Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі. Страница 6

Дженнсен поманила козочку, показавши шматочок морквини. Бетті стрімко схопилася. Її хвостик змахував в нетерплячому очікуванні, перетворюючись на розмиту пляму. Коні заіржали і підкинули голови, сподіваючись, що їм теж перепаде що-небудь смачне. Кожна тварина у свою чергу отримала невелике частування і чухання за вухом.

Якби у них був вогонь, подорожні могли б приготувати м'ясо, рис або боби, засмажити на решітці трохи коржів, або, може, навіть зварити смачний суп. Незважаючи на голод, Келен подумала, що у неї все одно не знайшлося б сил що-небудь готувати, так що довелося обійтися тим, що було під рукою. Дженнсен, діставши смужки сушеного м'яса з згортка, запропонувала їх оточуючим. Річард знову відмовився, поїдаючи хлібець, що довго промандрував разом з ним, горіхи та сушені фрукти.

— Чому ти не їси м'яса? — Запитала його сестра, всівшись на спальник. — Тобі потрібна не просто їжа, тобі потрібно що-небудь поживне.

— Я не можу їсти м'ясо. З тих пір, як відчув дар.

— Чому твій дар не дозволяє тобі їсти м'ясо? — Здивовано дивлячись на брата, наморщила ніс Дженнсен.

Річард повернувся, переніс вагу на лікоть і почав розглядати зірки, намагаючись знайти потрібні слова для відповіді.

— Рівновага, по суті своїй, є станом, що залежать від правильної взаємодії всіх існуючих речей, — вимовив він трохи згодом. — На простому рівні, природному, хижак і жертва знаходяться в рівновазі. Якщо занадто багато хижаків, то всі жертви будуть з'їдені, а потім процвітаючі хижаки теж почнуть голодувати і так само вимруть… Відсутність рівноваги смертельна і для хижака і для жертви, світ припинить існувати для них обох. Для тварин природно перебувати в стані рівноваги, оскільки їхні дії відповідають їх єству і ведуть до рівноваги. При цьому вони прагнуть до підтримки рівноваги інстинктивно, і таке прагнення не є їх свідомим наміром… Інша справа — люди. Всі ми такі різні! Без усвідомленого наміру ми не так вже й обов'язково досягнемо рівноваги, яка часто настільки необхідна нам, щоб вижити. Нам треба навчитися використовувати свій розум, навчитися думати, якщо ми хочемо вижити. Ми ростимо врожай, полюємо заради хутра, щоб було тепло, або ж стрижемо овець, збираємо їх шерсть і вчимося ткати. Нам потрібно вчитися, як вибудувати стріху. Ми врівноважуємо вартість однієї речі з іншою і торгуємо товарами, які ми маємо, обмінюючи їх на те, що нам потрібно — на те, що інші зробили, або виростили, або виткали, або добули на полюванні, — Річард важко зітхнув, думаючи про те, як непросто сестрі вникати в такі важливі для нього речі. — Ми врівноважуємо наші потреби з нашими знаннями про сутність світу. Ми врівноважуємо наші егоїстичні раціональні інтереси, ми намагаємося не піддаватися імпульсивним бажанням, тому що знаємо, що того вимагає наше виживання. Ми беремо дерево, щоб запалити вогонь у вогнищі, щоб не замерзнути зимової ночі, але, як би холодно нам не було, коли ми запалюємо вогонь, ми все ж не робимо його занадто великим, знаючи, що будинок може згоріти після того, як ми зігріємося і засинаємо.

— Але ж люди жадібні, вони діють у короткозорому себелюбстві, жадають влади, руйнують життя іншим, нарешті! — Дженнсен простягла руку в темряву. — Дивись, чим займається Імперський Орден і робить це цілком успішно. Вони не піклуються про ткацтво, або спорудження будинків, або торгівлю товарами. Їх заняття — вбивство людей заради завоювання. Вони беруть все, що захочуть, і стільки, скільки побажають. Орден все трощить і залишає після себе лише руїни.

— А ми протистоїмо їм. Ми навчилися розуміти цінність життя, і тому ми боремося за відновлення. Ми — оплот рівноваги в цьому світі.

— А яке це має відношення до того, що ти не їси м'ясо? — Дженнсен заправила пасмо волосся за вухо.

— Бачиш, маги також повинні врівноважувати себе. Врівноважувати їх дар — їх силу — з тим, що вони роблять. Я борюся проти тих, хто, подібно Імперському Ордену, руйнує життя, оскільки воно не має для них цінності. І в цій боротьбі від мене вимагається вчинення подібних жахливих вчинків, які руйнують те, що є для мене найбільшою цінністю — життя, Я — воїн, але мені було дано дар. Вважається, що утримання від м'яса врівноважує ті вбивства, які я змушений здійснювати.

— Що буде, якщо ти з'їси м'ясо?

Келен знала, що у Річарда були причини не їсти м'ясо, хоча б через те, що сталося вчора.

— Навіть думка про м'ясо викликає в мені огиду. Я роблю те, що мені неприємно, коли це необхідно, але це відноситься до числа тих речей, яких я уникаю при найменшій можливості. Магія, позбавлена рівноваги, веде до серйозних наслідків, як і бездумне розпалювання вогню у вогнищі.

Келен подумала, що Меч Істини накладає особливі зобов'язання на Шукача Істини щодо підтримання рівноваги. І лорд Рал був вибраний якраз для цієї справи Чарівником Першого Рангу, Зеддікусом Зу'л Зорандером, його дідом, людиною, яка допомогла йому піднятися, тим, від кого він і успадкував дар. Дар Річарда успадковувався не тільки по лінії Рала, але і з боку Зорандера. У цьому теж виднілася якась містична рівновага.

Шукачі володіли Мечем Істини вже близько трьох тисяч років. Можливо, розуміння Річардом рівноваги допомогло йому пережити те, з чим йому довелося зіткнутися.

— Ти не можеш їсти м'ясо, тому що тобі доводиться воювати і деколи вбивати людей, так? — Дженнсен жувала смужку сушеного м'яса. — І це твій дар вимагає врівноважити те жахливе, що ти здійснюєш?

Річард кивнув, жуючи курагу.

— Це, мабуть, жахливо, — володіти даром… Мати в собі щось настільки руйнівне, що воно вимагає підтримки рівноваги будь-якою ціною, — тихо промовила Дженнсен.

Вона відвела погляд від сірих очей Річарда. Келен знала, як нелегко деколи зустріти його прямий, проникливий погляд.

— Я раніше часто таке відчував, — сказав Річард. — Вперше я відчув це, коли був присвячений в Шукачі і мені було дано Меч, а потім — набагато пізніше, коли я збагнув, що маю дар. Я не хотів володіти даром і не хотів того, що може дар, так само, як не прагнув до володіння Мечем, оскільки в мені є щось таке, що не вимовиш словами.

— Але зараз ти вже не замислюєшся про володіння мечем або даром?

— У тебе є ніж, і ти користуєшся ним, — Річард нахилився до сестри, показуючи на її руки. — У тебе є руки. Хіба ти ненавидиш свій ніж або руки?

— Звичайно ж, ні. Але що потрібно робити, маючи дар?

— Я народжений з даром. Це — як народитися чоловіком чи жінкою, з блакитними або карими, або зеленими очима, або з двома руками. І я не починаю ненавидіти свої руки тільки за те, що, ймовірно, можу ними кого-небудь задушити. Мої руки не діють за своїм бажанням; думати так, значить не помічати істинної суті речей, їх природного призначення. Ти повинен зрозуміти суть речей, якщо тобі потрібно досягти рівноваги — або ж дійсно розуміти тільки те, що важливо.

Келен здивувалася, чому вона не потребує рівноваги, як Річард. Чому це виявилося так життєво важливо для нього, але не тяжіло над нею? Незважаючи на те, що їй сильно хотілося спати, вона не змогла промовчати.

— Я часто використовую мою Силу для тих же цілей — для вбивства, але мені не потрібно дотримуватися рівновагу і відмовлятися від м'яса.

— Сестри Світла стверджують, що завіса, що відокремлює світ живих від світу мертвих, підтримується магією. Точніше, вони стверджують, що завіса тут, — сказав Річард, постукавши по скроні. — Завіса зберігається в тих з нас, хто володіє даром, в чародіїв і менш могутніх чарівників. Сестри стверджують, що рівновага суттєва для тих, хто володіє даром, оскільки в нас крім дару присутня і завіса, роблячи нас, по суті, правоохоронцями завіси, грані між світами. Можливо, вони мають рацію. У мене є обидві сторони дару: Збитку і Приросту. Напевно, саме це так важливо для мене. Можливо, те, що я володію обома сторонами, робить настільки важливим підтримання мого дару в рівновазі.

Келен вразила думка про те, як багато зі сказаного чоловіком може бути правдою. Вона боялася подумати, наскільки сильно рівновага магії була порушена її діями.