100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки - Сняданко Наталка В.. Страница 12

Я ревнував М_арь у дні її «подяки-за-мобільники». Strap On Whenever It Seems Appropriate [8]. Одного такого нестерпно сонячного травневого дня, коли енергія «ци» Пальмочки щедро вливалася в сексоприймачі чергового пройдисвіта, написався злий графоманський вірш:

Такий от гребучий жах. Загиблих у болотах ельфійок я приплів не випадково. Улюблена книга М_арі — «Володар кілець». Більш того, М_арь — затята толкієністка. На цій темі ми і зійшлися. М_арь неодноразово намагалася вводити у свій пунктирно-мобільний побут ельфійські символи. Їй личать довгі білі плаття і відсутність білизни. Вона граційна без взуття. Їй не вдалися гострі кінчики вух (ми не знайшли пристойного пластичного хірурга, хоча донори? були), але іноді мені здається, що кіношні вушка Лів Тайлер втухають на тлі рожевого світіння справжніх ельфійських вушок М_арі. Тонко сплетених вушок. Їхня володарка намагалася також робити рудуваті ельфійські композиції із засушених квітів. Ікебани. Ікані бани. А також вона намагалася малювати і шити. Виходило щось віддалено схоже на стиль Раббана шістдесятих. Одна кімнатна собачка, побачивши картину Пальмочки, забруднила коштовний килим. Тварини, до речі, більш безпосередні у сприйнятті мистецтва, ніж люди. Це я, зрозуміло, вправляюся в банальностях.

Дивно, але з усіх жіночих і дівочих ельфійських персонажів Професора Толкієна М_арь чомусь вибрала не Арвен, не Галадріель, не Келебріель, не Аредель навіть, а Німродель. Кохану лоріенського короля Емроса, ледь згадану навіть не в романах, а в додатках, складених сином Професора. Її історія там викладена в одному абзаці — у Темні Часи панування Саурона королева Німродель намагалася дістатися Моря південним шляхом, але в Білих горах потрапила в гоблінську засідку і загинула разом із бодігардами. Такий сумний попандоз. Що привабило тебе в цій дрібній бганці придуманого буття, о Біла Діво Ельфійського Відлуння? Запах яких вітрів злапала ти у цій притчі про бажане і недосяжне? Де вони, твої Білі Гори, моя кохана? Де твоє Море, о незрівнянна Німродель-2?

Восени 2006 року ельфійська тема відступила на другий-третій плани під тиском нового захоплення М_арі. Вона полюбила більярд. Ми зашилися в пропахлі потом і підробленим Balafre підвали, де за тридцять гривень/година катали кулі по зеленому. Почали зі снукера і продовжили пулом. Я навчив її найпростішим «массе» [9] і кільком способам прицілювання. Один із них полягає в тому, щоб уявити собі «кулю-примару», тобто биток у момент зіткнення з прицільною кулею. Другий — у проведенні уявних ліній через биток і прицільну кулю. Способи, звичайно, дилетантські, але вірні. М_арь швидко вчилася.

Незабаром вона винайшла власний одяг для гри: червону шкіряну спідницю-пояс, червоні панчохи і червоні чобітки, придбані на секонд-хенді. Трулі [10] вона не надягала. Тому в моменти прицілювань, коли, широко розсунувши свої довгі ніжки, вона совалася на більярдному столі, весь підвал завмирав, і молоді офіціанти з напруженими обличчями групувалися наприкінці ще однієї уявної лінії. Забиваючи від борта, воскресла, горда і щаслива Німродель цитувала не сумні ельфійські думи Другої Епохи Середзем’я, а Баркова:

І, в принципі, була недалека від істини. Дурна любов, поміж тим, завзято виробляла вторинний продукт. Текстовий. Вірші ставали кращими і злішими.

Думаю, що той божевільний маяк якось підсвідомо пов’язаний з більярдними кулями, а от згадану базу даних приніс мені не листоноша, а колишній офіцер СБУ. Цьому бійцю невидимого фронту я заплатив три сотні зелених президентів за п’ять діб стеження за приватним життям Пальмочки. Колишній есбеушник чесно відробив двох франклінів і двох грантів, зафіксувавши шість контактів М_арі з особами чоловічої статі. З мордами, явно не придатними ні до чого за межами класичного злягання. Серед шести морд пінкертон упізнав одного бандитоїда (дрібний рекет, п’ята «беха», дружина — колишня трасова), двох торчків і гарненького до блакиті учня меблевого коледжу (у перекладі на совсайз — петеушника). Ще два контакти, через темряву і відсутність спецтехніки, залишилися такими ж невпізнаними, як ті летючі тарілки, що вигребли з теплого ліжечка сеструньку агента Малдера.