Таємниця Кутузовського проспекту - Семенов Юлиан Семенович. Страница 65

І

«УКРО [8] ГУВС

Мосміськвиконкому

капітану Строїлову

Повідомлення

У результаті заходів, ужитих оперативними групами, встановлено, що слюсар кооперативного автогаража Окунєв відбував покарання в Саблазі в одній зоні з Сорокіним Євгеном Васильовичем, який вас цікавить.

Захворівши на гострий перитоніт, він був на грані смерті, але з допомогою приятеля Сорокіна, якогось Шинкіна Йосипа Михайловича, з Семипалатинська викликали професора-хірурга, котрий і врятував Окунева, провівши унікальну операцію.

Відтоді Окунєв перетворився в «ад’ютанта» Сорокіна, виконував усі його доручення й представляв інтереси останнього серед карного елементу, бо вважався «злодієм у законі». Він був одним з найактивніших домушників, проникав у квартири з найефективнішими замками.

Зв’язки Окунева підтверджують, що саме в Саблазі віп виготовив кілька унікальних наборів інструментів з металу особливої міцності, який виплавляли у ті роки саме в цьому регіоні.

Є дані, що Окунєв готувався до того, щоб після відбуття строку покарання перекваліфікуватися на спеціаліста по сейфах, яких у країні дуже мало, але за наказом Сорокіна відійшов від цього, повідомивши, що хазяїн наказав йому «зав’язати».

Повернувшись до Москви, Окунєв реалізував злочинному елементу кілька стилетів та фінок, виготовлених із саблагівського металу, але після цього перекваліфікувався на виготовлення інструментів для автолюбителів, одержуючи металеві заготовки з району, де відбував строк.

У кооперативний гараж його влаштував якийсь «Никодимов», довідки про якого наводяться.

Цей же «Никодимов» був з ним на постійному зв’язку, передаючи Окуневу заявки на ремонт автомобілів осіб, близьких до Й. М. Шинкіна, бо Окунєв вважався одним з кращих майстрів по металу.

Останнім часом надійшли відомості, що Окунєв почав душе шикувати, купив «Волгу» й «Жигулі», придбав дачу, часто відвідував «Метрополь» і Хаммеровський центр, це нібито викликало незадоволення Сорокіна, який зустрічався з ним досить рідко.

Між ними вибухнула свара, і начебто Окунєв сказав: «Я з тобою розрахувався за добро, хочу жити так, як живеться, мені кайданної волі не треба, людина має бути вільна як птах».

До того ж Окунєв почав пити і в нетверезому стані їздити на своїх машинах; в сім’ї почалися скандали, і його дружина Лідія Георгіївна Крисанова скаржилася сусідам, що чоловік «знову зв’язався з вурками, приходять до нього вночі, п’ють до ранку й розмовляють про таке, що волосся дибки стає».

Вона нібито подзвонила «Никодимову», сказавши подругам, що лише ця людина може напоумити її чоловіка: «Поки заробляв нормально, був тихий, а як став гребти гроші лопатою, зовсім змінився, лайно з вух поперло».

Останній скандал у квартирі Окунева стався за день до його від’їзду на риболовлю. Зі слів дружини, він не збирався на Плещеєве озеро, бо хотів поїхати до свого знайомого художника, «здається, Баха, у нього родич в Америку чкурнув», та коли її не було вдома, несподівано зібрався, залишивши записку, що повернеться післязавтра.

Післязавтра його тіло привезли з моргу.

Робота у напрямах «Никодимов» і «Сорокін» триває.

Полковник Долєв».

II

«УКРО ГУВС

Мосміськвиконкому

капітану Строїлову

Повідомлення

Чоловік, який назвався «Емілем», подзвонив у номер Джозефа Дейвіда о 22.10, сказав, що через двадцять хвилин чекає «дорогого друга на звичному місці».

Як і було заздалегідь умовлено, Дейвід відповів, що в нього дуже висока температура і він не може підвестися, тому просить «Еміля» заїхати до нього. «Еміль» відповів, що в такому разі він приїде завтра о десятій годині ранку.

Але о 22.45 цього ж вечора у номер Дейвіда, з його слів, прийшла невідома й передала чотири касети, зажадавши взамін контракт на видання книжок.

Як сказав Дейвід, невідома не виймала правої руки з кишені, тому він і змушений був передати їй два контракти.

Касети додаються.

За даними експертизи, касети було заздалегідь засвічено, ніякої інформації не виявлено.

Спостереження підтвердило, що справді до Дейвіда саме в цей час заходила іноземка, тоді як групу зорієнтували, що до Дейвіда прийде або «Хрін», або ті його контакти, фотографії яких роздали співробітникам.

Квартира, де прописаний «Вітман», він же «Сорокін», порожня, до телефону ніхто не підходить.

Усі спроби встановити його результатів поки що не дали.

Спостереження триває.

Старший лейтенант

Киршун».

III

«УКРО ГУВС

Мосміськвиконкому

капітану Строїлову

полковнику Костенку

цілком секретно

У зв’язку із запитом, що ви одержали з ФБР на якогось Баха Ігоря Валентиновича, повідомляємо: справді, Бах І. В. емігрував до СІЛА 27 лютого 1982 року, судимостей не мав, виїхав за німецькою візою (мати, уроджена Гаазе Матільда Феліксівна), за фахом інженер-нафтовик, профілактувався Московським міським управлінням КДБ СРСР з приводу валютних операцій з іноземцями, а також торгівлі живописом.

Його двоюрідний брат, художник-любитель Бах Олександр Миколайович, за фахом ветеринар, славився тим, що блискуче імітував роботи майстрів голландської школи.

А тому вважаємо за необхідне повідомити, що незадовго до трагічної загибелі Зоя Олексіївна Федорова переслала до США своїй дочці (через італійську знайому, яка жила в неї на квартирі) картину голландського майстра Де Вітта.

Про це стало відомо за день до загибелі З. О. Федорової, бо її дочка, яка прийшла з картиною в оціночний відділ фірми «Сотбі», що проводить аукціони не тільки в Лондоні, а й у всьому світі, одержала офіційну відповідь спеціалістів, що картина, яку вона показала, це не оригінал, а лише майстерна підробка пензля великого голландця.

Уже після смерті Федорової, у процесі відпрацювання версії політичного вбивства актриси, було встановлено, що вона заплатила за цю картину невідомому (чи невідомим) дев’ять тисяч (9000) карбованців з тих п’ятнадцяти тисяч (15 000), що їх вона одержала, продавши підмосковну дачу.

Будучи за характером дуже запальною й відверто-прямолінійною, З. О. Федорова могла викликати того чоловіка (чи тих осіб), які продали їй Де Вітта, й пригрозити їм, що звернеться до міліції, бо продали їй підробку, якщо вони не повернуть їй грошей.

Оскільки ця інформація надійшла до нас щойно, вважаємо за необхідне довести до вашого відома.

Ст. оперуповноважений

Киреєв».

IV

«УКРО ГУВС

Мосміськвиконкому

капітану Строїлову

Повідомлення

Робота по художнику-любителю Баху Олександру Миколайовичу дає можливість повідомити ось що:

1. У розмові з «Петром» художник Бах не заперечував, що на початку вісімдесятих років справді багато працював за мотивами старих фламандців. Більше того, він пригадав, що продав комусь «Купідонів», яких він змалював з картини Де Вітта. Кому саме, точно не пригадує, але принаймні не брату: «Я йому свої речі дарував за те, що він передав мені свого «Москвича».

2. На запитання, чому він не вступає до Спілки художників, Бах відповів, що обстановка там і в Міністерстві культури така, що ¦професіональні майстри живуть бідно, за кордон виїжджають з великими труднощами, а дістати право на персональну виставку в країні дуже складно й пов’язано з тим, що треба, як він сказав, «пробивати лобом стіну, без зв’язків це зробити неможливо». Він також додав, що процедура прийому до Спілки тягнеться роками, а тому «значно вигідніше лікувати пуделів та сіамських котів тих живописців, які прославилися в сталінський чи брежнєвський період, грошей загребли тьму, онукам вистачить, не тільки дітям, і на виручені від святої справи допомоги «меншим братам» цілком можна жити у достатках і займатися живописом собі на втіху, тим паче що я від природи людина полохлива, своє говорити й малювати боюся, легше імітувати колишніх геніїв…».

3. Контакти Баха з кримінальним елементом не проглядаються, хоч до нього навідуються люди, які в минулому були зв’язані з гуртком Бориса Буряци, але він цього імені не знає, абсолютно наївний у питаннях бізнесу і, судячи з повідомлень його знайомих, байдуже ставиться до грошей — витрачає їх на альбоми живопису, зібрав унікальну колекцію, на фарби й пензлі, які тепер дуже дорогі.

4. На запитання «Діни», чому він не від’їжджає до США, хоч одержав виклик від двоюрідного брата, Бах відповів, що ніколи не емігрує, бо любить Росію та й живе добре, собі на радість, а там, як він каже, «треба працювати, як у наших кооперативах, — до сьомого поту й до червоних бігунців в очах, спасибі, не хочу, та й конкуренції тут ніякої, ветеринарів мало, більшовики всю живність вивели, що стосується мистецтва, то малюю в охотку, честолюбство мені не властиве, аби тільки не заважали жити, як живу».

5. Про свого брата і його життя в США Бах поінформований мало, каже, що той займається бензиновим бізнесом, начебто влаштувався непогано, але ставиться до нього з певним гумором: «Дуже метушливий, живчик, такі вмирають від інфаркту, все хоче взяти нахрапом, ніякої допитливості, хоч «хлопець хороший…»

6. Усю інформацію, що надходить про роботу з Бахом, повідомлятиму й надалі.

Лейтенант міліції

Жванов».

вернуться

8

Управління карного розшуку.