Мисливськi усмiшки (збiрка) - Вишня Остап. Страница 6

За мiсяць чи за два вам принесуть од Акулiни Кузьмiнiшни шшикарного сетера.

Якi ж ви радi: перший у вашiм життi мисливський собака. Ваш! Власний! Пестите ви його, голубите ви його, доглядаіте, як сина, як найдорожче для вас створiння.

Купили ви йому нашийника, купили поводок i за кiлька часу ведете до мисливського клубу, в собачу секцiю, на експертизу.

Показуіте суворому дядi i так на нього дивитесь, як у дитинствi колись дивилися на батька, коли суворий i заклопотаний батько ваш ласкаво подивився на вас та ще й приголубив.

- Ну?! - запитуіте. - Песик! Правда, хороший i кровний? Га?

Суворий дядя дивиться на песика довго й уважно, а потiм перекидаі свiй погляд на вас i байдуже кидаі;

- Кундель!

- А менi казали - сетер!

- Значить, сетер-кундель! - кидаі дядя.

- А як iз ним далi? - трепетно запитуіте ви.

- Та що ж далi? На цiм поводку не варто вiшати, хороший поводок. Повiсьте на простiй шворцi. Нi в його папи, нi в його мами сетер у кровi не ночував! Кундель!

Пiсля цього у вас удома з тещею гостро-короткий дiалог, пiсля якого теща резюмуі:

- Акулiна Кузьмiнiшна женщина не такая, - а вже на сьомому роцi приобщалася й сповiдалася. I нiколи я не думала, i нiколи я не гадала, щоб моя Люда (Люда -це ваша, значить, дружина) могла так помилитися щодо друга її жистi, а вона ж у мене одна, i куди я дiнусь, i хто їй, та й не тiльки їй, пектиме такi пончики. Невдячнi тепер пiшли молодi люди. Коли мати рекомендуі собаку, то слiд все-таки пам'ятати, що рекоменлуі собаку мати. Бо я мати не тiльки Людi, а я тепер мати й вам. Не може, отже, бути собака не сетер, а кундель! Од кунлеля чую! Людо, дай менi понюхать!

Перший собака для мисливця-початкiвця дуже трудний собака.

Потiм уже буде легше...

Потiм уже, коли ви познайомитесь i з мисливцями i з їхнiми собаками, коли ви вже знатимете, що був на свiтi знаменитий Камбiз, чорний пойнтер, i знаменита Алi, лаверак, i знаменитий Джой - гордон, - тодi вже ви придбаіте собi таке цуценя, яке вам бiльше до вподоби.

Коли вам бiльше до серця пойнтери, вам скажуть:

- У Василя Iвановича і сука-пойнтер камбiзiвських кровей. Сам Камбiз Перший колись перестрибнув через неї, коли вона вилазила з вагона на станцiї Бориспiль.

Придбали ви чудесне, примiром, пойнтереня.

Як його назвати?

Безперечно - Джек, або Джой, або Стек!

Нiколи в життi не прозивайте його Бровком чи Цяцею (коли вона-сука), чи Терном, боже вас борони: таке iм'я може навiки зiпсувати собацi таланти, хоча б собака була навiть богом.

Привели, чи принесли, чи привезли ви, значить, песика додому.

- Правда, славний песик? - запитуіте ви у своїх домашнiх.

Теща ваша, подивившись примруженими очима на вас i на песика, пiде до своії кiмнати, нiчого не сказавши.

Дружина ваша Люда подивиться спочатку на свою маму, яка воднораз i ваша теща, погладить песика по голiвцi й прокаже:

- Хороший песик? А чумка в нього скоро буде?

- Мабуть, скоро, - вiдповiдаіте ви.

- Хоч би скорiше! Кажуть, що вже як собачка перечумуі, то тодi вже не дохне.

- Так, тодi вже не дуже дохне!

- А вiд чумки дохне?

- Дохне!

- Хоч би скорiше чумка!

- Де ж ми його пристроїмо? - ласкаво запитуіте ви.

I тут чуіте тещину пораду з сильним притиском на шиплячо-свистячi й голоснi:

- Двоспальне лiжко, може б, ви йому поставили? А може б, окрему канапу.

- Мамо, - заспокоюі дружина, - ну чого ти хвилю-ішся? Скоро ж буде чумка!

Починаіться виховання мисливського собаки, а вiд виховання залежить все: i добутливiсть вашого полювання, i вся краса, й насолода вiд полювання з мисливською собакою високих кровей.

На другий день пiсля того, як у вас оселився симпатичний чистопорiдний песик, починаіться дискусiя на тему:

- Хто витиратиме?

- Я не витиратиму! - кидаі теща.

- Я вже сьогоднi п'ять разiв витирала, а чумки ще нема! - заявляі дружина.

- Витиратиму я! - рiшуче кажете ви. - Де це нашi ганчiрки подiвалися? Скрiзь були ганчiрки, а тепер хоч би тобi одна.

Витираіте, значить, ви...

От ви витерли вже пiзненько, лягаючи спати, поклали Джека на його мiсце i лягли.

Джековi скучно за мамою, йому скучно за братiками, за сестричками, - Джек так жалiбно-жалiбно скавучить.

Теща ваша, виходячи з "удобств" i човгаючи пантофлями, ласкаво заспокоюі Джека:

- Цить! Цить! Здох би ти йому!

В цей час ви кашляіте i кидаіте:

- Джеконько! Спи, голубчику!

I чуіге тещине:

- Спи, песику. Спи, любенький. Навiки засни, собаченько наш хороший.

Заснув Джек, заснула теща, заснула дружина, засипаіте ви...

А засинаючи, чуіте, як дружина увi снi кличе благально:

- Чумко! Чумко! Чумочко! Швидше, швидше, швидше!

Так росте у вас ваш улюблений i чистопорiдний Джек.

Вiн росте, а ви витираіте.

Витираіте й водите Джека гуляти.

Щоб не часто витирати, частiше треба водити гуляти, а як не часто водити гуляти, тодi часто треба витирати.

Водити гуляти малесенького чистопорiдного песика з п'ятого-шостого поверху разiв по п'ять-шiсть на день - дуже приімне спортивно-гiмнастичне заняття.

Зразу так-таки ви беретеся i вчити Джека рiзних потрiбних мисливських штук: iти за ногою, приносити поноску, шукати заховану якусь таку рiч i т. iн.

Особливо приімно вивчати собачку знаходити вашi нiчнi пантофлi.

Чистої породи песик за 2-3 днi збагне цю науку, а вже за 2-3 тижнi бiля вашого лiжка лежатимуть усi пантофлi вашої родини й усiх сусiдiв, що живуть у спiльнiй з вами квартирi.

Веселi часи настають, коли в песика зубки починають прорiзатися.

Тодi одного чудового ранку ви прокидаітесь, бо сильно скавучить собачка i сильно кричить дружина Люда:

- Модельнi! Боже мiй! кдинi модельнi черевики!

- В чiм рiч? - запитуіте ви.

- Поїв модельнi черевики!

- Хто поїв модельнi черевики?

- Ваш Джек поїв модельнi черевики!

Тижнiв на два ви переходите з дружиною на "ви"...

А ще за кiлька часу з поважною вашою тещею припиняються всякi зносини i на "ти", i на "ви", бо од її улюблених нiчних шльопанцiв залишилися двi недогризенi стельки.

Але то нiчого, - ви все рiвно Джека любите, вiн уже носить поноску, вiн шукаі речi, i ви самi бачили його першу стойку у дворi на сусiдчину рябеньку курку.

Ви ще й "пiль" йому не сказали, а вже в ротi в нього весь курчин хвiст, а курка сидить зверху на хлiвi й одчайдушно всiх запитуі:

- Куда-куда-куда?! Куда-куда-куда?!

Траплятимуться i такi випадки: ви прийдете додому, а з вами не балакаі навiть Юрко, ваш коханий синочок.

- Що таке? - запитуіте ви.

Мовчання. Напружена тиша. Тiльки все посемейство суворо якось дихаі.

- Юрасику, що трапилось?

- Джек вiсiм котлет iз'їв.

А як перед рiздвом така в родинi буде ситуацiя, то почуіте:

- От iндика тiльки архирейський носик залишився!

- З шийки, значить, почав? - проказуіте ви. А що ви бiльше скажете?

I так до перших роковин з дня уродин вашого хорошого песика.

Потiм непогано вiддати песика для науки досвiдченому ігеревi.

кгер - це людина, що вчить чистопорiдних мисливських собак. I зробить iз вашого Джекя одного в свiтi.

Але з ігерем ви вже самi майте справу.

Одно скажу: доки ваша собачка в ігеря, ви ходите в старому костюмi i в старих черевиках, а ваша дружина нiколи не придбаі собi модельних черевикiв.

I ви прекрасно знатимете, почiм тепер вiвсяна крупа i пшоно, i що ваш Джек за один мiсяць з'їдаі мiнiмум четверик коней.

I от, нарештi, Джек готовий.

Перше з ним самостiйне ваше полювання на бекасiв.

- Стойка!

- Пiль!

Джек кидаіться, i з-пiд нього вискакуі... здоровенна жаба.

А повернувшись колись iз полювання, ви розповiдаіте своїм приятелям:

- Посилаю Джека: "Побiжи, пошукай, чи нема на тiм болотi бекасiв". Джек побiг, метнувся сюди-туди по болоту, бiгав, нюхав, прибiгаі, висолопивши язика.