Тінь попередника - Ешкилев Владимир. Страница 3

— Це неабиякі досягнення. А як тут із незакомплексованими дівчатами?

— Так само, як і на Арпікрані. До речі, про дівчат. Про «незакомплексованих», як ви цікаво висловилися… Тут у нас, як би так правильно сказати, трохи консервативне ставлення до сексу. Наприклад, якщо наші добрі колоністи дізнаються, що вашій дружині ще немає шістнадцяти років, до вас можуть поставитися недружньо.

— Бріко! — каже археолог. На арпікранському богемному сленґу це слово означає «повний відстій».

— Традиції малих світів. Ви маєте розуміти.

— Так, звісно. І який тут, у вас, шлюбний мінімум?

— Сімнадцять стандартних.

— Цу.

— І ще одне: для статевих стосунків з клонами у нас вимагається спеціальний дозвіл місцевої адміністрації.

— Адміністрації Сектора Кастора?

— Та ні, не все так сумно, — чути, що Гело-молодший сміється. — Такими питаннями намагаємося не турбувати керуючу планету. Кажучи про місцеву адміністрацію, я маю на увазі шерифів у поселеннях.

— Усе одно: бідні, бідні клони.

— Клонам тут не всі довіряють. Точніше: майже ніхто не довіряє. Були випадки бунтів у старих копальнях.

— О, як цікаво! Повстання клонів-революціонерів? Шахтарські леґенди?

— Не зовсім… А ви хіба не в курсі? Історію нашого світу вам повинні були записати на зовнішній комунікатор.

— Вони її й записали, напевне. Але я… Ну, скажімо так, у мене поки що не було достатньо часу для детального ознайомлення.

— Розумію. Тепер буде.

— Так. Тепер буде.

— До речі, те, що записано на ваш комник, — це не офіційна версія, яку вивчають у школах. Це справжня історія.

— І великі відмінності від офіційної?

— Достатні.

— Добрі традиції малих світів?

— Ви повинні розуміти…

— Так, розумію. Я уважно і вдумливо вивчу вашу справжню історію. Обіцяю.

— І це буде зовсім не зайвим, Олександре. Наш світ колись добровільно увійшов до бунтівної Федерації Ноли… Й досі у нас не все просто. Ми утримуємо хитку рівновагу між прагненнями колоністів і вимогами імперського уряду. Час від часу сепаратні настрої заволодівають почуттями місцевих есквайрів та інтелектуалів. Тому Служба намагається попередити будь-які ситуації, що провокують конфлікти і ксенофобію. Приїжджим ми рекомендуємо утримуватися від того, що може дратувати тутешню людність. Я, про всяк випадок, підготую для вас довідку про тутешні заборони і звичаї. Перешлю її через дванадцять годин.

— Дякую. Ви зробите мені неабияку послугу… Лише одне маленьке виправлення: моїй законній дружині вже виповнилося сімнадцять стандартних років. Якщо у тому досьє, яке ви читали, є інакша інфа, то це лише наслідок непорозуміння. Так повелося, що наші чиновники фіксують вік за арпікранським місцевим часом. Наш рік на три місяці довший за земний. Така ось плутанина у ваших даних, раднику… В арпікранських канцеляріях, як бачите, звили собі гнізда тверді патріоти.

— Вибачте.

— Все о'к, Вангелю, все о'к, не переймайтеся… Між іншим, хочу вас відразу запитати. Як фахівця. Як ви вважаєте, раднику, що іще, на ваш погляд, з моєї грішної біографії може викликати недружнє ставлення з боку консервативних мешканців вашого малого світу?

— У мене немає вичерпних даних щодо вашої грішної біографії, — в голосі Гело-молодшого з'являється щось невловимо-металеве. — Між іншим, ми називаємо наш малий світ Кідронією.

— Кідронія. Так, я знаю. Красива назва.

— Я радий, що вона вам подобається. Ми дуже любимо нашу Кідронію, Олександре. Може, це вас і здивує, але тверді патріоти звили собі гнізда не лише в арпікранських канцеляріях. Відпочивайте, вивчайте файли попереднього ознайомлення. Стикування фреґату з карантинною станцією передбачається за три з половиною години.

— Стандартних?

— Ні, кідронійських.

Поселення «Благословенне починання»,

Кристалічна провінція,

планета Кідронія (4КВ67:3)

системи Абелари (55 Рака).

7 семпрарія 416 року Ери Відновлення.

Цивільний лікар поселення «Благословенне починання» Авл Кірінскі архівував дані медичного сканування. Він рішуче розвернув своє крісло в бік асистента Мангуса:

— Якщо ви, колеґо Мангусе, як зазначено у вашій особистій справі, направду володієте зародковими навичками телепатії, то ви вже повинні знати, яким буде моє рішення.

— Мої телепатичні здібності не такі розвинуті, док, — Мангус стримано посміхнувся. Так повинен посміхатись мудрий підлеглий у присутності перестарілого занудного шефа. — А крім того, ви ж імплантували собі захисного чіпа.

— Це нетактовно, Мангусе, казати вголос про мої імплантанти. Вкрай нетактовно… І взагалі, скільки ж можна вам нагадувати, що недоречно мовити вголос про імплантні мережі респектабельних і поважних громадян? Недоречно, колеґо, ви розумієте? Неприпустимо. Навіть тоді, коли ми з вами розмовляємо око в око. Ви, колеґо, недавно у нашому поселенні, й лише тому я вибачаю вам цю нетактовність.

— Присягаю, док, я ніколи не буду висловлюватись уголос про імплантанти або нанороботи, вмонтовані у шляхетні тіла поважних громадян.

— Я сподіваюся, дуже на це сподіваюся, Мангусе. Ви виросли і практикувались у Центральному поселенні, а там завжди заохочували безцеремонність і невизнання життєвих досягнень старших.

— Мені важко порівнювати.

— Я розумію, що важко. Адже ви, колеґо, ніде й не були, окрім вашого Центрального. Я знаю, знаю. А от я, до вашого відома, за останні сімдесят п'ять років побував на п'яти Випереджуючих планетах, й у всіх — я наголошую! — у всіх тридцяти поселеннях Кідронії. Й ніде, кажу вам, не бачив більшої неповаги до фундаментальних цінностей Відновлення, аніж у цьому вашому припортовому вертепі. Там, пам'ятаю, ще перед Війною сумнівні істоти, народжені від незаконних стосунків людей з клонами, отримували високі посади й навіть викладали в тамтешньому так званому університеті. А тепер вони керують дітьми спадкових громадян Імперії! Віддають накази, вимагають до себе поваги, немовби мали на це природне право. Про таке навіть думати бридко… Я не расист, колеґо, й не прибічник сенаторів-консерваторів, але ж є межа прийнятого. Наші з вами предки досягли галактичної могутності завдяки тому, що сповідували генетичну суворість і віру в мудрість Отців-відновлювачів.

Мангус схилив голову, щоб Кірінскі не побачив його скептичної посмішки. Старий док і без того підозріло дивиться на його Зару. Якщо ж дідуганові сильно засвербить, то для медика його ранґу не буде особливих перешкод для того, щоби порівняти біологічний паспорт Зари з її натальною картою в базі даних Сектора Кастора. І тоді Мангуса, у кращому випадку, звільнять з роботи і позбавлять лікарського сертифікату. Тому асистент перевів розмову в інше русло:

— То ви не плануєте відправляти на Нолу мій звіт про знахідку в південних виробітках?

— Звісно, що ні. Я, колеґо, не збираюся на схилі літ ставати посміховиськом для адміністраторів керуючої планети.

— Але ж ця жінка існує. Вона не привид.

— Не привид, погоджуюсь. Але й не жінка.

— Тобто?

— Згадаймо, колеґо, що ми маємо, так би мовити, об'єктивно. Без ваших сміливих домислів і припущень. Наявні факти кажуть про наступне: рудничні клони випадково знайшли в закинутих виробітках копальні «Темне сузір'я» якесь вибірково пошкоджене людиноподібне тіло, організоване за жіночим типом. Це тіло має генетичну та молекулярну карти, які не співпадають із жодною з паспортних карт, що містяться в базах даних. Відповідностей не знайдено ані серед паспортних карт народжених, ані серед карт гуманоїдних клонів, створених за останні сто десять років. Себто, такого організму офіційно не існує. Його немає в принципі. У жодному з вісімдесяти п'яти світів, населених людською расою.

— Але ж цей неіснуючий організм зараз лежить у морфологічній камері реанімаційного робота. За тридцять кроків звідси. Між іншим, на цьому неіснуючому організмі в момент знаходження був звичайний шахтарський комбінезон моделі «універсал».