Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі. Страница 2

Серце шалено калатало в неї в грудях.

— Тату… — Жалібно прошепотіла вона.

Чейз навіть не подивився на неї. Він тільки цитькнув, щоб вона замовкла.

Чорний звір перекинув ноги через стіну і зістрибнув на землю, все так же дивлячись палаючими очима на Рейчел, все так же здригаючись від беззвучного реготу. Він перевів погляд на Чейза, на Зедда, зашипів і припав до землі, готуючись до стрибка.

Рейчел смикнула Чейза за штанину і насилу промовила:

— Тату… він наближається!

— Чудово, Рейчел. Зедд, я все-таки не знаю…

Чорний звір завив і вискочив на галявину. Він промчав як стріла, як чорна блискавка. Рейчел заверещала. Чейз різко повернувся — як раз в той момент, коли звір опинився прямо перед ним. Кігті майнули в повітрі.

Чейз впав на землю, а звір кинувся на Зедда.

Чарівник простяг вперед руки. Спалахи світла вилетіли з його пальців, відскочили від чорного звіра і рикошетом вдарили в землю. Звір збив Зедда з ніг.

Регочучи і підвиваючи, чорний звір знову кинувся до Чейза, який намагався зірвати з ременя сокиру. Кігті вп'ялися в Чейза, і Рейчел знову відчайдушно заверещала. Цей звір був такий стрімкий, вона ще ніколи не бачила таких звірів.

Чейз поранений! Рейчел збожеволіла від жаху. А звір, все так же дико регочучи і підвиваючи, вибив з рук Чейза сокиру. Рейчел, не роздумуючи, схопила вогневу паличку.

Одним стрибком вона підскочила до звіра і тицьнула його паличкою в спину.

— Гори, — викрикнула вона чарівне слово.

Полум'я охопило чорного звіра. Він злобно завив, повернувся до дівчинки і вишкірився. Відблиски полум'я заграли на величезних гострих зубах. Звір розреготався, але не так, як сміються люди, коли вони думають про кумедні речі. Від його сміху у Рейчел мурашки пробігли по шкірі. Звір згорбився і повільно пішов прямо на неї, весь охоплений полум'ям. Рейчел позадкувала.

Чейз зірвав з пояса важку колючкувату булаву і жбурнув її в чорного звіра.

Звір ліниво озирнувся через плече, подивився на Чейза і з диким реготом висмикнув булаву у себе зі спини. А потім повернувся і знову кинувся на Чейза.

Зедд був уже на ногах. З його пальців зірвався чарівний вогонь, і звіра ще сильніше охопило полум'я. Він розреготався в обличчя Зедду. Вогонь зник, лише тонкі цівки диму піднімалися до стелі. А звір знову виглядав точно так само, як і раніше. По правді кажучи, у нього з самого початку був такий вигляд, ніби він уже обгорів дочорна і обвуглився.

Чейз піднявся з землі, і Рейчел побачила на ньому кров. Сльози навернулися їй на очі. Страж кордону зняв зі спини арбалет, і в повітрі просвистіла стріла. Вона встромилася в груди чорному звірові. З жахливим реготом звір витягнув стрілу і розламав її навпіл.

Чейз відкинув арбалет, вихопив з піхов меч, підбіг до звіра і з нальоту рубонув його. Звір миттєво кинувся в сторону — удар не досяг мети.

Зедд змахнув рукою, і чорний звір, перекинувшись в повітрі, покотився по траві. Чейз затулив собою Рейчел, однією рукою притискаючи її до себе, в іншій тримаючи оголений меч.

Звір різко підхопився на ноги, переводячи погляд з Зедда на Рейчел і Чейза.

— Ідіть, — відчайдушно закричав Зедд. — Тільки не біжіть! І не стійте на місці.

Чейз схопив Рейчел за руку і позадкував. Зедд теж повільно почав відступати. Чорний звір затих і, кліпаючи, забігав поглядом. Чейз важко дихав. Його кольчуга і шкіряна туніка були розідрані і покриті кров'ю. Рейчел тихенько схлипувала, дивлячись на нього. А кров стікала по його руці прямо в її долоню. Вона так любила свого тата і так боялася за нього. Адже йому боляче! Вона ще міцніше притиснула до себе ляльку.

Зедд зупинився.

— Продовжуйте йти, — тихо сказав він Чейзу.

Чорний звір подивився на Зедда і вишкірився, оголивши в страшній усмішці величезні гострі зуби. Він розреготався — моторошно і страшно і, розриваючи кігтями землю, кинувся на чарівника.

Зедд повільно підняв руки. З-під ніг звіра зметнулися в повітря шматки трави і грудки землі. І звір піднявся в повітря. Перш ніж він впав, в нього з усіх боків вп'ялися сині стріли блискавок. Звір зареготав, відчайдушно підвиваючи, і, весь оповитий димом, плавно приземлився на ноги.

Тоді Зедд зробив щось ще, Рейчел не зрозуміла, що саме, тільки звір раптом застиг на місці, хапаючи лапами повітря, немов намагаючись втекти, але ноги його ніби приросли до землі. Він верещав і звивався, але не міг зрушити з місця. Зедд зробив кілька пасів і знову звів руки до неба. Грім струсонув землю, і в звіра вдарила ще одна блискавка. Він видав скрипучий смішок — немов дерево зламалося — і кинувся на Зедда.

Зедд знову почав відступати. Звір зупинився і спохмурнів. Чарівник теж зупинився і розвів руки в сторони. Жахливий вогненна куля, розсипаючи іскри, з ревом пролетіла назустріч чорному звірові.

Від удару здригнулася земля. Жовто-блакитне полум'я спалахнуло так яскраво, що Рейчел навіть заплющила очі. Вогонь поглинув звіра.

За мить чорна паруюча фігура неспішно вийшла з бурхливого полум'я, здригаючись від нестримного реготу. Ще мить — і чарівний вогонь беззвучно розчинився в повітрі.

Чарівник буркнув під ніс щось незрозуміле і знову почав відступати.

Рейчел не зрозуміла, що він сказав, а Чейз попросив його більше не виражатися так при дітях. Зедд був весь якийсь кострубатий і жалюгідний, від його балахона залишилися одні лахміття.

Рейчел з Чейзом йшли по стежці між деревами. Вони були вже зовсім близько до виходу. Зедд ненабагато відставав від них. Чорний звір, не рухаючись з місця, розгублено дивився на чарівника. Зедд зупинився, і звір тут же кинувся до нього.

Між ними встала ревуча стіна полум'я. Повітря наповнився димом і гуркотом. Звір, не зупиняючись, пройшов крізь вогонь. Зедд створив ще одну вогняну стіну, і звір пройшов її так само, як і першу.

А коли чарівник знову позадкував, звір зупинився біля низької, оповитої лозою стіни і тупо дивився на нього. Товста лоза зірвалася зі свого місця і, звиваючись, як змія, обернулася навколо чорного звіра. Зедд вже майже наздогнав Чейза і Рейчел.

— Куди ми йдемо? — Запитав Чейз. Зедд обернувся. Він виглядав втомленим.

— Подивимося, чи вдасться нам його тут замкнути.

Чорний звір відчайдушно звивався і рвав лозу зубами і кігтями, а три людини повільно наближалися до рятівних дверей. Нарешті вони опинилися зовні. Чейз з Зеддом одночасно навалилися на важкі позолочені стулки і різко зачинили їх.

З саду долинуло пронизливие виття, і двері здригнулися від потужного удару.

На металевій поверхні з'явилася величезна вм'ятина. Зедд не встояв на ногах. Чейз стрибнув до дверей, навалившись на них усім тілом, намагаючись стримати натиск жахливого створіння.

Пролунав жахливий скрегіт — звір пустив в хід кігті. Весь у крові, Чейз ледь тримався на ногах. Зедд схопився з підлоги і кинувся до нього на допомогу.

Між стулками зявився кіготь, потім ще один. Крізь двері до Рейчел доносився леденячий душу регіт. Чейз крякнув. Двері затріщали.

Чарівник відступив назад і простягнув руки, розкривши долоні, немов бажаючи відштовхнути від себе повітря. Тріск припинився. З саду почулося злобний виття.

— Ідіть! Ідіть звідси! — Зедд схопив Чейза за рукав.

Чейз позадкував від дверей.

— Вони утримають його?

— Не думаю. Якщо він наздожене вас, ідіть. Не біжіть і не стійте на місці це привертає його увагу. Попередьте всіх, кого побачите.

— Зедд, що це за звір?

Ще один важкий удар — і ще одна вм'ятина на дверях. А потім вони побачили кінчики кігтів, які рухалися вниз, розпорюючи метал. Від дикого скреготу у Рейчел заклало вуха.

— Ідіть! Негайно!

Чейз схопив Рейчел за руку, і вони швидко пішли вниз, в залу.

2

Зедд обмацував крізь грубу тканину балахона камінь, який затишно гніздився у внутрішній кишені, і дивився, як кігті, що з'явилися в розірваному металі, втягуються назад. Він обернувся і побачив, як страж кордону веде Рейчел подалі.