Удар грому - Бредбері Рей Дуглас. Страница 4

Метелик, ця витончена маленька істота, що порушила рівновагу, зачепивши рядок маленьких кісточок доміно, які в свою чергу зачепили великі кісточки доміно, а потім — велетенські кісточки доміно, і всі вони падали й падали довгі роки протягом усього часу. Екельсів розум заметушився.

— Це ж не могло все змінити. Невже один мертвий метелик — це така важлива річ?

Невже?

Його обличчя застигло. Тремтячими губами він запитав:

— Хто… Хто переміг на президентських виборах вчора?

Чоловік за столом засміявся.

— Жартуєте? Ви ж добре знаєте, що Дойчер, хто ж іще? Звісно, не цей дурнуватий слинько Кейт. Тепер у нас — залізний хазяїн, справжній конкретний пацан! — Службовець раптом замовк. — А що таке?

Екельс застогнав. Він впав навколішки. Він став згрібати золотого метелика трепетливими пальцями.

— Чи не можна, — заблагав він у світу, в себе, у працівників фірми, у Машини, — чи не можна повернути його назад, так, щоб воно було знову живе? Чи не можна почати спочатку? Чи не можна…

Він не рухався. Із заплющеними очима він тремтів і чекав. Він почув, як у кімнаті шумно видохнув Трейвіс, як Трейвіс пересмикнув затвор, зняв із запобіжника, підняв рушницю.

І це був удар грому.