ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ - Гладун Ярослав. Страница 16
У вегетаційний період необхідно старанно доглядати посіви -розпушувати і прополювати міжряддя.
Плоди заготовляють у серпні - вересні. Кореневище разом з коренями великих дворічних рослин - навесні чи восени. Сушать під накриттям на горищах або в інших добре провітрюваних приміщеннях.
Еритроній собачий зуб
(Erythr ronium dens-canis L.)
Родина лілійні (Liliaceae)
Багаторічна цибулинна рослина з родини лілійний. Наукова назва роді походить від грецького слова, яке в перекладі означає "червоний", що пов'язаш з кольором квітів деяких видів цього роду. Цікаво, що видову назву дали рослині за оригінальну форму цибулини, яка зовнішнім виглядом і забарвленням справді нагадує зуб собаки.
Росте на Росточчі-Опіллі в широколистяних лісах, заростях чагарників, зрідка на луках. Цвіте в березні - квітні. Кому пощастить побачити ці дивовижної краси квіти, той запам'ятає їх на все життя.Квітка цвіте 3-5 днів. Квіти спочатку пониклі, а пізніше пелюсточки оцвітини загинаються догори. Дуже цінна як ранньовесняна декоративна рослина, яка може з успіхом культивуватись. Зазнає винищення через свою красу. Потребує повсюдно суворої охорони.
Живокіст лікарський
(Delphinium elatum L.)
Родина шорстколистні (Boraginaceae)
В античні часи корені цієї рослини використовували при лікуванні переломів кісток для кращого їх зростання.
Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 30-100 см з родини шорстколистих. Стебло крилате, товсте, пряме, шорстке. Нижні листки великі, звужені у крилатий черешок, верхні - сидячі. Квітки спочатку рожевувато-лілові, потім фіолетові і в кінці цвітіння - синьо-бузкові, що зумовлено зміною реакції клітинного соку та властивостями барвника антоціану: із зміною середовища від кислого до лужного він, наче лакмусовий папірець, змінює своє забарвлення з червоного на синій. Плід - горішок. Цвіте в червні - серпні.
Росте на вологих луках, по берегах озер, боліт, річок, струмків, подекуди вздовж канав, по краях полів, узбіччях доріг, на дні балок.
Корені та кореневища містять значну кількість органічно зв'язаного кальцію (що й сприяє інтенсивному відновленню кісткової тканини), алкалоїди (лазіокарпін і циноглосин), алантоїн, дигалову і галову кислоти, дубильні речовини, аспарагін, вітамін С, крохмаль, слиз, мікроелементи та інші сполуки.
У народній практиці живокіст використовують при переломах кісток, як обво лікуючий засіб при всіх видах запалення слизової оболонки, особливо грудних. Призначають його і при чиряках, виразках та наривах.
Живокіст - одна з найдавніших городніх рослин. Його культивували заради молодої зелені і пагонів. Молоді стебла, очищені від шкірки, використовували як спаржу для приготування пюре, супів, вінегретів, а молоді листки - замість шпинату для приготування салатів тощо. Згодом, з появою більш зручних у культурі салатних рослин, живокіст перестали культивувати. Оскільки рослина має певні отруйні властивості, вживати її необхідно з обережністю.
Розмножується насінням і вегетативно (коренями). Доступніший останній спосіб. Корені, висаджені восени (або навесні) у підготовлений грунт, спочатку потрібно поливати. Потребує достатньо родючих і зволожених грунтів.
Корені заготовляють восени; можна і навесні до початку сокоруху.
Жовтець повзучий
(Ranunculus repens L.)
Родина жовтецеві (Ranunculaceae)
Цей вид жовтцю часто зустрічається у вільшняках, вологих мішаних і листяних лісах, на лісових болотах.
Жовтець повзучий має висхідне розгалужене стебло 15-75 см заввишки з довгими лежачими пагонами, що вкорінюються у вузлах. Листки трійчасті, черешкові. Квітки з п'ятичленною оцвітиною, з багатьма тичинками і маточками.
Багаторічна рослина. Цвіте у травні - серпні, запилюється комахами. Плоди - дрібні сім'янки, зібрані в кулясті невеличкі головки.
Рослина добре розмножується вегетативно - за допомогою повзучих прикореневих пагонів. У свіжому стані отруйна для худоби.
Жовтушник сіруватий
(Erysimum diffusum Ehrh.)
Журавлина звичайна
(Oxycoccus palustris Pers.)
Родина брусничні (Vaccinioceae) На лісових сфагнових болотах ростуть вічнозелені сланкі кущики, які восени вкриті яскраво-червоними соковитими плодами. Це журавлина - наш "північний виноград", "ягода здоров'я", скарбниця поживних та лікувальних речовин. Журавлина має тонкі темно-бурі пагони з черговими довгастими листками, шкірястими, зверху блискучими, темно-зеленими, з загорнутим краєм, зісподу вкритими восковим нальотом. Квітки маленькі, рожеві, розміщені по одній - чотири на кінцях пагонів. Світлолюбна рослина, 15-60 см заввишки, цвіте у травні - червні, запилюється комахами. Плоди - ягоди, які достигають у вересні. Журавлина - дуже цінна харчова рослина. Плоди її містять багато вітамінів, їх їдять свіжими, а також готують з них варення, соки, сиропи, екстракти тощо. Ягоди мають велике лікувальне значення. Збирають журавлину від перших заморозків і до утворення снігового покриву. Масовий збір ягід журавлини та зменшення їх природних запасів внаслідок осушення боліт вимагають раціонального використання та охорони цієї рослини.
Зеленчук жовтий