Сад божественних пісень - Сковорода Григорий Савович. Страница 11

Пісня 11-та

В кiнець такого: «Прикликає безодня бозодню» [111] , тобто «В законi Господнiм його воля» [112] . «Дав би тo6i воду живу, волi волю, a пpipвi твоїй npipвy мою».

Годi прiрви океану жменями землi забить,

Годi гненного стану краплею води залить.

Не зможе в яскинi орел розгорнути крил?

У край пiднебесний таки полетiв звiдсiль.

Не буде плоттю ситий дух.

Прiрва - дух у чоловiку, ширша всiх небес та вод,

Не наситишся довiку, чим звабляється народ.

Вiд цього-бо скука i скрежет, нудьга, печаль,

Вiд цього неситiсть, iз краплi бiльший став жаль.

Не буде плоттю ситий дух.

Роде плотський! Невiгласи! Доки будеш тяжкосерд?

Серце обмуруй, тим часомна небесну поглянь твердь.

Чому ти не хочеш знати, де таїтъся Бiг?

Чому ти не дбаеш, щоб побачить його мiг?

Прiрва пpipвy вдоволить враз.

111

Псалтир, XLI - 8.

112

Псалтир, I - 2. В українському перекладi - не «воля», а «насолода».