Чорна рада - Кулиш Пантелеймон Александрович. Страница 39

Ч “ак отеЇ в?н, Ч каже ѕетро, Ч ? сестру, й мат?р покинув дл€ тоњ „орноњ vори?

Ч ћи, бгате, в його питали: Ђяк же ти зоставив свою мат?р одну з дочкою при старост??ї Ч Ђўо, Ч каже, Ч козаков? мат?р? Ќаша мати Ч в?йна з бусурманами, наша сестра Ч гостра шаблюка! «оставив € њм грошей, буде з њх, поки жив?; а запорожц€ господь сотворив не дл€ зап?чка!ї Ч ќтакий химерник!

“ак, розпитуючись да розмовл€ючи, ? не зчулись, €к настала об?дн€ година. оли ж саме перед об?дом шасть у хату ¬асиль Ќевольник ? веде за собою сл?дом божого чолов?ка. ’одив старий на торг у ињв да, попавши там десь д?дус€, зараз ? загарбав його до „ереван€: дуже кохавсь „еревань у його сп?вах. як же то зрад?в ¬асиль Ќевольник, побачивши Ўраменка! “о з того, то з другого боку зайде, розставить руки, здвигне плечима ?, бачс€, сам соб? не йме в?ри. ? божий чолов?к зрад?в: аж усм?хавсь, облапуючи кругом ѕетра.

ўе весел?ш почали тод? гомон?ти. Ћес€ щебетала, €к ласт?вочка. ѕ?сл€ об?да божий чолов?к ?грав ? сп?вав ус€ких поважних п?сень. ј €к одходив ?з ’марища, ѕетро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з невол?, за панотцеву душу.

Ч —мутно мен?, Ч каже божому чолов?ков?, Ч що в св?т? ледащо пануЇ, а добре за працю й за горе не маЇ жодноњ награди!

Ч Ќе кажи так, синку, Ч дав одв?т божий чолов?к, Ч ус€кому Їсть сво€ кара ? награда од бога.

Ч як же? Ч каже ѕетро. Ч ?ванець ось вознесен, а —омко з моњм панотцем г?ркую випили.

ј божий чолов?к:

Ч ?ванц€ бог гр?хом уже покарав; а праведному чолов?ков? €коњ треба в св?т? награди? vетьманство, багатство або верх над ворогом? ??ти т?лько ган€ютьс€ за такими ц€цьками; а хто хоть раз загл€нув через край св?ту, той ?ншого блага бажаЇ… ЌемаЇ, кажеш, награди! «а що награди? «а те, що в мене душа лучча от моњх ближн?х? ј се ж х?ба мала милость господн€? ћала милость, що мо€ душа см?Ї ? зможе таке, що ?ншому й не приснитьс€?.. ?нший ?ще скаже, що такий чолов?к, €к тв?й панотець, уган€Ї за славою! ’имера! —лави треба миров?, а не тому, хто славен. ћир нехай навчаЇтьс€ добру, слухаючи, €к оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога!

“ак проглаголавши, замовк старий, похилив голову, ? загадавсь. ? вс? задумались од його реч?. ?ал? поклонивсь божий чолов?к на вс? сторони ? п?шов з хати, почепивши через плече бандуру.

ј ѕетро ? оставсь у „ереван€, €к у своњй сем’њ. „еревань йому став тепер за батька, а „ереваниха за мат?р. —тали жити вкуп? люб’€зно да при€зно.

Ќу, сього вже хоть ? не казати, що, зождавши п?вроку, чи що, почали думати й про вес?ллЇ. ?ще не гаразд ? весна розгул€лась, ?ще й вишеньки в саду в Ћес? не одцв?лись, а вже ѕетро ?з Ћесею ? в пар?.

“ак-то усе те лихо минулось, мов приснилось. яке то воно страшне ус€кому здавалось! ј от же, €к не божа вол€, то њх ? не зачепило. —е так, €к от ?нколи схопитьс€ заверюха Ч громом гримить, в?тром бурхаЇ, св?ту божого не видно; поламле старе дерево, повиворочуЇ з кор?ннЇм дуби й берези: а чому указав господь рости й цв?сти, те й останетьс€, ? красуЇтьс€ ? весело да пишно, мов ?зроду й хуртовини не бачило.

– ?Ќ??№ –

“екст зв?рено з виданн€м: ул?ш ѕ.ќ. “вори: ” 2 т. Ч .: ?н?про, 1990. Ч “. 2: „орна рада: ’рон?ка 1663 року; ќпов?данн€; ?раматичн? твори; —татт? та реценз?њ.

Ќаб?р: ќлесь ќбертас

?лектронне форматуванн€: ћаксим “арнавський

ќриг?нальний текст вз€то з б?бл?отеки ?”—:

www.utoronto.ca/elul

” *.txt форматував ¬?тал?й —топчанський

‘айл вз€то з е-б?бл?отеки “„тиво”