Кобзар - Шевченко Тарас Григорович. Страница 80

Виганяла та цареві

Болота гатила.

І славного Полуботка

В тюрмі задушила.

Отойді-то було свято!

Аж пекло злякалось.

Матер божа у Ржавиці

Вночі заридала.

Й я таки пожила:

С татарами помутила,

С мучителем покутила,

С Петрухою попила,

Да немцам запродала.

Та ти добре натворила:

Так кацапів закрепила

У німецькі кайдани -

Хоч лягай та й засни.

А в мене ще, враг їх знає,

Кого вони виглядають?

Вже ж і в крепость завдала,

І дворянства страшну силу

У мундирах розплодила,

Як тих вошей розвела;

Все вельможнії байстрята!

Вже ж і Січ їх бісновата

Жидовою поросла.

Та й москаль незгірша штука:

Добре вміє гріти руки!

І я люта, а все-таки

Того не зумію,

Що москалі в Україні

З козаками діють.

Ото указ надрукують:

«По милості божій,

І ви наші, і все наше,

І гоже й негоже!»

Тепер уже заходились

Древности шукати

У могилах… бо нічого

Уже в хаті взяти;

Все забрали любісінько.

Та лихий їх знає,

Чого вони з тим поганим

Льохом поспішають?

Трошки, трошки б підождали,

І церква б упала…

Тойді б разом дві руїни

В П ч е л е описали…

Чого ж ти нас закликала?

Щоб на льох дивиться?

Таки й на льох. Та ще буде

Два дива твориться.

Сю ніч будуть в Україні

Родиться близнята.

Один буде, як той Ґонта,

Катів катувати!

Другий буде… оце вже наш!

Катам помагати -

Наш вже в череві щипає…

А я начитала,

Що, як виросте той Ґонта,

Все наше пропало!

Усе добре поплюндрує

Й брата не покине!

І розпустить правду й волю

По всій Україні!

Так от бачите, сестриці,

Що тут компонують!

На катів та на все добре

Кайдани готують!

Я золотом розтопленим

Заллю йому очі!..

А він, клятий недолюдок,

Золота не схоче.

Я царевыіми чинами

Скручу ему руки!..

А я зберу з всього світа

Всі зла і всі муки!..

Ні, сестриці. Не так треба.

Поки сліпі люде,

Треба його поховати,

А то лихо буде!

Он бачите, над Києвом

Мітла простяглася,

І над Дніпром і Тясмином

Земля затряслася.

Чи чуєте? Застогнала

Гора над Чигрином.

О!.. Сміється і ридає

Уся Україна!

То близнята народились,

А навісна мати

Регочеться, що Йванами

Обох буде звати!

Полетімо!..

Полетіли

Й летячи співали:

Попливе наш Іван

По Дніпру у Лиман

З кумою.

Побіжить наш ярчук:

В ірій їсти гадюк

Зо мною.

Как хвачу да помчу,

В самый ад полечу

Стрелою.

Три лірники

Один сліпий, другий кривий,

А третій горбатий

Йшли в Суботов про Богдана

Мирянам співати.

Що то, сказано, ворони.

Уже й помостили,

Мов для їх те сідало

Москалі зробили.

А для кого ж? Чоловіка,

Певне, не посадять

Лічить зорі…

Ти то кажеш.

А може, й посадять

Москалика або німця.

А москаль та німець

І там найдуть хлібець.

Що це таке верзете ви?

Які там ворони?

Та москалі, та сідала?

Нехай бог боронить!

Може, ще нестись заставлять,

Москаля плодити.

Бо чутка є, що цар хоче