Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі. Страница 25

— Дорогу Магістрові Ралу! — Крикнув Докас. Солдати ще швидше метнулися геть. Деякі навіть вклонилися.

Річард, невидимий під плащем мрісвіза, спостерігав за подіями.

Перш ніж хтось встиг зупинити їх і почати задавати питання, вони піднялися по сходинках. Вартовий, чоловік приблизно одного зросту з Річардом, закрив собою двері.

— Зачекайте-но…

— Дорогу Магістрові Ралу, дурень! — Не сповільнюючи кроку, прогарчав Іган.

Часовий втупився на його обручі.

— Що?..

Не зупиняючись, Іган відкинув караульного. Той покотився по східцях, двоє інших швиденько відскочили, а троє поспішно розкрили перед Річардом прості залізні двері.

Річард скривився. Він попросив всіх, включаючи Гратча, не вдаватися до насильства без особливої необхідності. Але, мабуть, поняття Річарда про необхідність сильно відрізнялися від того, що мали на увазі під цим словом його захисники.

Вони увійшли. За тьмяно освітленому холу з усіх боків до них бігли стривожені шумом солдати. Побачивши золоті обручі на передпліччях у Ігана з Докасом, солдати не покидали зброї, але вирази облич у них стали такими, немов вони близькі до цього. Загрозливий рик Гратча змусив їх пригальмувати. А вже при вигляді Морд-Сіт в червоному вони і зовсім зупинилися.

— Генерала Райбаха, — тільки й вимовив Докас. Кілька солдатів вийшли вперед.

— Магістр Рал бажає бачити генерала Райбаха, — владно повторив Іган. Де він?

Солдати мовчали, підозріло дивлячись на нього. Кремезний офіцер з грізним виразом на покритому віспинами лиці проштовхався вперед і, взявшись у боки, встав перед Іганом.

— В чому справа?

Ступивши вперед, він загрозливо ткнув в Ігана пальцем. Цей крок виявився лишнім. В одну мить Раїна обрушила ейдж йому на плече, і офіцер впав на коліна. Наступний удар ейджа прийшовся в нервове закінчення біля основи шиї. По залу рознісся крик. Солдати відсахнулися.

— Ти відповідаєш на питання, — вимовила Раїна рівним тоном Морд-Сіт. — Не ставиш. — Офіцер забився в конвульсіях і знову закричав. Раїна насунулася на нього, скриплячи червоною шкірою. — Я даю тобі ще одну можливість. Де генерал Райбах?

Тремтячою рукою офіцер спробував вказати на центральний з трьох коридорів, що йшли від холу.

— Двері… в кінці… Раїна прибрала ейдж.

— Дякую.

Офіцер обм'як, як маріонетка, у якої обрізали нитки. Річард, зосереджений на магії плаща мрісвіза, навіть не став співчутливо кривитися. Зрештою, Раїна його не вбила, хоча й завдала йому неймовірну біль. Це пройде. Солдати, витріщивши очі, дивилися як корчиться на підлозі їх командир.

— На коліна перед Магістром Ралом! — Прошипіла Раїна.

— Магістром Ралом? — Пролунав чийсь переляканий голос.

Холлі показала рукою туди, де стояв Річард:

— Ось Магістр Рал.

Солдати, заціпенівши, втупилися в порожнечу. Раїна, клацнувши пальцями, вказала на підлогу. Всі впали на коліна, а Річард, в супроводі захисників, пішов по коридору. Дехто з солдатів, з мечами у руках, рушив слідом.

В кінці коридору Докас відчинив двері, за якими виявилася велика кімната з високою стелею, позбавлена усіляких прикрас. Подекуди крізь білу фарбу на стінах пробивалася колишня — синя. Гратчу довелося пригнутися, щоб пройти в отвір, а Річард постарався не звертати уваги на неприємне відчуття, ніби вони потрапили в колодязь з отруйними зміями.

У кімнаті їх зустріли три ряди д'харіанскіх солдатів, озброєних мечами і бойовими сокирами. Міцна стіна міцних обладунків, рішучих лиць і сталі. За солдатами біля вікна, що виходило на засніжений двір, стояв довгий стіл. У вікно було видно шпилі палацу сповідниць, а за ним, на горі, замок Чарівника.

Люди, що сиділи за столом, непривітно дивилися на непроханих гостей. По знаках відмінності у них на передпліччях було ясно, що це офіцери високого рангу.

В їхніх очах читалася впевненість в собі і обурення тим, що їм перешкодили.

Людина, що сиділа в центрі, відкинувся на стільці і схрестила на грудях руки.

Глибокий шрам починався у нього на лівій скроні, йшов вниз і зникав під пишною рудою бородою. Генерал сердито хмурився.

Холлі холодно глянула на солдатів:

— Ми прийшли, щоб побачити генерала Райбаха. Геть з дороги, або вас приберуть.

Капітан, командувач загоном, рушив до неї.

— Та як…

Холлі вдарила його по голові рукавичкою з кастетом. Іган шипами обруча розпоров йому плече, потім невловимим для ока рухом схопив його волосся, перегнув шию капітана через своє коліно і здавив йому горло.

— Якщо не хочеш померти, говори. Капітан стиснув губи так, що вони побіліли.

Солдати з гнівними вигуками рушили вперед. Ейджі Морд-Сіт загрозливо піднялися.

— Пропустіть їх, — наказав бородань за столом. Солдати розступились, залишивши вузький прохід. Морд-Сіт змахнули ейджами, і солдати розступилися. Іган відпустив капітана. Спершись об підлогу здоровою рукою, він став на коліна і закашлявся, намагаючись відновити дихання. У коридорі почувся дзенькіт зброї.

Бородань випростався за столом і накрив долонею розкладені перед ним папери.

— Що вам потрібно? — Холлі вийшла вперед.

— Ви — генерал Райбах?

Бородань кивнув. Холлі схилила голову. Це був уклін — вірніше, тінь поклону. Річард ні разу не бачив, щоб Морд-Сіт низько схилялися перед кимось, навіть перед королевою.

— Ми привезли послання від генерала Трімака, командувача Першою когортою. Даркен Рал мертвий, і його дух назавжди вигнаний в нижній світ новим Магістром Pалом.

— Он як? — Генерал підняв брови. Холлі дістала з футляра сувій і простягнула йому. Перш ніж розкрити сувій, генерал уважно оглянув печатку.

Потім він відкинувся на спинку стільця і приступив до читання. Його зелені очі бігали по рядках. Нарешті він підняв голову.

— І така грізна компанія зібралася лише для того, щоб доставити мені листа?

Холлі вперлася кулаками в стіл і нахилилося до генерала.

— Ми привезли не тільки лист, генерал Райбах. З нами сам Магістр Рал.

— Невже? І де ж він, цей ваш Магістр Рал? Холлі всім своїм видом продемонструвала, що не бажає чути це питання ще раз.

— Він стоїть перед вами.

Райбах оглянув усіх по черзі. Його погляд на мить затримався на Гарі. Потім він знову подивився на Холлі. Вона випросталась і вказала рукою на Річарда.

— Дозвольте представити вам Магістра Рала, владику Д'Хари.

Солдати зашепотіли, а генерал Райбах уточнив:

— Хтось із вас оголосив себе Магістром Ралом?

— Не будьте дурнем! — Гаркнула Кара і простягнула руку до Річарда. — Ось Магістр Рал.

Брови генерала загрозливо зійшлися на переніссі.

— Не знаю, що ви задумали, але моєму терпінню приходить…

Річард відкинув за спину капюшон плаща і виник, здавалося, з повітря перед здивованим генералом і його підлеглими.

Солдати ахнули. Дехто навіть впав. Інші опустилися на коліна і схилилися в глибокому поклоні.

— Я — Магістр Рал, — спокійно сказав Річард.

Повисла тиша. Потім генерал Райбах, грюкнувши долонею по столу, вибухнув реготом. Відкинувши голову, він сміявся довго і з задоволенням. Потім, різко обірвавши сміх, генерал Райбах встав з-за столу.

— Відмінний фокус, молодий чоловіче. Але з тих пір, як я прибув до Ейдіндріл, я побачив такого немало. Одного разу мене навіть розважали пташками, що вилітають з штанів. — Погляд його знову став суворим. — Я майже вам повірив, але вміння показувати фокуси не робить вас Магістром Ралом. Можливо, Трімака ви змогли переконати, але ніяк не мене. Я не вклоняюся вуличним фокусникам.

Річард застиг, відчуваючи на собі погляди присутніх, і судорожно намагався придумати, що робити далі. Він не розраховував нарватися на сміх і не міг збагнути, до якої магії вдатися ще. До того ж ця людина була явно не здатна відрізнити магію від фокуса. Втім, коли Річард заговорив, голос його звучав впевнено:

— Я Річард Рал, син Даркена Рала. Даркен Рал мертвий. Тепер я — Магістр Рал. Якщо ви хочете зберегти свій пост, схиліться переді мною і визнайте своїм владикою. Якщо ні, я заміню вас іншим.