Тінь попередника - Ешкилев Владимир. Страница 62

— «Червону зону» неможливо прослухати.

— Невже ви такий ідіот, комісаре?

— Ні.

— Ви пошкодуєте, що змусили мене говорити. Ви вже про це шкодуєте, правда?

— Отже, архіву не існує?

— Не існує. Подивіться на свій детектор. Ну що? Правду я кажу? Отож бо…

— А спеціальні записи щодо проекту «Деймон» велися?

— Я не знаю. Напевне, не велися. Скоріш за все, не велися… Тейсан виготовляв Шерму таємно від усіх. Шерма і Овіта були його заповітом.

— Співробітники метра знали, чому саме він так чинить?

— Здогадувалися.

— Здогадувалися? Отже, знали і, відповідно, підтримали змову. Зрозуміло… Шерма була коханкою імператора. Чому вона його не вбила?

— Не знаю. А навіщо їй було його вбивати?

— Вона ж була знаряддям помсти.

— Але не помсти імператорові.

— А кому? Цілій Імперії?

— Піфійкам.

— Піфійкам?

— Це вони, сестри смерті, виманили наш військовий флот до Сектора Центавра, зруйнували Федерацію, прирекли на загибель і пожиттєве заслання сотні тисяч патріотів. Вони допомагали Шелтонові (нехай буде проклята пам'ять про цього ката!) знаходити і знищувати наших дідів і батьків, які ховалися в підпіллі, вони допитувати полонених. Допитували так, що дві третини з арештованих втратили розум… Без допомоги проклятих… тричі проклятих телепаток з Планети Жінок… Імперія ніколи не перемогла б нас. Ніколи.

— Але тепер Шерма намагається завдати шкоди Імперії, а не піфійкам.

— Ви впевнені?

— Впевнений.

— Про це в мене інформації не було… Проте запам'ятай, лягавий: усе тілесне підвладне занепадові й псуванню. Якщо час від часу не проводити планових корекцій, клони з психогенними мутаціями втрачають ментальну стабільність. Закладені в них параметри розмиваються… Вони починають хворіти на щось подібне до параної… Це малодосліджені явища. Я не знаю. Я втомився. Я сказав усе, що знаю. Я уже мертвий. І ти також.

— Ще не вечір, Бораме, ще не вечір.

— Ти помиляєшся, лягавий, — Борам підняв голову і спробував заглянути Маркову в очі. — Вже настала ніч, комісаре. Принаймні, настала для нас двох.

Темні Шляхи,

Гіперпростір,

Позачасся

Три кораблі, що пірнули у задзеркалля буття, повисли поміж зоряними брамами лімесів. Їхні матеріальні тіла вислизнули з-під влади законів тривимірного світу. Три кораблі випали з простору і закінчилися в часі. Вони летять до Фаренго — і одночасно не летять нікуди (летять у нікуди, нізвідки не летять — людські уявлення й образи безпорадно відступають перед загадковим позапросторовим буттям Темних Шляхів).

Перший із кораблів — дальній безпілотний рейдер, другий — пасажирський лайнер прем'єр-класу, третій — великий військово-транспортний корабель. Перший схожий на велетенський цвях, другий на ребристий циліндр, а третій — на ґроно призматичних блоків, підвішених на витках ажурної спіралі. У першого немає імені, тільки індекс КХ17. Другий значиться у Цивільному реєстрі кораблів як пасажирський лайнер люкс-класу «Максвел». Третій, перейшовши до складу Дев'ятого флоту, отримав назву «Капітан Паландо» [65].

Безпілотник використовує найбільш економічну й ризиковану схему гіперпросторових стрибків. Його траєкторія проходить краєм темного згущення матерії, в небезпечній близькості від гігантської «чорної діри». «Максвел», навпаки, не підходить до небезпечних зон ближче ніж на два десятих парсека. Він поповнить запаси тритію на таємній базі в Сегменті Змієносця, яку ноланці збудували ще за часів розквіту Федерації. Лайнер відхилився від звичайних маршрутів, проте, завдяки тристрибковій рейсовій схемі, зможе покрити велику відстань, що відділяє земні колонії від темного Агрегата Оріона. Схема польоту «Капітана Паландо» повторює ту, яку в минулі часи обрали для польоту до Агрегата космоаналітики загиблих «Атона» і «Уриїла».

Несплячі супремуси трьох кораблів навіть за межами простору й часу спостерігають за мінливою графікою темного боку Великого Космосу. За законами звичайної фізики, позитронні комп'ютери не повинні працювати там, де матерія втрачає свої якості. Але вони працюють, і наука п'ятого століття Ери Відновлення не здатна дати чіткого пояснення цьому парадоксу. Супремуси мислять інакше, аніж у звичайному космосі, але це не заважає кораблям, якими вони керують, досягати віддалених світів. Кажуть, що серед Знаючих також є ті, котрі можуть спілкуватися з нелюдською свідомістю Темних Шляхів. Одна з них летить на «Максвелі», ще дві — на «Капітані Паландо». Але тепер їхні свідомості сплять разом із тілами в гелевих надрах протиперевантажних коконів. Коли кораблі досягнуть системи зірки Таліс, навколо якої обертається планета Фаренго, їх виведуть із глибокого сну.

І лише в безпілотнику немає нікого, хто б міг прокинутися.

Підземне сховище,

планета Піфія (11КВ23:2),

зоряна система Ріри (Епсилон Ерідана).

5 октомбрія 416 року Ери Відновлення

— У скарбниці Ордену також зберігають такі камені, — сказав Еарлан Теслен, зважуючи на долоні золотистий берил, видобутий Сестрою Сайкс з глибин кристалічного сейфу. — Давній Жезл Сили. Дуже давній… Він тутешній?

— Був знайдений двісті років тому на Єсіхі.

— На Кідронії? Ось так… Ще до колонізації?

— Вільні шукачі-рудокопи заходили до підземних лабіринтів Єсіхі задовго до рудничних клонів.

— Кажуть, одна зі Знаючих володіла знаменитим Червоним каменем Богині?

— Вона стала відступницею, Обраний. Червоний камінь втрачено.

— Шкода. З ним було пов'язано багато пророцтв.

— Одне з них могло мати стосунок до Фаренго.

— …?

— Це пророцтво стало відомим в останні століття Ери Посланців. На Землі, у горах Пекаму [66], жив великий провидець, котрий сказав, що каменю Богині судилося повернутися туди, де він був створений, і послужити людям. Він назвав Червоний камінь паролем до Ольда — зоряного ковчегу знань.

— А Преподобній сестрі відоме ім'я відступниці, котра володіла каменем Богині? Це випадково не Шерма?

— Ні, Обраний, та відступниця давно покинула світ живих. Це було ще до створення Імперії, на Сельві.

Теслен віддав Сайкс берил. Хранителька заховала Жезл до сейфу. Тієї миті, коли камінь переходив з рук в руки, адміралу здалося, що з його глибин вислизнув теплий промінчик і відбився в очах сестри швидкою, як спалах, веселкою.

«Ольд! — примружився Теслен, спостерігаючи, як до обличчя Сайкс повертається підземна суворість. — Ми також дещо знаємо про Ольд, Преподобна…»

— Мені доповіли, що «Капітан Паландо» успішно зійшов на Темні Шляхи, — промовив адмірал вголос.

— Так, слава Творцеві. Ти дуже допоміг нам, Обраний, у нас з'явилася надія, що ми встигнемо досягти Фаренго раніше від Шерми і безпілотників імператора.

— А нам час зайнятися тератронними мінами, Преподобна. Часу обмаль. Мою відсутність на Сагунті можуть помітити.

— Увечері до підземелля Ради прийдуть наші спеціалісти з баріонних технологій. Вони готові вислухати твій план… Я хотіла би запитати тебе, Обраний.

— Запитуй, сестро.

— Ти щойно подумав про Ольд. В архівах Ордену збереглися згадки про «зоряний ковчег»?

— Сім століть тому серед Майстрів Ордену був видатний брат, котрий вмів розмовляти з сутностями інших світів. Він недовго прожив і не був щедрим на слова. Проте залишив для братів записи, в яких розповідав про спадок стародавніх рас, які населяли Великий Космос у ті епохи, котрі ви називаєте Першим і Другим циклами. Він казав: «Знання давніх — як трава, що проростає крізь епохи запустіння. Насіння цієї трави розсіяне зірковими островами. Одне із зерен посіяно було поблизу Землі, і називається це зерно Ольдом. Якщо наситити його водою мудрості, то воно прокинеться й проросте благими паростками». У його видінні Ольд знаходився на планеті земного типу, що обертається навколо древньої червоної зірки. Обрані попередніх епох вважали, що йдеться або про зірку HD168443, яку ми зараз називаємо Мітрою, або про 581-у Глізе. Коли на планети цих систем були відіслані перші експедиції, Орден контролював їхню роботу. Але там не знайшли нічого, що могло б називатися Ольдом. Виникали підозри, що ви, Знаючі, знайшли Ольд на Магонії, але й тут нас чекало розчарування. В останні роки Орден окреслив перелік із шести віддалених планет, на яких, можливо, заховано Ольда. Серед них планета Тифон у системі Мелані, і Фаренго також.