Собор Паризької Богоматері - Гюго Виктор. Страница 120

Вітрувій Марк (І ст. до н. е.) — римський архітектор, автор трактату «Про архітектуру».

Віньйоль (Жак Бароціо) — відомий італійський архітектор XVI ст., при королі Франціску І кілька років жив і працював у Франції.

…дожило до часів Вільгельма Завойовника — тобто до XI ст.

Стор. 91. Григорій VII— папа римський з 1073 по 1085 р.

Стор. 95. Юліан Відступник збудував свої терми. — Терми — староримські купальні, згодом використані як палацові приміщення для диспутів, гімнастичних ігор, бібліотек та ін. — Юліан — римський імператор, до початку царювання був римським намісником у Галлії, де відбудовував зруйновані міста; у 50-х роках IV століття жив у Парижі.

Стор. 97. Паск'є Етьєн (1529–1615) — французький правознавець, автор «Листів Паск'є», що вміщують багатий матеріал з історії Франції XVI ст. — Фавен Андре (друга половина XVI ст.) — автор численних робіт із середньовічної історії Франції).

Стор. 101…у пам'ять про те болото, що до нього Камюложен затягнув Цезаря. — Камюложен — вождь племені паризіїв, очолив у І ст. до н. е. опір галльських племен, що жили на берегах Сени, військам Юлія Цезаря. Захищаючи місто Лютецію (стародавня назва Парижа), загинув у битві в 52 р. до н. е.

Стор. 102. Альгамбра — старовинний палац та архітектурний ансамбль у Гренаді, в Іспанії, створений в XIII–XIV ст. ст.; чудовий пам'ятник середньовічної маврітансь-кої архітектури. — Шамборський замок — пишна споруда XVI ст. у стилі французького Відродження.

Стор. 106. Міньяр П'єр (1612–1695) — французький живописець, уславився головним чином як автор парадних ідеалізуючих портретів, переважно жіночих. Стояв на ворожих реалізмові позиціях. 1690 р. очолив Паризьку Академію художеств і став «першим живописцем короля» при дворі Людовіка XIV.

Стор. 107. Собор святого Петра — одна з найкрупніших пам'яток італійської архітектури доби Відродження; у створенні його (XVI–XVII ст. ст.) брали участь такі великі майстри, як Батісто Альберті, Брамонте, Рафаель, Мікеланджело та ін

…як конституція III року нагадує закони Міноса. — Мінос — могутній цар о. Кріту, що вславився мудрим законодавством, у складанні якого йому допомагав сам верховний бог Зевс {міф.). — Конституція III року — конституція, проголошена у Франції 22 серпня 1795 р. (третього року Республіки за календарем Першої буржуазної революції), закріплювала перемогу буржуазної контрреволюції над народом.

«Стиль мессідора». — Маються на увазі архітектурні пам'ятники часів якобінської диктатури, позначені неприхованим наслідуванням староримським взірцям і прагненням до пишної монументальності (наприклад, будівля Медичної школи в Парижі). — Мессідор — десятий місяць (від 19–20 червня по 18–19 липня за нашим стилем) республіканського календаря, введеного після буржуазної революції 1793 року, який діяв до 1805 року.

Суфло Жак — французький архітектор XVIII ст., що збудував основну частину Пантеону.

Стор. 121. Пломби — в'язничні камери-одиночки, розміщені на горищі Палацу дожів у Венеції. Вони мають свинцеву покрівлю, яка активно реагує на кожну зміну температури, що робить перебування в них жорстокою мукою.

Стор. 124. Кентавр — напівлюдина-напівкінь (міф.).

Астольф — персонаж з рицарської поеми «Несамовитий Роланд» італійського поета доби Відродження Людовіко Аріосто. Верхи на крилатому коні рицар Астольф здійснює польоти на Місяць, у рай, у пекло тощо.

Стор. 131. Реньє Матюрен (1573–1613) — французький поет, автор сатир, в яких описано звичаї; його творчість позначена рисами реалізму і відзначається барвистою народною мовою.

Стор. 136…франш-контуаським акцентом. — Франш-Конте — французька провінція, що до XVII ст, входила до складу Германської імперії.

Стор. 138. Ямбліх — грецький філософ-платонік III ст. до н. е.

Стор. 141. Сікра — ступінчатий храм у стародавній Халдеї.

Стор. 144. Дольмени — стародавні поховальні споруди у кельтів з кількох великих кам'яних брил і плит, поставлених вертикально і перекритих горизонтальною плитою. Кромлехи — ритуальні споруди, головним чином бронзового віку, у вигляді огорож, що їх використовували для поховань або релігійних церемоній. Тумулюс — кам'яні конусоподібні споруди, які ставилися на могилах. Гальгаль — брила землі та дрібного каміння, якими закривали вхід до гробниці.

Карнак — руїни староєгипетських храмів на правому березі Нілу.

Стор. 145…бурхливий період жакерій, прагерій і ліг. — Жакерія — селянське повстання у Франції 1358 року; спрямоване проти феодалізму, воно охопило кілька провінцій і було жорстоко придушене. Згодом цим терміном позначалися взагалі повстання селян проти феодалів. Прагерія — повстання реакційних феодалів у Франції проти королівської влади, що посилилась (1440); назване так за аналогією до повстання гуситів у

Празі. Ліга — військова спілка дворян-католиків, метою якої була боротьба проти кальвінізму та обстоювання католицизму під час релігійних воєн у другій половині XVI ст. у Франції.

Стор. 149. Рафаель Санті (1483–1520) — один з найвидатніших живописців італійського Відродження. Гужон Жан (1515–1568) — славнозвісний французький скульптор і архітектор доби Відродження. Палестріна Джованні (1525–1594) — італійський композитор.

…єресіархи… зробили широкі проломи в католицизмі.— За історичних умов раннього середньовіччя протест проти соціальних устоїв феодалізму, освячуваних правлячою церквою, виступав у формі релігійних єресей (тобто відхилень від «ортодоксального» католицизму). — Єресіархи — засновники єресей.

Стор. 150…Петербург — свій. — Гюго має на увазі Казанський собор у Ленінграді, творіння російського архітектора Андрія Вороніхіна (І759—1814). Царські чиновники вимагали від Вороніхіна наслідування соборові св. Петра в Римі, однак Вороніхін надав будові цілком самобутнього архітектурного рішення.

…архітектура часів Мазаріні, колеж Чотирьох націй. — У перші роки царювання короля Людовіка XIV, з 1643 по 1661 р., фактичним правителем Франції був кардинал Джуліо Мазаріні, італієць за походженням. 1661 р. Мазаріні заснував у Парижі «Колеж Чотирьох націй», де навчалося 15 італійців, 15 ельзасців, 20 фламандців та 10 русиль-йонців.

Стор. 151. Махабхарата — визначна пам'ятка давньо-індійського героїчного епосу, що описує війни моравів та пандавів, нащадків царів «Місячної династії». Нібелунги (точніше «Пісня про Нібелунгів») — германський середньовічний народний епос.

Стор. 152. Віаза — індуський самітник, за переказами складач Вед — священної книги брамінів, найстародавнішої пам'ятки індуської літератури.

Стор. 153. Ретіф де ла Бретон (1734–1806) — французький письменник фривольного жанру.

«Енциклопедія» — грандіозне видання, розпочате у XVIII ст. французьким філосо-фом-матеріалістом і письменником Дені Дідро у співробітництві з математиком Делам-бером, що зібрало навколо себе найкрупніших прогресивних учених, стало центром французького Просвітництва і могутньою зброєю боротьби проти феодалізму.

«Монітер» — газета, створена на початку революції, у 1789 р., давала звіт про політичні події. Спрямування «Монітера» багато разів змінювалось; у період Реставрації він став офіційною газетою реакційного уряду Бурбонів.

Стор. 170…під час коронації в Реймсі…— До Першої французької буржуазної резолюції французькі королі коронувалися в Реймському соборі.

Отець Жеан — легендарний первосвященик і цар фантастичної християнської держави XII ст., начебто розташованої десь на Сході.

Стор. 171. Менестрель — мандрівний середньовічний музикант, який сам складав пісні і співав їх, акомпануючи собі на в'єлі, середньовічному музичному струнно-клавішному інструменті.

Стор. 193…Дюбарта, цей класичний прабатько перифрази… — Дюбарта Гійом — французький поет (XVI ст.), який писав пишномовним складом. Перифраза — заміна прямого найменування предмета описовим виразом; письменники класицизму користувалися перифразами з метою уникнути вживання «низьких» слів.

Стор. 213…жалюгідну статую Періне Леклерка. — Під час феодальної міжусобиці у Франції, за короля Карла VI, у 1418 р., городянин Періне Леклерк відчинив браму Парижа військам «арманьяків» (партії бургундських феодалів, зв'язаних з англійцями), які захопили місто й полонили короля.