Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Гудкайнд Террі. Страница 6

Келен виявила, що не в змозі вимовити ні слова. Почати суперечку — значить просити Річарда переглянути свою позицію, а він переконаний, що тоді проллється море крові. Але вчинити так, як він вважає за потрібне, — це значить віддати народ Келен у владу смерті.

На її очах виступили сльози, і вона відвернулася.

— Кара, піди запряжи коней, — звернувся Річард до Морд-Сіт. — А я піду розвідаю околиці.

— На розвідку піду я, а ти запряжеш коней. Я — ваш особистий охоронець, а не навпаки.

— Але ти не тільки охоронець, ти і мій друг. Я краще знаю ці місця. Запрягай коней і вистачить базікати. Кара пирхнула, але відправилася виконувати наказ. У кімнаті повисла тиша. Тінь Річарда зникла з покривала. Коли Келен прошепотіла, що любить його, він зупинився і озирнувся. Здавалося, під тим тягарем, що він на себе звалив, у нього навіть поникли плечі.

— Мені дуже-дуже шкода, але я не в змозі змусити людей цінувати і розуміти свободу. Пробач. — Келен знайшла в собі сили посміхнутися.

— Може, це зовсім не так вже й складно. — Вона вказала на вирізану ним пташку. — Просто покажи їм ось це, і вони зрозуміють, що насправді свобода — це можливість розправити крила.

Перед тим як вийти на вулицю, Річард посміхнувся — як здалося Келен, вдячно.

3

Роячись в голові, тривожні думки не давали Келен заснути. Вона намагалася не думати про те, яким Річард побачив майбутнє. Келен була так змучена болем, що не могла як слід міркувати над його словами, до того ж вона слабко уявляла, що може зараз зробити, але твердо вирішила допомогти Річарду пережити втрату Андеріта і зосередитися на боротьбі з Імперським Орденом.

Куди важче було відкинути думки про тих людей, що приходили сюди, поруч з якими Річард виріс. Їх люті загрози знову і знову звучали у неї в голові. Келен добре знала, що самі звичайні люди, які ніколи раніше не проявляли агресивності, здатні за певних обставин повести себе вкрай жорстоко. А оскільки ці люди вважають людство грішним, зіпсованим і спорченим, їм залишається зробити лише крок, щоб сотворити зло. Адже яке б зло не здійснилося, вони все одно змиряться з цим. Вони думають, що це зумовлено, що зло — властивість природи людської.

Вкрай неприємно чекати нападу, коли здатна тільки лежати і чекати, поки тебе вб'ють. Келен виразно уявила собі, як усміхнений беззубий Томмі Ланкастер схиляється над ліжком, щоб перерізати їй горлянку, а вона лише безпомічно на нього дивиться. У боях їй часто бувало страшно, але тоді вона хоча б могла боротися за життя, і це допомагало впоратися зі страхом. Зовсім інша справа — виявитися безпорадною, не маючи можливості чинити опір. Це страх зовсім іншого роду.

Якщо доведеться, вона, звичайно, спробує закликати магію сповідниці, але в її нинішньому стані це досить сумнівно. Їй ще ніколи не доводилося закликати свою силу, будучи в такому стані. Келен нагадала собі, що до повернення цих людей вони втрьох вже давно будуть далеко, до того ж Річард з Карою ніколи їх до неї не підпустять.

У неї є набагато більш важливі проблеми. Втім, це ненадовго. Незабаром вона втратить свідомість. Напевно.

Келен постаралася ні про що не думати і легенько поклала руку собі на живіт, слухаючи дзюрчання протікаючого десь поруч струмка. Звук поточної води нагадав, наскільки їй хочеться як слід вимитися. Бинти на рані в боці постійно мокнуть, їх потрібно часто міняти. Простирадла вологі від поту. Голова свербить. Солома під простирадлом жорстка, і від цього ниє спина. Напевно, Річард на швидку руку спорудив підстилку, щоб потім привести її в належний вигляд.

Як було б приємно в такий спекотний день зануритися в прохолодну воду! Келен жадала покупатися, стати чистою, відчути свіжість. Їй шалено хотілося відчути себе краще, самій себе обслуговувати, одужати нарешті. Залишалося сподіватися, що з часом Річард теж оговтається від своїх невидимих, але дуже важких ран.

Повернулася Кара, бурмочучи, що коні нині дуже вперті. Вона оглянула кімнату і виявила, що, крім Келен, нікого немає.

— Мабуть, сходжу-но я краще за ним, подивлюся, чи не сталося чого.

— З ним все добре. Він знає, що робить. Краще зачекай трохи, інакше йому доведеться йти шукати тебе.

Кара знехотя погодилася. Діставши прохолодну вологу ганчірку, вона прийнялася протирати Келен віскі і лоб. Келен терпіти не могла скаржитися, коли про неї так старанно піклуються, тому не стала говорити, наскільки болить шия, коли ось так повертають голову. Кара ні за що не стала б скаржитися через таку дрібницю. Вона скаржиться тільки тоді, коли вважає, що її підопічні піддають себе зайвій небезпеці — і коли Річард не дозволяє їй знищити тих, кого вона вважає небезпечним.

За стінами хатини заспівала пташка. Приємно чути звуки лісу. Вдалині сердито верещала білка — можливо, лаялась, що хтось вдерся на її територію. Здавалося, вона верещала мало не цілу годину. Невпинно дзюрчав і булькав струмок.

На думку Річарда, все це сприяє відпочинку і заспокоює.

— Як я все це ненавиджу! — Пробурмотіла Келен.

— Ти повинна радіти: лежиш собі і нічого не робиш.

— І готова посперечатися, що ти з радістю помінялася б зі мною місцями?

— Я Морд-Сіт. А для Морд-Сіт немає нічого гіршого, ніж померти у власному ліжку. — Блакитні очі звернулися на Келен. — Старою і беззубою, — поспішно додала Кара. — Я не маю на увазі, що ти…

— Знаю я, що ти маєш на увазі. — Кара явно виказала полегшення.

— У будь-якому випадку ти не можеш померти… Це було б занадто легко. А ти зроду нічого легкого не робиш.

— Я вийшла заміж за Річарда.

— Бачиш, а я про що? — Келен посміхнулася.

Кара, піднявшись, вмочила ганчірку в миску і вичавила.

— Все не так уже й погано, вірно? Просто лежати тут?

— А як би тобі сподобалося, якби тобі хтось підсовував під зад горщик всякий раз, як у тебе переповнюється сечовий міхур?

Кара обережно провела вологою ганчіркою по шиї Келен.

— Мені нескладно це робити для сестри по ейджу.

Ейдж, зброя, з якою ніколи не розлучалася Морд-Сіт, виглядав як звичайнісінький короткий червоний стержень, що звисав на ланцюжку з правого зап'ястя, щоб у разі необхідності миттєво опинитися в руці. Його властивості породжувалися магією чарівних уз, що пов'язували Морд-Сіт з Магістром Ралом.

Келен якось довелося випробувати на собі вплив ейджа. В одну мить він міг заподіяти біль не меншу, ніж та, що не так давно випробувала Келен, коли її побила ціла банда. Одним дотиком ейджа Морд-Сіт піддавала людину найжорстокішим мукам, а при бажанні могла і вбити.

Річард віддав Келен ейдж Денни — Морд-Сіт, яка захопила його за наказом Даркена Рала в полон. Річард виявився єдиним, хто зміг зрозуміти і відчути той біль, що ейдж заподіює самій Морд-Сіт. Щоб втекти, він змушений був убити Денну, але перед цим вона подарувала йому свій ейдж і попросила пам'ятати її не як Морд-Сіт, а просто як Денну, жінку, яку зрозумів один тільки Річард.

І Келен теж усе зрозуміла і прийняла ейдж в знак поваги до цих жінок, чиї життя були зламані в ім'я кошмарного обов'язку, що був найважливішим для всіх Морд-Сіт. Саме за розуміння і співчуття — але без жалості — Кара і називала Келен сестрою по ейджу.

— До лорд Рала приїжджали гінці, — повідомила Кара. — Ти спала, і лорд Рал не вважав за потрібне тебе будити, — додала вона у відповідь на запитальний погляд Келен.

Гінці були д'харіанцями і могли відшукати Річарда де завгодно завдяки зв'язуючим їх з Магістром Ралом чарівним узам. Келен подібні можливості д'харіанцев завжди дещо тривожили.

— І що вони повідомили?

— Та не дуже-то багато, — знизала плечима Кара. — Поки що армії Джегана знаходяться в Андері, а війська Райбаха стоять на півночі, напоготові, якщо раптом Орден надумає загрожувати іншим Серединним землям. Про те, що відбувається в окупованому Орденом Андері, відомо мало. Наші війська стоять вище за течією річок, так що чи пливли там тіла, що свідчать про масову різанину, вони не знають, але декому з андерців вдалося втекти. Вони повідомили, що було отруєння водою, але не знають, як далеко поширилася отрута. Генерал Райбах відправив за відомостями шпигунів.