Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі. Страница 96

Всі три Сестри схилилися, різко вклонившись, мов три маріонетки, що бовтаються на нитках.

Випроставшись, Сестра Юлія, зітхнула, тремтячи від страху. Мабуть, переляк, що охопив її, змішавшись з цікавістю, а також з нескінченним мовчанням, змусив її заговорити.

— Ваше Превосходительство, як Ви тут опинилися?

Невірний погляд Джегана знову перевтілився в усмішку від м'якої, нешкідливої, жіночої інтонації її питання.

— Вулицею, вулицею, Юлія… — Важко зітхнув він. — Ти дійсно грандіозно дурна сука.

Всі три жінки впали на коліна, неначе від удару зверху невидимим кулаком. З їх горл вирвалися короткі, скиглячі, хникаючі звуки.

— Ваше Превосходительство, будь ласка, ми не мали на увазі.

— Я точно знаю, що ви мали на увазі. Я до останніх подробиць знаю всі ваші брудні задумки.

Келен ніколи не бачила Сестру Юлію настільки наляканою, тим більше, настільки сильно приголомшеною.

— Ваше Превосходительство… Я не розумію…

— Звичайно, ти не розумієш, — глузливо сказав він, як тільки її слова розчинилися в тиші. — І тому саме тут стоїш переді мною на колінах, а не навпаки, як би вам того хотілося, чи не так, Ерміна?

Його погляд ковзнув до Сестрі Ермінії, і та видала короткий зляканий викрик. З її вух стала сочитися кров, викреслюючи тоненьку червону доріжку вниз по її білій шиї. Вона не поворухнулася, але її пройняла дрібна дрож.

Джилліан схопилася за Келен обома руками. Келен рукою прикрила обличчя дівчата, тісніше пригорнула до себе, намагаючись заспокоїти її, хоча, який спокій можна було знайти, перебуваючи перед лицем цієї людини.

— Тоді, значить, Тові теж у Вас? — Запитала Сестра Юлія, все ще настільки здивована поворотом подій, що їй ніяк не вдавалося вловити їх суть.

— Тові! — Пролунав вибух грубого сміху Джегана. — Тові! Та Тові давним-давно мертва.

Сестра Юлія завмерла від жаху.

— Вона мертва?

Піднявши руку, він зробив легкий жест, як би звільняючи щось.

— Відправлена, нарешті, в загробний світ нашою спільної подругою, дуже невірною і зрадницькою подругою. Уявляю собі, як сердиться Володар підземного світу через те, що Тові не змогла виконати свої зобов'язання перед ним. У вас буде ціла вічність, щоб пізнати його гнів. — Він втупився на жінку, знову посміхаючись. — Але не раніше, ніж я закінчу з вами в цьому житті.

Сестра Юлія схилила голову.

— Безсумнівно, Ваше Превосходительство.

Келен зауважив, що Сестра Ерміна обмочилася. Сестра Цецилія, здавалося, ось-ось вибухне сльозами або риданнями.

— Ваше Превосходительство, — наважилася запитати Сестра Юлія, — як Вам вдалося… я маю на увазі, наш зв'язок.

— Ваш зв'язок! — Грюкнувши по столу, заревів від сміху Джеган. — Ах так, ваш зв'язок з лордом Ралом. Ваша зворушлива відданість лордові Ралу, яка «вберігає» вас від мого дару соноходця.

Почувши, що Сестри перебували з лордом ралом в якомусь союзі, Келен відчула, як у неї обірвалося серце. Чомусь, вона краще думала про цю людину. Їй стало боляче від того, що вона виявилася неправа.

— Ми не станемо заподіювати шкоди Річарду Ралу, — вимовив він фальцетом, жартома заламуючи руки, натякаючи, мабуть на заяви, які колись вимовляла Юлія. — Джеган — той, хто його шукає, прагне його знищити, але не ми. Ми — ті, хто опанує силою Одена, і потім нагородить Річарда Рала тим, на що вистачить наших сил. Цього достатньо, щоб зберегти наші узи і захистити нас від соноходця.

Він припинив прикидатися жінкою.

— Як зворушлива ваша вірність і відданість лордові Ралу.

Він ударив кулаком по столу. Його обличчя налилося кров'ю від гніву.

— Ви що, дурні суки, дійсно вважали, що цей вигаданаий вами зв'язок з лордом ралом, може вберегти вас від біди?

Келен згадала, що Сестри говорили те ж саме, і тоді вона точно так само не могла цього зрозуміти. Що могло змусити Річарда Рала мати будь-які справи з цими злими жінками, тим більше, укласти з ними угоду? А раптом це правда? А раптом він насправді нічим не кращий за них?

І все-таки, у всьому цьому, була помітна одна нісенітниця. Вже якщо вони принесли йому свої клятви, то, навіщо їм знадобилося красти з його палацу шкатулки?

— Але магія уз… — Розчинився в тиші голос сестри Юлія.

Джеган встав — від цього руху в усіх трьох перехопило подих, і їх тремтіння посилилася. Келен була впевнена, що, будь у них така можливість, вони відступили б, принаймні, на крок, а може і більше.

Він похитав головою, немов не вірячи, що можна бути настільки неосвіченим, щоб не зрозуміти.

— Юлія, я знаходився в твоєму розумі, спостерігаючи всю сумну картину. Я був у ньому в той давній момент, коли ти зробила пропозицію Річарду Ралу. Я повинен сказати тобі, що насправді я не думав, що ти це робиш всерйоз. Мені було важко повірити, що ти виявишся настільки дурною, уявивши, що зможеш укласти таку угоду, яка дасть тобі свободу від мене.

— Але це повинно було подіяти.

— Ні, цього не могло статися жодним чином. Ця ідея просто абсурдна. Вам хотілося в неї повірити, і ви повірили.

— У той день Ви були в наших умах? — Запитала Сестра Цецилія. — Чому ж Ви дозволили нам повірити в успіх?

Погляд його чорнильних очей зупинився на ній.

— Хіба ви не пам'ятаєте те, що я говорив всім вам в самий перший раз, коли ви опинилися переді мною? Контроль, сказав я вам, важливіший, ніж вбивство. Я тоді сказав вам, що можу всіх вас шістьох вбити, але який мені від цього толк? Раз вже ви перебуваєте під моєю владою, ніякої небезпеки ви для мене не являєте, а прислужитися зможете багатьма способами. Ні, звичайно, ви цього не пам'ятаєте, тому що замість цього вам хотілося вважати себе досить розумними, щоб зіграти зі мною жарт, представивши поняття уз по-своєму — хитромудро і нелогічно. Ви вважали себе занадто розумними, щоб виявитися обдуреними, і тому ви знову стоїте тут переді мною, бо не змогли позбутися моєї влади.

— І, тим не менше, Ви так запросто дозволили нам… робити нашу справу? — запитала Сестра Цецилія.

Джеган знизав плечима, і вийшов з-за столу.

— Я міг зупинити вас в будь-який момент, за своїм бажанням. Я знав, що ви у мене в кулаці. Але що б я тоді отримав? Всього лише декількох Сестер Тьми, яких у мене вже й без того було чимало — хоча тепер їх чисельність серйозно зменшилася. — Він нахилився до них. — Ваш рід має схильність частенько помирати в ім'я і за наказом Братства Ордена.

— Але у вашому випадку, — сказав Джеган, випрямляючись, — я отримав дещо дуже цікаве. У мене були Сестри Тьми, які щось могли. — Він постукав товстим пальцем по верхівці голови. — Які будували далекосяжні плани і знали, як їх виконати. Ви провели життя, набираючись досвіду з бібліотек у Палаці Пророків, в цих сховищах були тисячі нині зниклих книг. Якою б маячнею ні виявлялися іноді ваші плани — свідченням тому є ваше нинішнє становище — вони не мають відношення до тих знань, які ви накопичували протягом багатьох десятиліть свого навчання, і це також не означає, що всі ваші плани були нездійсненні.

— Так Ви весь цей час знали про наші плани? З самого дня присяги Річарду Ралу?

Джеган вп'явся поглядом в Сестру Юлію.

— Звичайно ж, знав. Я дізнався про твій план в той самий момент, коли ти його придумала.

Його голос загрозливо знизився.

— Ти думала, що я проникаю в думки, тільки коли людина спить. Це не так. Ти вважала, що мене немає у тебе в голові, коли ти спала. А я там був. Як тільки я проник в твою свідомість, Юлія, з тих пір я перебуваю там, в твоїх думках, завжди. Про що б ти не думала, кожен раз, коли у тебе з'являється якась думка, я вже знаю її. Я знаю кожен твій брудний умисел. Кожну думку, кожне намагання, кожне мерзенне бажання, я чую так, як ніби в той же момент ти їх голосно висловила. Я не давав тобі доказів своєї присутності, через це ти, по своєму невігластву, вважала, що мене не було з тобою, а я був.

Він похитав товстим пальцем.

— Ох, Юлія, я там був. Коли ти розповіла свій план Річарду Ралу, що ви хочете, щоб він прийняв від вас клятву вірності в обмін на когось, чия доля глибоко турбувала його, в той момент я ледве здогадувався, що ти сама вірила в те, що говориш.