Туманність Андромеди - Ефремов Иван Антонович. Страница 63

— Робот-автомат, поставлений охороняти зореліт?

— Авжеж! Але тепер, звичайно, я відкинув цю думку. Чорний хрест — це жива істота, породження світу темряви. Очевидно, ці тварюки живуть унизу, на рівнині. Він з’явився з боку “воріт” — проходу між скелями. Медузи легші й рухливіші — це мешканці плоскогір’я, на яке ми сіли. Зв’язок чорного хреста і спіралодиска випадковий, просто наші захисні прилади не торкнулися цього віддаленого куточка рівнини, який завжди лишався в темряві за гігантським диском.

— І ви вважаєте, що вбивчі органи хреста і медуз схожі між собою?

— Звичайно! Ці тварини живуть в однакових умовах, у них повинні бути і схожі органи. Залізна зірка — теплове електричне світило. Вся товста атмосфера планети дуже насичена електрикою. Грім Шар вважає, що тварини вбирали енергію з атмосфери, створюючи згустки на зразок наших кульових блискавок. Пригадайте рух коричневих зірочок по щупальцях медуз.

— І хрест мав щупальця, але не було…

— Просто ніхто не встиг помітити. Але характер ураження — по нервових стовбурах з паралічем відповідного вищого центра — однаковісінький у мене і в Нізи! Це головний доказ і головна надія!

— Надія? — стрепенувся Ерг Ноор.

— Звичайно. Дивіться, — біолог показав на рівну лінію записів приладу, — чутливі електроди, занурені в пастку з медузами, нічого не показують. Чудовиська забралися туди З повним зарядом своєї енергії, яка нікуди не могла подітися з бака після того, як його закрили. Ізоляційний захист космічних харчових судин навряд чи може бути проникним — це не наші легкі біологічні скафандри. Пригадайте, що хрест, який уразив Нізу, не заподіяв вам шкоди. Його ультразвук проник у скафандр вищого захисту, зламавши волю, але уражаючі розряди виявились безсилими. Вони пробили тільки скафандр Нізи так само, як медузи пробили мій.

— Отже, заряд кульових блискавок чи чогось схожого, який увійшов у бак, повинен там лишитись. Але прилади нічого не показують…

— В цьому і є надія. Виходить, медузи не розсипалися в порох. Вони…

— Розумію. Закапсулювались, сховалися в чомусь на зразок кокона.

— Авжеж. Такі пристосування поширені серед живих організмів, змушених переживати несприятливі для існування періоди. Довгі льодяні ночі чорної планети, її страшенні урагани на “сходах” і “заходах” — саме такі періоди. Але оскільки вони порівняно швидко чергуються, то я певен, що медузи можуть швидко інцистуватись і так само швидко виходити з цього стану. Якщо міркування правильне, то ми зможемо досить просто повернути чорних медуз до їх вбивчої життєдіяльності.

— Відновленням температури, атмосфери, освітлення та інших умов чорної планети?

— Так. Усе розраховано і підготовлено. Скоро прибуде Грім Шар. Ми почнемо продувати бак нєоново-киснево-азот-ною сумішшю під тиском три атмосфери. Але спочатку переконаємось…

Еон Тал порадився з двома асистентами. Якась установка почала повільно підповзати до коричневого бака. Передня руфолюцитова плита відсунулась, відкриваючи доступ до небезпечної пастки.

Електроди всередині бака замінились мікродзеркалами з циліндричними освітлювачами. Один з асистентів став за пульт телеуправління. На екрані виникла ввігнута поверхня, вкрита зернистим нальотом, вона тьмяно відбивала промені освітлювача. Це — стінка бака. Плавно поверталося дзеркало. Еон Тал почав:

— Рентгеном просвітити важко, надто сильна ізоляція. Доводиться застосовувати складніший спосіб.

Обертання дзеркала відбило дно посудини і на ньому дві білі грудки у формі неправильних куль з ніздрюватою, волокнистою поверхнею. Грудки скидалися на плоди недавно вирощеної породи хлібних дерев, які досягають сімдесяти сантиметрів у поперечнику.

— Приєднайте ТВФ до вектора Грім Шара, — звернувся біолог до помічника.

Як тільки вчений переконався в правильності загальних передбачень, він прибіг до лабораторії. Короткозоро мружачись зовсім не від поганого зору, а за звичкою, Грім Шар оглядав підготовлені апарати. Грім Шар не був схожий на славетного вченого, які, здебільшого, відзначалися солідним виглядом і владністю вдачі. Ерг Ноор пригадав Рен Боза з його сором’язливою хлопчачою зовнішністю, яка так не відповідала величі його розуму.

— Зірвіть закритий шов! — наказав Грім Шар.

Механічна рука зрізала шар твердої емалевої маси, не зрушивши з місця важку кришку. Шланги, з газовою сумішшю підключилися до вентилів. Потужний прожектор інфрачервоних променів замінив залізну зірку.

— Температура… сила тяжіння… тиск… електрична насиченість… — повторював показання приладів асистент, що стежив за ними.

Через півгодини Грім Шар обернувся до астрольотчиків.

— Ходімо в зал відпочинку. Немає можливості вгадати наперед час оживлення цих капсул. Якщо Еон має. рацію, то це станеться скоро. Чергові попередять нас.

Інститут Нервових Струмів був збудований далеко від жилої зони, на околиці заповідного степу. Земля наприкінці літа стала сухою, і вітер линув з особливим шелестом, що проникав у навстіж відчинені вікна разом з легким запахом підсушених сонцем трав.

Троє дослідників у зручних кріслах мовчали, поглядаючії у вікна поверх розлогих дерев на марево далекого горизонту. Час од часу хто-небудь заплющував стомлені очі, але очікування було надто напруженим, щоб задрімати. Цього разу доля не випробовувала терпіння вчених. Не минуло й трьох годин, як спалахнув екран прямого зв’язку. Черговий асистент ледве стримувався.

— Кришка ворушиться!

За одну мить усі троє опинилися в лабораторії.

— Закрийте наглухо руфолюцитову камеру, перевірте герметичність, — розпорядився Грім Шар. — Перенесіть умови планети в камеру.

Легке шипіння потужних насосів, посвистування зрівню-вачів тиску — і всередині прозорої клітки створилась атмосфера світу темряви.

— Збільшіть вологість і насичення електрикою, — вів далі Грім Шар.

Різкий запах озону поплив лабораторією.

Нічого не змінилося. Вчений спохмурнів, обводячи поглядом прилади і намагаючись зміркувати, що ще не зроблено.

— Потрібна темрява! — раптом пролунав чіткий голос Ерга Ноора.

Еон Тал навіть підскочив.

— Як я міг забути! Грім Шар, ви не були на залізній зірці, але я!..

— Поляризуючі віконниці! — замість відповіді сказав учений.

Світло померхло. Лабораторія лишилась освітленою лише вогнями приладів. Асистенти засмикнули пульт шторами, і все поглинув морок. Подекуди ледве мерехтіли цятки самосвітних індикаторів.

Дихання чорної планети війнуло в обличчя астрольотчиків, воскресивши в пам’яті страшні і захоплюючі дні важкої боротьби.

Минуло кілька хвилин мовчання, в якому чулися тільки обережні рухи Еона Тала, що настроював екран для інфрачервоних променів з поляризуючою ширмою, що запобігала відкиданню світла.

Тихий звук і важкий удар — це упала кришка водяного бака всередині руфолюцитової камери. Знайоме блимання коричневих спалахів — це щупальця чорного чудовиська з’явились над краєм бака. Несподіваним стрибком воно підлетіло вгору, простираючись покривалом темряви на всю площу руфолюцитової камери, і вдарилось об прозору стелю. Тисячі коричневих зірочок засяяли по тілу медузи, покривало надулося куполом, наче від повівання знизу, і медуза ткнулася в дно камери зібраними в пучок щупальцями. Такою ж чорною примарою піднялося з бака друге чудовисько, мимохіть вселяючи жах своїми швидкими і беззвучними рухами. Але тут, за міцними стінами дослідної камери, оточені керованими на віддалі приладами, виплодки планети мороку були безсилі.

Прилади вимірювали, фотографували, визначали, викреслювали складні криві, розкладаючи будову чудовиськ на різноманітні фізичні, хімічні та біологічні показники. Розум людини знов складав ці різноякісні дані, опановуючи будову невідомих породжень жаху і підкоряючи їх собі.

Непомітно минали години, і Ерг Ноор усе більше переконувався в перемозі.

Дедалі радіснішим ставав Еон Тал, жвавішали Грім Шар та його молоді асистенти.

Нарешті вчений підійшов до Ерга Ноора.