Мина Мазайло - Кулиш Николай Гуриевич. Страница 8
Рина
Дуреля ти. Чи одружиться хто з тобою, чи жениться на тобі - однаково будеш: не на і не поруч, а під, під, ідійотко! Та це ти вже, я чую, од Моки набралася! Бачу, він тебе, а не ти, на такі фантазії навів. Чую - він тобі такого наказав, начитав…
Уля хотіла виправитись:
Ні, Ринко, я вже сама про це вичитала…
Рина до неї:
Са-ма?!
Уля од неї в другу кімнату. Побігли.
2
З Мокієвих дверей задом вийшов дядько Тарас:
Нехай ми шовіністи, нехай… Проте ми расєйщини в нашій мові ніколи не заводили, а ви що робите? Що ви робите, га? Є своє слово "універсал" а ви "маніфеста" заводите, є слово УНР, а ви УСЕРЕР пишете? Га? Га?… Рідне слово "пристрій" ви на "апарат" обернули, а забули, як у народній мові про це говориться? Що без пристрою і блохи не вб'єш, забули, а ви думаєте апаратом, га? По газетах читаю - слово "просорушка" за "шеретовку" править, і це така українізація, питаюсь, га? Самі ви ще не шеретовані, і мова ваша радянська нешеретована…
Мокій з дверей:
Нашеретували, наварили просяно-пшеничної досить, аж солодом узялися. Засолодились, дядю. Годі! Не заважайте. Тепер треба її із заліза кувати. Із сталі стругати…
Дядько з дверей:
З якої? Ви ж свою в "Югосталь" оддали!…
Мокій
Шовінізм!
Зачинивши двері, прибив дядькові носа. Од такої несподіванки, од такої образи Дядькo аж ногами затупав:
Га, питаюсь, га? (Одійшов).
3
Увійшли: тьотя Мотя в новому платті, Мазайлиха, Рина, Уля.
Дядько Тарас, не помітивши їх:
Українізатори! А чого б головного командувателя війська України та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перекласти? Хіба б не краще виходило? Здрастуйте, козаки! Здоров був, пане головний отамане або й гетьмане! (Побачив тьотю Мотю, Мазайлиху й дівчат). Це я у його питаюсь. (Іронічно). А чому б ще вам, кажу, нашого головного командувателя України та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перевести? По-їхньому, бачте, краще виходило: здрастуйте, товариші козаки! Здоров, здоров, товаришу головний отамане!… Чули таке?
Тьотя Мотя
Та як вони сміють до наших козаків як до своїх товаришів звертатись?
Дядько
А я ж про що кажу?
4
Увійшов Мазайло. За ним Баронова-Козино.
Тьотя Мотя до Мазайла:
Та ще й по-українському. Всі козаки говорили по-русь-кому. Донські, кубанські, запорозькі. Тарас Бульба, наприклад…
Дядько Тарас витріщивсь:
Хто?
Тьотя
Тарас Бульба, Остап і Андрій - і я не знаю, як дозволив наш харківський Наркомос виступати їм і співать по-українському, та ще й де?… У городській опері. Єто… Єто ж просто безобразіє!
Дядько Тарас нарешті очувся, аж захлинувся:
Тарас Бульба? Бульба Тарас? Остап? Андрій? Га?
Тьотя
Що?
Дядько Тарас
Говорили по-московському?
Тьотя холодно:
Що з вами?
Дядько Тарас
По-московському, га?
Тьотя
А ви думали по-вашому, по-хохлацькому?
Дядько Тарас
Тарас Бульба?… Ніколи в світі! Тільки по-вкраїнському! Чуєте? виключно по-вкраїнському…
Тьотя Мотя
Єтого нє может бить!
Га?
Єтого нє может бить!
Доводи?
Доводи? Будь ласка, - доводи. Да єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада.
Задзвонив дзвоник. Рина затулила рукою рота тітці, другою - дядькові:
Ой… Цс-с-с… Це комсомольці прийшли.
Тьотя з-під Рининої руки до дядька:
Отак ви скоро скажете, що й Гоголь говорив, що й Гоголь ваш?…
Дядько
Він не говорив, але він… боявся говорити. Він - наш. (Пішли).
5
Увійшли комсомольці: один з текою, другий, чубатий і міцний, з футбольним м'ячем і третій - маленький, куценький, з газетою. Роздивились.
Той, що з газетою
Та-ак. Обставинки суто міщанські.
Той, що з текою
Чи варто й ув'язуватися?
Той, що з м'ячем
Парень просив - треба помогти…
Той, що з текою, подививсь у люстро. Зробив серйозну міну:
До того ж і темка: зміна прізвища! Та хай собі міняють хоч на Арістотелів, нам що! Радвлада не забороняє? Навпаки, потурає. Та й причинами не цікавиться ніколи.
Той, що з м'ячем, постукотів пальцем у лоб того, що з текою:
Аренський! Навіть Козьма Прутков сказав: ди-вись у коріння речей.
Той, що з газетою, теж постукотів:
І собі в голову, коли що кажеш. Зміна прізвища у міщанина…
Той, що з м'ячем
Це ознака здвигу в його ідеології - раз! І дізна-тись про причини…
Той, що з газетою
Нам буде корисно - два!
6
Увійшов Мокій:
Невже прийшли? Спасибі!… А я, бачте, заховавсь отут із своєю укрмовою…
Сиджу сливе сам удень і вночі та перебираю, потужно вивчаю забуту й розбиту і все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне слово! Щоб не пропало, знаєте, щоб пригодилось воно на нове будування. Бо, знаєте, вивчивши мову так-сяк, нічого з неї прекрасного й цінного не складеш… От… Сідайте! Зараз почнемо (пішов).
Аренський
Занадто захоплюється мовою.
Боліє. Питання - чого?
Той, що з м'ячем
А того, що ти не болієш нею. І тільки псуєш. Партія пише, пише - візьміться, хлоп'ята, за українську культуру, не бузіть з мовою, а ти що? Ще й досі "Комсомольця України" не передплатив. Парню треба помогти! Парня треба витягти!
7
Увійшли: Мокій, тітка, дядько, Мазайло, жінка, Баронова -Козино, Уля.
Так-от… Мої товариші комсомольці… Прийшли…
Той, що з м'ячем, підморгнув своїм і, вдаривши м'ячем об підлогу (Баронова здригнулась), почав:
На дискусію, чи що…
Виступила вперед тьотя Мотя:
Просимо, товариші, молодії люди комсомольськії, просимо сідати!… Ах, я
завжди казала, кажу і казатиму, що якби мені років десять скинути, я б сама вписалась у комсомол. Ух, і комсомолка б з мене вийшла! Ух! (Повела плечем. Підскочила).
Той, що з м'ячем, звернувся до товариша з текою:
Чуєш, Аренський?
Тьотя
Чудове прізвище!
Баронова-Козино
Ідеальне!
Мазайло побожна зітхнув, тоді тихо до Рини, до жінки:
Чула? (Побожно). Аренський!
Той, що з м'ячем, і куценький, зачувши це, порекомендувались, вмисне акцентуючи свої прізвища:
Тертика.
Баронова-Козино здригнулась, мов од електричного струму.
Тьотя
Як?
Тертика, вдаривши м'ячем об підлогу, і куценький виразно:
Іван Тертика.
Баронова-Козино здригнулась.
Микита Губа.
Баронова-Козино зблідла.
Дядько Тарас до Тертики:
Вибачте! Ви часом не з тих Тертик, що Максим Тертика…
Тертика
Батько мій Максим…
Був на Запорожжі курінним отаманом…
І тепер на Запоріжжі, та тільки він робітник-металіст і отаманом не був…
Та ні… Курінним отаманом Переяславського куреня славного Війська Запорозького низового на початку XVII століття.
Не знаю.
Дядько Тарас
Дуже жалко.
Тьотя зацокотіла каблучкою об графин:
Не так давно я прочитала, щоб ви знали, товариші, одну дуже цікаву книжку. Я прочитала всю книжку, і в тій книжці прочитала буквально все, що було написане і надруковане в тій книжці. Буквально все. А найбільш я прочитала, щоб ви знали, таке глибокодумне місце: життя - то є все… І оце воно мені зараз чомусь згадалося: життя - то є все… Так! (Трошки задумалась, покивала головою, зітхнула). Життя - то є все… Пропоную, товариші, обрати президію. (Поспішаючись). Гадаю, годі буде одного предсідателя? Заперечень нема?