Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович. Страница 27

IV
Чабан до­бутків папських Обор­ницький,
Гладенький, чис­то го­ле­ний, блис­ку­чий,
Ізвивстий ота­ман єзуїтський,
Під язи­ком хо­ває яд га­дю­чий
І кра­деться до сон­ної ота­ри
У за­го­родь, у Лав­ру чу­дот­вор­ну,
Де наші пред­ки сотні літ ку­ня­ли
Під гук ірмосів, кон­даків, трез­во­ну,
Знайшовши в них собі від пек­ла обо­ро­ну.
V
Тихенько кра­деться ота­ман єзуїтський,
Мов чо­бо­том проміж яєць сту­пає,
Дарма, що з ним вельмож­ний пан Брольницький [76]
Як півень, вго­ру но­са за­ди­рає,
Як хи­жий раріг, зир­кає очи­ма,
Сап'янцями скри­пить, в підко­ви кре­ше,
Пишається ши­ро­ки­ми пле­чи­ма,
Перснями бо­ро­ду-ло­па­ту че­ше
І про свій древній рід за кож­ним сло­вом бре­ше.
VI
І ри­ба не­ма­ла сей пан Брольницький:
За ним шля­хет­ний по­чет вис­ту­пає
Він, каш­те­лян і рай­ця ко­ролівський,
Послом чен­цям се­бе тут об'являє.
Ведуть пос­ла в тра­пе­зу і ме­да­ми,
Ще з Ту­ровських пив­ниць, гос­тей ша­ну­ють [77]
Бо, хоть Потія виг­на­ли ки­ями, [78]
А ко­ро­леві все-та­ки гол­ду­ють
І хо­чуть зна­ти, що від реч­ни­ка по­чу­ють.
VII
«Се, ма­буть, Рутсько­му, [79] так як Потію,
Дає ко­роль чу­же доб­ро й над­баннє…
Та є в нас чим йо­го тур­ну­ти в шию
І ни­зо­ве ку­пи­ти ота­маннє.
Святі отці пе­чорські та Ус­пеннє, [80]
Наш древній об­раз, тем­ний, чу­дот­вор­ний,
Не през­рять на­шо­го до них мо­лен­ня,
Коли б ізнов на нас прий­шов день чор­ний…
Втікатимеш од нас, ву­жа­ко ти про­вор­ний!»
VIII
Так по­шеп­том ченці ксьондза віта­ють,
Що справді, мов той вуж, між ни­ми в'ється…
До нього повні куб­ки ви­хи­ля­ють.
Він, мов сріблом дзве­нить, сміється…
«Се мій реч­ник, - про­мо­вив пан Брольницький, -
Бо я по­сольських прав не ро­зумію.
Я каш­те­лян і рай­ця ко­ролівський,
Но ра­яти в обозі тільки вмію,
А в спра­вах по­тай­них ту­ма­ном ту­манію.
ІХ
Хоч мій отець на По­лоцькім вла­дицтві
Давно мені нагрів був місце теп­ле,
Та ні, не­хай в цер­ков­но­му дідицтві
Кунцевич [81] в дзво­ни дзво­нить, в би­ло клеп­ле;
А я ме­чем во­лю собі дзво­ни­ти,
Як славні пра­щу­ри мої дзво­ни­ли,
Що за­мок наш, Брольник Ве­ли­кий,
Від Ба­тия [82] над мо­рем бо­ро­ни­ли
І флот йо­го з гар­мат роз­би­ли й по­то­пи­ли». -
Х
«Оце ж то й го­ре, що місця в вас гріють
На всі вла­дицт­ва та й архіманд­ритст­ва
І всо­биці між Рус­сю й Рус­сю сіють
По хи­жо­му на­ка­зу єзуїтства», -
Так відка­зав пос­лові Пле­те­не­цький, [83]
Колись юр­кий мар­ша­лок повіто­вий,
Тепер свя­тий архіманд­рит Пе­чорський,
До бою за своє доб­ро го­то­вий,
Як се по­ка­зує й покій йо­го сто­ло­вий.
XI
Скрізь по стінах Тра­пез­ної світлиці
Під скле­пом ста­росвітської будівлі
Пищалі се­мип'ядні, гаківниці,
Луки, са­гай­да­ки, шаблі висіли.
Бо й Тур-архіманд­рит [84] хо­див вой­ною
З ко­зацт­вом гро­шо­вим в Лит­ву шу­ка­ти
Печорського над­бан­ня, і свя­тою
Підмогою Пре­чис­та Бо­жа Ма­ти
Дала йо­му доб­ро своє в ляхів од­ня­ти.
XII
А Пле­те­нецький Єли­сей по­туж­но
Успенія свя­то­го «хліб ду­хов­ний»
Хранив і бо­ро­нив. Сто­яли друж­но
Ченці та ко­за­ки за чин цер­ков­ний,
За ту бла­го­чес­ти­ву древ­ню віру,
Котра нічо­го більш не ви­ма­гає,
Як пліндру­ва­ти вся­ко­го невіру
І кож­но­го, хто лишні гроші має,
Та з єзуїта­ми й ля­ха­ми нак­ла­дає.
XIII
Поглядує на нього Обор­ницький
З-за куб­ка срібно­го, мов лис хвос­та­тий,
Не знає, що ска­за­ти пан Брольницький,
Посел, на ро­зум ду­же не­ба­га­тий.
«Вельможний па­не мій архіманд­ри­те! -
Озвавсь реч­ник. - Не час про те га­да­ти,
Як нам «хліби ду­ховні» поділи­ти, і
По правді «сто­лиці» по­роз­да­ва­ти
І над­ба­не з ми­рян доб­ро по­па­юва­ти.
XIV
вернуться

76

- Оборницький - Під цим прізвищем в історії України відомий польський ксьондз, очевидець подій 20-х років XVII ст. на Україні. Під враженням маси озброєного «хлопства» гетьмана Бородавки і бурхливої атмосфери козацької ради, він писав: «Треба боятись, якби не дійшло до повстання, до селянської війни. Дуже вже вони розійшлися тут, побачивши себе в такім зборі й силі. […] Боронь, Боже, тутешніх католиків |панів] […] їм нікуди буде тікати… Все живе піднялося в козацтво» (Історія Української РСР).

вернуться

77

- Тур був козакуватий архімандрита Печерської лаври: не попустив її унітові-митрополитові Потієві.

вернуться

78

- Іпатій Потій (1541-1613)- уніатський митрополит (1600-1613), один із засновників греко-католицької (уніатської) церкви на Україні, активний учасник Брестського собору 1596 р. У 1595 р. разом із луцьким єпископом К. Терлецьким при підтримці ряду інших історичних осіб почав переговори з польським королем Сигізмундом III і папою про унію православної церкви з католицькою. Автор ряду полемічних творів, спрямованих проти православної церкви і протестантства. Заснував греко-католицьку колегію у Вільні й греко-католицьку школу в Бресті. В даному випадку йдеться про призначення королем у 1599 р. Потія архімандритом Києво-Печерської лаври, куди він не був допущений міщанами й козаками.

вернуться

79

- Рутський Веніамін (Йосип) (1574-1637) - київський уніатський митрополит з 1613 до 1637 pp. У 1628 p. провів реформу василіян, установивши центральну управу чину.

вернуться

80

- Успеннє - Тобто Успення Божої Матері. Після вознесения на небо Ісуса Христа його мати постійно перебувала у пості і молитві з надією побачити сина. День її смерті був призначений самим Богом. Її тіло поховали поблизу Єрусалима в Гефсиманії. На третій день, коли апостол Хома підійшов до гробу, тіла її вже там не було. Церква вірить, що Матір Божу взято на небо. Саме свято Успення відоме з часів раннього християнства. Святкується 15 серпня за ст. ст. Йому передує двотижневий успенський піст.

вернуться

81

- Кунцевич Йосафат (Іван) (1580 - 1623) - релігійний діяч, активний захисник і прихильник унії. Ставши в 1618 р. архієпископом полоцьким, домігся підпорядкування своїй владі всіх православних церков і монастирів. У листопаді 1623 р. православні жителі Вітебська напали на його будинок і убили Кунцевича, а труп кинули в Двіну. Похований в Полоцьку. Папа Пій ІХ у 1867 р. зарахував Кунцевича до святих, проголосивши його патроном для Русі і Польщі.

вернуться

82

- Батий (Бату, Саїн-хан; 1208-1255) - монгольський хан і полководець, онук Чінгізхана. В 1236-1243 pp. здійснив похід до Східної та Центральної Європи. В 1239 p. зруйнував Переяслав і Чернігів, 1240 p.- Київ. З 1243 р. хан Золотої Орди.

вернуться

83

- Плетенецький Єлисей Михайлович (1554 - 1624) - український церковний культурний і громадський діяч. З 1599 p. архімандрит Києво-Печерської лаври, повернув лаврі земельні володіння, відібрані польською владою. Відкрив Києво-Печерську друкарню (1615) і надрукував 11 видань. Брав участь у церковному соборі 1596 p. у Бресті, де виступав проти унїї.

вернуться

84

- Тур Никифор (?-1599) - архімандрит Києво-Печерської лаври з 1593 p. Один із активних противників Брестської унії в 1596 p.