Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі. Страница 31

Прогудів ріг, сповіщаючи кінець цього раунду. Уболівальники іншої команди дико кричали, радіючи з того, що команда їх супротивників жодного разу не змогла закинути броц. Суддя пройшов з броцем на інший кінець поля і кинув його капітану іншої команди.

Келен випустила беззвучне зітхання. Це теж був не він. Коли пісочний годинник перекинули, ріг прогудів знову. Капітан і його команда кинулися на іншу половину поля. Інша команда приготувалася захищати свої ворота.

Зіткнення плоті було жахливим. Один з гравців закричав від болю. Джилліан, що стояла за лінією стражників, не могла бачити того, що відбувалося на поле, але все одно зіщулилася від звучання диких криків.

Вона ще сильніше притулилася до Келен. Гра тривала, навіть коли помічники судді тягли з поля упалих гравців.

Джеган побачив достатньо, а тому він повернувся і пішов до наступного поля. Люди в натовпі пхалися і штовхалися — вони хотіли побачити гру, а прихід імператора заважав їм. Натовп був величезним, хоча в такому таборі він становив лише невелику частку людей.

Будівництво вала тривало, незважаючи на ігри. Більшість людей, які на ньому працювали, мали достатньо часу після закінчення своїх змін, щоб подивитися на інші ігри, які йшли всі дні і всі вечори.

З обривків розмов Келен зрозуміла, як багато команд змагалося за право зіграти проти імператорської команди. Турнір був прекрасною розвагою для людей, у яких не було інших занять, окрім нескінченних днів роботи і нескінченної облоги Народного Палацу.

Шлях крізь юрбу, яка улюлюкала, кричала, свистіла, яка дивилася далі гру, покинуту імператором, був довгий. Пробираючись через брудний, засмічений, смердючий табір, вони зрештою прийшли на інше поле.

Для імператора і його охорони мотузками вже був обгороджений спеціальний майданчик. Джеган і кілька офіцерів, що приєдналися до нього, довго говорили про команди, які повинні були грати.

Судячи з усього, гра, яку вони покинули, була між командами більш низького класу. Однак від гравців, які будуть грати в цій грі, з якоїсь причини очікували кращого видовища.

Два капітани якраз підходили до центру поля, щоб тягти соломинки, які повинні були визначити, яка команда отримає шанс вести перший раунд. В очікуванні натовп затих.

Обидва капітана витягли по соломинці, які суддя тримав у протягненому кулаці і подивилися на них. Людина, у якої була коротка, вилаялася. Удачливий капітан високо підняв свою і закричав від радості. Його гравці і вболівальники його команди відповіли громоподібним ревом.

Довга соломинка означала, що у нього є право вибору — взяти броц, щоб вести перший раунд або віддати його людині, яка витягнула коротку. Звичайно, жодна команда ніколи не поступалася шансом першою забити гол. Перший гол був майже вірною ознакою перемоги.

Судячи з того, що Келен підслухала в розмовах солдат і стражників навколо неї, багато хто вважав, що перемога у Грі Життя визначалася цим самим витягуванням соломинки. Вважалося, що соломинка відкриває те, що було уготовано долею.

Жоден з капітанів не був тим, кого шукала Келен.

Коли почалася гра, стало ясно, що ці люди були кращі тих, які грали в попередній грі. Зіткнення були жахливими. Люди кидали себе в повітря у відчайдушних спробах дістати один одного — або щоб звалити капітана, або щоб захистити його.

Капітан не тільки біг з броцем, але й використовував свою масу, щоб збивати людей зі свого шляху. Коли до нього підбіг інший чоловік, він з усієї сили кинув у нього броц з близької відстані.

Збитий важким ударом, захисник захрипів і впав. Натовп кричав і волав. Один з півзахисників підхопив броц і кинув його капітану, і вони побігли на через поле.

— Пробач мені, — прошепотіла Джилліан Келен, поки стражники, офіцери і Джеган дивилися гру, іноді відпускаючи коментарі щодо дій гравців.

— Це не твоя вина, Джилліан. Ти зробила все, що могла.

— Але ти зробила так багато. Я б хотіла бути такою ж сильною, як ти. Тоді б я…

— Тссс. Я теж полонянка. Ми обидві не рівня цим людям.

Після цього Джилліан злегка посміхнулася.

— Але я, у всякому разі, рада, що я з тобою.

Келен відповіла такою ж усмішкою. Вона подивилася на своїх стражників. Вони були захоплені грою.

— Я спробую придумати, як витягти нас звідси, — прошепотіла вона. Час від часу Джилліан виглядала з-за високих стражників, намагаючись побачити, що відбувається на полі.

Коли Келен помітила, що Джилліан потирає свої голі руки і що вона почала тремтіти від холоду, вона дбайливо обернула навколо неї свою накидку, ділячись з нею своїм теплом.

Час йшов, і кожна з команд набрала по очку. Келен знала, що при нічийному результаті гри кількість раундів може вийти далеко за межі відведеного часу, перш ніж буде визначено переможця.

Однак гра не протривала так довго, як вона думала, і навіть не знадобився додатковий час.

Капітана однієї з команд зачепили ззаду, і одночасно в точно узгодженому русі інший захисник врізався в нього спереду, вдаривши його плечем точно в груди. Капітан зашкутильгав і звалився на землю. Удар ззаду був таким, що цілком міг зламати йому ногу. Натовп дико заревів.

Келен відвернула обличчя Джилліан і притиснула його до себе:

— Не дивися.

Джилліан, знаходячись на межі сліз, кивнула.

— Я не знаю, чому вони люблять такі жорстокі ігри.

— Тому, що вони жорстокі люди, — пробурмотіла Келен.

Капітаном був призначений інший чоловік, у той час як полеглого лідера забрали під оглушливий задоволений рев з одного боку і сердиті крики з іншого.

Здавалося, що вболівальники обох сторін були на грані зіткнення, але гра відразу продовжилася, і вони були знову захоплені швидкою зміною ситуацій на полі.

Команда, яка втратила капітана, билася відчайдушно, але скоро стало ясно, що вони програють свою битву. Новий капітан не був рівнею тій людині, яку вони втратили. Коли останній відведений на гру раунд закінчився, вони програвали два очки — вражаюча перевагаа іншої команди.

Такий розрив, так само, як і виведення з ладу капітана іншої команди таким варварським способом, сильно зміцнить репутацію переможців.

Джеган і його офіцери здавалися задоволеними результатами гри. У ній була саме та жорстокість, кривавість і безжальна перемога, які, як вони думали, і повинні бути в Джалайдін.

Стражники, сп'янілі від смертельної лютості гри, шепотілися між собою, обговорюючи, які сутички їм сподобалися найбільше і чому. Натовп, вже розігрітий грою, був ще більше збуджений подальшим бичуванням. Розпалений, він з нетерпінням чекав нової гри.

В очікуванні нової гри натовп почав розмірено скандувати, нетерпляче вимагаючи, щоб наступні команди вийшли на поле. Вони плескали в долоні в такт своєму монотонному реву, який вимагав видовища.

Одна з команд з'явилася з натовпу на далекому краю поля справа. Судячи з того, як її вітали, це була улюблена команда натовпу.

Гравці, піднявши над головою стиснуті в кулак руки, дефілювали навколо поля, хизуючись перед шанувальниками. Люди в натовпі, так само, як і присутні в таборі жінки, вітали команду, яку вони знали і любили.

Один з охоронців Джегана, що стояв недалеко від Келен, сказав своєму сусідові, що ця команда більше ніж просто гарна, і що він очікує, що вона рознесе супротивника в пух і крах.

Судячи з криків натовпу, велика частина уболівальників дотримувалася тієї ж думки. Мабуть, це була найпопулярніша команда з жорстокою репутацією, яку люди Імперського Ордена поважали і пам'ятали. Після попередньої гри натовп солдатів була збуджений і жадав крові.

Величезна маса солдатів подалася вперед, витягаючи шиї, щоб побачити іншу команду, яка нарешті пробралася крізь натовп з лівої сторони поля. Вони виходили по одному, без піднятих кулаків, без будь-якої похвальби чи демонстрації своєї переваги.

Келен втупилася на них з таким же подивом, що й інші. Натовп затих. Не стало ніяких криків вітання. Люди були занадто вражені, щоб кричати.