Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі. Страница 60

Ніккі раптово кинулася до нього. — Подорож до жінки-відьми — це безумство, якщо навіть не згадувати про солдатів Імперського Ордена, що заполонили весь Новий Світ. Ти не можеш зробити це.

— Я повинен. Я думаю, Шоті вдасться допомогти мені знайти Келен.

— Річард, вона відьма! — Ніккі вийшла з себе. — Вона не стане тобі допомагати!

— Раніше вона мені допомагала. Вона подарувала Келен і мені весільний подарунок. Я думаю, вона зможе це згадати.

— Весільний подарунок? — Запитала Кара. — Ви з глузду з'їхали? Шота вб'є вас, як тільки у неї з'явиться така можливість.

У словах Кари було багато правди. Його стосунки з Шотою завжди були напруженими.

Ніккі поклала руку на його ногу. — Що ще за весільний подарунок? Про що ти говориш?

— Шота хотіла смерті Келен, оскільки боялася, що ми зможемо зачати дитину, яка, на думку Шоти, буде монстром: обдарованим сповідником. На нашому весіллі, на знак перемир'я вона подарувала Келен ланцюжок з маленьким темним каменем. Він володів якоюсь магією, яка запобігла б можливій вагітності Келен. Ми з Келен тоді вирішили, що на деякий час, поки відбувається багато такого, про що слід турбуватися в першу чергу, варто скористатися подарунком Шоти.

Потім шими вирвалися на свободу, і вся магія початку гинути. Деякий час ми нічого не знали про це, але той чарівний амулет перестав діяти. Тоді Келен і завагітніла. Чоловіки побили її тієї моторошної ночі так, що вона не тільки втратила дитину, але і сама вижила лише дивом.

Також можливо, що через тимчасове згасання магії, природа всього світу піддалася фундаментальним незворотним змінам, що, в кінцевому рахунку, може призвести до загибелі магії взагалі. У всякому разі, Келен вважала, що так воно і є. Сталася низка подій, які ніяк не можна пояснити іншими причинами. Зедд називав це каскадним ефектом. Він сказав, що, розпочавшись одного разу, цей процес не може бути зупинений.

Річард не знав, чи правда те, що магія згасає.

— Шота згадає ланцюжок, який подарувала Келен. Вона згадає свою магію, також як ти будеш пам'ятати свою, щоб мати можливість знайти мене. Якщо хто-небудь і може згадати Келен, то це Шота. У нас в минулому були деякі розбіжності, але я також кілька разів допоміг їй. Вона винна мені. І вона допоможе мені. Їй доведеться це зробити.

Ніккі аж сплеснула руками.

— Звичайно, цей ланцюжок, має носити Келен, а не ти. Невже ти знову не бачиш, що робиш? Твій розум знову винайшов те, що не можна негайно перевірити. Все, про що ти говориш — десь далеко або це щось таке, що ми не можемо побачити. Ланцюжок також вигаданий тобою. — Ніккі стиснула руками скроні. — Річард, ця відьма не згадає Келен, тому що ніякої Келен не існує.

— Шота зможе допомогти мені. Я знаю, що зможе. Я знаю, що вона зробить це. Я не бачу інших можливостей, щоб отримати відповіді. Час іде. І чим далі, тим в більшій небезпеці перебуває Келен, хто б її не викрав, і тим менше у мене шансів повернути її назад. Я повинен відправитися до Шоти.

— А що якщо ти помиляєшся? — Вимогливо запитала Ніккі. — Що якщо жінка-відьма відмовиться допомагати тобі?

— Я зроблю все, щоб змусити її допомогти мені.

— Річард, будь ласка, зачекай з цим день або два. Ми можемо поговорити про це. Дозволь мені допомогти тобі, ретельно зваживши твої можливості.

Річард струснув поводи, понукаючи свого і прив'язаного коня прямувати до виходу. — Шлях до Шоти — мій єдиний шанс знайти відповіді. Я їду.

Річард пригнувся в дверному отворі і виїхав в ніч. Навколо співали цикади.

Він розвернув коня, щоб побачити силует Ніккі, яка стояла на порозі дверей, освітлена ззаду світлом ліхтаря.

— Будь обережна, — сказав він їй. — Якщо не заради себе, то заради мене.

Тоді вона нарешті посміхнулася. А потім покірно кивнула головою.

— Як накажете, лорд Рал.

Він махнув рукою Віктору і Іцхаку.

— Щасливої дороги, — гукнув Іцхак, знімаючи свій капелюх.

Віктор відсалютував, ударивши кулаком по грудях. — Повертайся якомога швидше, Річард.

Річард пообіцяв, що так і буде.

Коли вони виїхали на дорогу, Кара струснула головою.

— Я не знаю, навіщо ви утрудняли себе порятунком мого житті. Все одно ми скоро помремо.

— Я думав, що якщо ти поїдеш зі мною, то не допустиш цього.

— Лорд Рал, я не знаю, чи зможу я захистити вас від відьми. Я ніколи ще не стикалася з її силою, також як і жодна з Морд-Сіт. Магія сповідниць смертельна для Морд-Сіт, також можливо, що і магія відьми виявиться для мене фатальною. Я зроблю все можливе, але, думаю, ви повинні знати: немає впевненості, що мені вдасться захистити вас від жінки-відьми.

— О, я б не турбувався про це, Кара, — сказав Річард, стискаючи коліна і переміщаючи вагу, спонукаючи свого коня пуститися галопом. — Наскільки я знаю Шоту, вона не підпустить тебе близько до себе.

25

Ніккі крокувала по широкій жвавій вулиці на чолі невеликої групи людей і думала про те, що сонце чомусь перестало світити, як тільки виїхав Річард. Їй так хотілося заглянути в його очі, побачити в них цей блиск світла, притаманний лише йому одному. Два дні і дві ночі вона без відпочинку допомагала жителям готуватися до неминучої атаки. Але життя без Річарда здавалося порожнім, в ньому було менше фарб, менше… менше всього.

У той же час, коли він був поруч, його непохитна рішучість знайти свою вигадану кохану зводила її з розуму. Іноді їй хотілося придушити його власними руками. Вона випробувала все: від ласкавих прохань до гнівного переконання, намагаючись змусити його побачити правду, але це було все одно, що намагатися зрушити гору. Зрештою, що б вона не казала і що б не робила, результат був нульовий.

Для його ж блага, вона намагалася допомогти йому повернутися до дійсності. Роблячи це, вона кидала йому виклик, намагалася повернути в реальний світ, перш ніж трапиться щось непоправне. Але в той же час всі її спроби якимось незрозумілим чином завжди виставляли її негідницею, змушували ненавидіти себе.

Ніккі сподівалася, що, позбавивши жителів Алтур-Ранга від загрози, що насувається, знищивши війська Імперського Ордена і їх чарівника Кроноса, вона незабаром зможе наздогнати Річарда і Кару. Ніккі раптом усвідомила, як швидко він буде мчати, маючи запасних коней. Як важко їй буде наздогнати його, перш ніж він добереться до жінки-відьми. Якщо йому вдасться заїхати так далеко. І якщо Шота не вб'є його, як тільки побачить.

З того, що Ніккі знала про відьом, шанси Річарда вирватися живим з її лігва були незначні. Йому доведеться зіткнутися з відьмою без допомоги і підтримки Ніккі. Тим не менш, з цією відьмою він був знайомий. Крім того, Ніккі чула, що Шота була істинною жінкою у всіх відносинах. Що ж, можливо, Річард буде, принаймні, чемний. Вести себе неввічливо з відьмами — не дуже-то мудро.

Але навіть якщо він переживе зустріч з відьмою, то все одно буде спустошений і засмучений, якщо вона відмовиться допомогти йому. А Ніккі знала, що так і буде, тому що ніякої зниклої жінки не існує. Часом вона просто впадала в сказ через те, що він так настирливо чіплявся за цю свою ілюзію. А іноді починала серйозно турбуватися, що він втрачає розум. Ця думка була настільки жахлива, що вона навіть змушувала себе не думати про це.

Охоплена жахом того, що станеться Ніккі застигла посеред вулиці.

Ідучі за нею чоловіки наштовхнулися на неї, збиваючи її з думки. Вони всі йшли з нею, щоб без затримки отримати будь-які нові вказівки по обороні міста або передати необхідні повідомлення. Тепер, мовчазні й стривожені, вони дивилися на неї, не розуміючи, що змусило її зупинитися.

— Ось там, — сказала вона чоловікам, вказуючи на цегляну триповерхову будівлю біля перехрестя. — Впевніться, що це місце може бути вигідно використано, і розставте там, принаймні, пару дюжин лучників. Простежте, щоб у них було достатньо стріл.

— Я подивлюся, — сказав один з чоловіків, і побіг через вулицю, на ходу ухиляючись від возів, коней і ручних візків.