Дракула - Стокер Брэм. Страница 16

Отже, люба, номер один прийшов просто перед обідом. Я тобі вже розповідала про нього, це доктор Джон Сьюард, головний лікар лікарні для душевнохворих, чоловік із вольовим підборіддям і високим чолом. Хоча на око він мав спокійнісінький вигляд, але було помітно, що він нервується. Вочевидь, Сьюард ретельно підготувався до розмови, але всілякі дрібниці виказували, що він хвилюється. Пам’ятаю, як він трохи не всівся на свій шовковий циліндр, чого чоловіки взагалі-то ніколи не роблять, якщо вони тримаються спокійно. А потім, коли він захотів видатися безтурботним, заходився гратися ланцетом, та ще й так, що я ледь не скрикнула. Міно, він говорив зі мною дуже прямолінійно. Він казав мені про те, якою любою я для нього стала, попри те, що знає він мене зовсім мало, і що життя зі мною допомагало б йому і підтримувало б його. Він уже збирався сказати мені, яким би він зробився нещасним у разі моєї відмови, але побачивши, що я розплакалася, сказав, що поводився брутально і більше не турбуватиме мене. Потім він, помовчавши, запитав, чи змогла би я з часом покохати його, і коли я похитала головою у відповідь, його руки затремтіли, і він, вагаючись, запитав, чи люблю я когось іншого. Він поставив це питання дуже тактовно, пояснивши, що не хоче залазити мені в душу, а хоче знати лише тому, що коли серце жінки вільне, то чоловік може мати надію. І тоді, Міно, я відчула, що просто зобов’язана сказати йому про своє кохання до іншого. Я сказала йому рівно стільки, скільки було потрібно. А він підвівся, подивившись на мене дуже виразно і дуже серйозно, взяв мене за руки і мовив, що сподівається, що я буду щасливою, і якщо мені коли-небудь знадобиться справжній друг, я завжди можу розраховувати на нього.

Ох, Міно, я не можу втриматися від сліз, тому вибач, що цей лист весь розмитий. Отримувати пропозиції — це дуже мило, але так неприємно усвідомлювати, що розбиваєш серця бідолашним парубкам, які щиро кохають тебе. Люба моя, тут я мушу зупинитися, бо почуваюся кепсько, попри те, що така щаслива.

Ввечері

Артур щойно пішов, і я почуваюся набагато краще, ніж зранку, коли навіть змушена була перервати листа. Відтак я розповідатиму далі про те, що сталося цього дня.

Отже, моя люба, номер два прийшов після обіду. Він дуже милий парубок, американець із Техасу. На око він такий молодий і свіжий, що годі повірити в те, що хлопець устиг перейти світ і пережити чимало пригод. Я починаю розуміти Дездемону, коли вона проливала море сліз за чоловіком, хай і мавром. Ми, жінки, такі боягузки, ми чомусь вважаємо, що одружившись, позбудемося усіх своїх страхів, адже матимемо чоловіка. Але тепер я знаю, що робила би на місці чоловіків, аби змусити жінку покохати: нізащо не розповідала їм небилиць, як це робить містер Моріс, на відміну від Артура…

О моя люба, я трохи забігла наперед. Містер Квінсі П. Моріс заскочив мене на самоті. Як чоловікам це вдається, завжди заскакувати жінок на самоті? Він, на відміну від Артура, домагався щастя як слід, а я допомагала йому як могла, і мені зовсім не соромно зізнатися в цьому. Маю зазначити, що містер Моріс не завжди говорить сленгом, він має добру освіту і вишукані манери, але коли ми залишаємось удвох, чомусь вважає, що мені подобається слухати, як він говорить американським сленгом; ні, він не говорить нічого непристойного, лише дотепні жарти. Але, боюсь, що він так поводиться, бо просто не знає, що ще сказати.

Але щодо себе, то я справді не знаю, чи вживатиму сленг коли-небудь, бо не впевнена, що це сподобається Артурові, оскільки ніколи не чула, щоб він так розмовляв.

Отже, містер Моріс всівся біля мене, як завжди життєрадісний і веселий, але я все одно бачила, що він нервується. Взявши мене за руку, він вимовив зворушливо:

— Міс Люсі? Я знаю, що не вартий того, аби зав’язувати шнурки на ваших черевичках, але гадаю, якщо ви вирішите чекати на зустріч із чоловіком, вартим вас, то доведеться приєднатися до сімох молодиць із ліхтарями. Як вам моя пропозиція щодо того, аби підчепити мене і надалі йти дорогою життя в подвійній упряжці?

На вигляд він був такий кумедний і веселий, що відмовити йому було вдвічі легше, ніж бідолашному докторові Стюарту. Я відповіла якнайлегковажніше, що нічого не тямлю у залицянні чоловіків, а впрягатися в запряг не бажаю. Тоді він сказав, що поводився легковажно, роблячи пропозицію, і що сподівається, якщо він припустився помилки, тримаючись таким чином, я вибачу йому, бо це так серйозно і так важливо для нього. Він мав справді серйозний вид, говорячи це, але я не могла відчути бурхливої радості з приводу того, що він уже був другим номером за один день. А потім, перш ніж я встигла промовити бодай слово, він почав виливати на мене любовні освідчення, кажучи, що кладе до моїх ніг свою душу і серце. Він говорив так серйозно, що я б ніколи не подумала, що такий завжди пустотливий чоловік може бути серйозним, адже я гадала, йому весело завжди. Напевно, він побачив на моєму обличчі щось таке, що змусило його зупинитись. А потім він дуже гаряче промовив, так гаряче, що я би за одне це покохала би його, якби моє серце було вільне:

— Люсі, ви дівчина зі щирим серцем, я знаю це. Мене не було би поруч із вами, і я не говорив би все це вам, якби не вважав вас щирою, з твердим характером і до глибини душі правдивою. Скажіть мені, як один славний хлопчина іншому, чи є хто-небудь, кому ви віддали свою прихильність? Якщо є, то я більше ніколи не турбуватиму вас своєю необтесаною нестриманістю, і якщо ви дозволите, стану вашим щирим другом.

Моя дорога Міно, чому чоловіки поводяться так шляхетно тоді, коли ми, жінки, не зовсім варті цього? Адже я потішалася з цього справжнього джентльмена, здатного приймати речі близько до серця. Ну ось, я знову вмиваюся сльозами. Моя люба, ти отримаєш листа, цілком залитого сльозами, але я справді почуваюся погано.

Чому дівчині не можна виходити за трьох чоловіків одночасно, або за стількох, за скількох вона захоче? Вона могла би уникнути всіх цих неприємних моментів. Але це неможливо, і я не повинна про це говорити. Я тішуся, що крізь сльози спромоглася подивитися у сміливі очі містера Моріса і відповіла йому прямо:

— Так, я кохаю одного чоловіка, хоча він навіть і не говорив мені, що кохає мене.

Я вчинила правильно, що сказала йому відверто, бо його обличчя посвітліло, він простягнув руки, взяв мої (здається, я сама простягнула йому руки) і сердечно сказав:

— Моя прекрасна дівчино! Краще спізнитися і не завоювати ваше серце, ніж встигнути і завоювати будь-яку іншу в цілому світі.

Не плачте, моя люба, якщо ви плачете через мене, то я міцний горішок і переживу відмову. І якщо той інший хлопець, що не усвідомлює свого щастя, не усвідомить його найближчим часом, то матиме справу зі мною. Дівчинко, своєю чесністю і сміливістю ви зробили мене своїм другом, і хоча дружба між чоловіком і жінкою — явище рідкісне, але друг завжди менш егоїстичний, ніж коханець. Моя люба, у мене попереду доволі самотня прогулянка по життю, аж поки я не потраплю до Царства Божого, тому чи не могли б ви подарувати мені один-єдиний поцілунок? Він стане для мене світочем у моєму похмурому житті відтепер і назавжди. Нічого поганого в цьому поцілунку не буде, звісно, якщо ви тільки захочете мене поцілувати, адже той добрий хлопець (впевнений, що він добрий, бо інакшого ви б не покохали) поки що не освідчився вам.

Це остаточно перемогло мене, Міно, бо він такий мужній і щирий, а також шляхетний щодо суперника. Ти зі мною згодна? А ще він був дуже сумний, і я нахилилася до нього і поцілувала. Він підвівся, тримаючи мої руки в своїх, пильно подивився в моє обличчя — боюся, що я почервоніла в цей момент, а він сказав:

— Дівчинко, я зараз тримаю ваші руки, і ви щойно поцілували мене. Якщо це не зробить нас друзями, тоді вже ніщо не зробить. Дякую за вашу милу відвертість і прощавайте.

Він потиснув мені руку і, взявши капелюх, вийшов із кімнати, не озираючись, без сліз, без тремтіння і зніяковіння, а я натомість розплакалася, як дитя.