ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ - Гладун Ярослав. Страница 24
Росте на вологих луках, на болотистих місцях поодиноко або групами по всій Україні.
Назва роду походить від латинського слова, що в перекладі означає "корона" (квітка рослини схожа на корону). Видова назва складається з двох латинських слів, у перекладі - "квітка" і "зозуля".
На стеблі коронарії (у вузлах) є краплі рідини, схожої на піну (звідси назва рослини - "зозулячі сльози"). Якщо обережно здути рідину із стебла, можна побачити на ньому маленьку зелену личинку пінявки - дрібної комахи, яка виділяє рідину і в ній живе. Запилюється коронарія зозуляча нічними метеликами і бджолами, які прилітають до неї за нектаром і пилком.
Чудова декоративна рослина. На луках часто росте великими ділянками, які справляють сильне враження під час масового цвітіння.
На Україні в дикому стані росте коронарія шкіряста (С. coriacea (Moench) Schischk. ex Gorschk.) - багаторічна рослина, опушена м'якими білими волосками, з великими поодинокими червоними квітками, яку часто вирощують у культурі. Культивують ще коронарію халцедонську (С. chalcedonica L.), квітки якої здебільшого червоного кольору.
Косарики черепитчасті
(Gladiolus imbricatus L.)
Родина півникові (Iridaceae)
Рослина з подвійною бульбоцибулиною. Великі рожево-фіолетові квітки з неправильною, майже 2-губою оцвітиною зібрані в однобічний, досить густий колос на верхівці високого (30-60 см) квітконосного стебла, з мечовидними широколінійними листками. Тичинок 3, маточка одна з нитковидним стовпчиком і 3 майже пелюстковидними приймочками. Цвіте в червні. Росте на вологих луках, у чагарниках, на галявинах у лісових і лісостепових районах Правобережної частини України.
Назва роду походить від латинського слова, що означає шпага", "меч" (від форми листків). Видова назва в перекладі з латинської мови -"черепитчастий".
Квітки добре пристосовані до перехресного запилення. В молодих квітках стовпчик і приймочки розміщені над пиляками і притиснені до верхніх пелюсток, а в більш зрілих - стовпчик нахилений донизу, а приймочки перекривають шлях до нектару. Комахи, переважно бджоли, в одних квітках вимазуються пилком і переносять його на приймочки більш зрілих квіток, запилюючи їх.
Рід косариків широко відомий. Розкішні садові гладіолуси з квітками неперевершено! гами кольорів належать до цього роду, їх скромні дикорослі додачі, звичайно, поступаються красою, але теж декоративні. Косарики черепитчасті потребують охорони, занесет ДЪ ^?рйК$йЯ>\ ^ЙЖЧЙ. -
На Україні росте 4 дикорослих види косариків і кілька культурних представлених багатьма сортами.
Кремена лікарські (підбіл лікарський)
(Andromeda polifolia L.)
Родина складноцвіті (Compositae)
Багаторічна рослина. Листки 50 см в поперечнику, округло-серцевидні, кутасто-рівнозубчасті, щільні, зісподу білоповстисті, далі майже голі. Квітки -м'ясо-червоні. Кошики - в довгастому гроні на покритому листочками довгому квітконосному стеблі. Кореневище велике, повзуче. Цвіте в березні - травні.
Росте в Лісостепу, зрідка на Поліссі, в Карпатах і гірському Криму розсіяно - понад берегами річок і струмків, по вологих місцях.
Збирають коріння - перед цвітінням рослин. В ньому містяться речовини спазмолітичної дії, в листках - сліди алкалоїдів і аскорбінова кислота
Застосовують у вигляді чаю - при пропасниці, задишці, подагрі і в тих випадках, що й підбіл звичайний. В давнину коренем лікували чуму.
Чай готують так. Протягом 10 хвилин кип'ятять на малому вогні 1 чайну ложку подрібненого коріння в 1 склянці води. П'ють 2 склянки на день, ковтками. При подагрі беруть 2 столові ложки суміші коренів кремени лікарської (або коренів лопуха), кореневищ пирію повзучого, трави вероніки і трави фіалки триколірної у співвідношенні 2,5:2:2:3 на 1 л води, кип'ятять 15 хвилин і п'ють по півсклянки, 5 разів на день, через годину після їди.
Свіжі листки прикладають на застарілі виразки (фітонцидна дія).
Кропива дводомна
(Urtica dioica L.)
Родина кропивні (Urticaceae)
У Франції відвар кропиви давно відомий як засіб, що зміцнює і сприяє росту волосся. У Грузії та Азербайджані з молодих листків кропиви не одне століття готують національні страви. Російські лікарі XVII ст., не маючи уявлення про мікробів, емпіричним шляхом дійшли до застосування бактерицидів рослинного походження, серед яких була і кропива. Лише через три століття експериментальна медицина дала наукове обгрунтування цьому.
Кропива - багаторічна трав'яниста рослина (50-125 см заввишки). Кореневище повзуче дерев'янисте, гіллясте. Стебло пряме, чотиригранне, вкрите, як вся рослина, жалкими волосками. Листки супротивні, довгочерешкові, з прилистками. Пластинки їх видовжено-яйцеподібні великопилчасто-зубчасті. Рослина дводомна.
Росте по всій території України - на засмічених місцях, городах, у садах попід тином. Часто утворює суцільні зарості.
Листки кропиви містять вітамін С (35-270 мг%), провітамін А (13-20%), вітаміни Вг і В2, мінеральні солі, залізо, кальцій крохмаль, кислоти тощо. У науковій медицині препарати з них рекомендують при маткових, легеневих, геморойних, кишкових кровотечах. Вони входять до складу алохолу, що використовується при захворюваннях печінки. Відвар рослини знижує вміст цукру в крові.