятi? перебив я його нарештi.

— В усякому разi, я цього прагну. Але, на жаль, дослiди з живими людьми пов'язанi з великими ускладненнями.

— Невже ви проводите такi дослiди на людях?!

— Поки що нi. Але незабаром на це зважусь. Незабаром. Можете менi повiрити.

Гаряча хвиля пробiгла у мене по тiлу. З'явилось вiдчуття, яке виникає у альпiнiстiв на запаморочливiй висотi гострого гiрського гребеня над проваллями, — i не розпач, не лють, а щось таке, що змушує пружнiшати м'язи, загострює волю. Я насилу стримався, щоб не вибухнути, i сказав хрипло:

— А чим ви хочете заповнити порожнi мiсця, якi виникнуть у пам'ятi?..

— Розумiю ваше хвилювання, — розсудливо вiдповiв Пегас.- I я спочатку переживав щось подiбне. Але нiчого, це минеться. Бачу, що ви починаєте мене розумiти. Про порожнi мiсця я теж думав i вирiшив заповнити їх найпрекраснiшим з того, що могло створити людство досi. Я запишу в людський мозок вмiст бiблiотеки, якою ви там, нагорi, так захоплювались. Коли над свiтом помчать благодiйнi хвилi, кожен якоюсь мiрою стане Аристотелем, Платоном, Декартом, Шопенгауером, Гете, Достоєвським. У кожного фiлософа та класика я вiзьму найкраще, найвеличнiше…