Я, «Побєда» і Берлін - Скрябин Кузьма. Страница 44

Холодний смак

Ану, ти пригадай, чи пам'ятаєш, як

Хмари літали тільки для нас?

Так було тихо.

Люди плелися в клуб.

А я стояв німий і лапав пальцями дим

І відчував на собі руки, очі, а з ним

Не міг забути

Холодний смак твоїх губ...

Так має бути, бо так

Є намальований знак.

Ти повернися і йди,

Ті сльози не витирай.

Нехай залишиться смак

Тої зі сіллю води...

Ану, ти пригадай, чи пам'ятаєш, як

Забили десь дзвони?

І най буде так.

Тоді злетіло

З твоїх правильних губ.

А я мав катар, може, грип,

І хлюпав мій ніс.

Кремезний хлопець вже тебе на ровері віз.

Я досі чую холодний смак на собі...

Так має бути, бо так

Є намальований знак.

Ти повернися і йди,

Ті сльози не витирай.

Нехай залишиться смак

Тої зі сіллю води...

Цукор

Вона прийшла така, як лід,

Непідступна і солодка.

Очі лізли всім з орбіт,

І раптом всюди стало мокро.

А вона прийшла до неї

І не бачила нікого,

Тільки щось заграв ді-джей —

І попливли

Такі, як цукор — вона і вона,

Танцюють разом — вона і вона.

Такі, як цукор — вона і вона,

їм буде супер — вона і вона.

Голодні очі пацанів

Запускали свої стріли.

З ними кожен би хотів,

Але вони би не хотіли.

Бо вона прийшла до неї

І не бачила нікого,

Знову щось заграв ді-джей.

Такі, як цукор — вона і вона.

Танцюють разом — вона і вона.

Такі, як цукор — вона і вона,

Їм буде супер — вона і вона.

Червоні колготки

Моя дівчина зроблена з неба,

Її губи зроблені з раю.

В моєї дівчини очі — озера,

В яких до берега не допливаєш.

Я подарую своїй дівчині

Найкращі квіти Голландії.

Залию ванну п'яними винами

І буду з нею плавати.

Я люблю свою бейбе, її червоні колготки.

Я люблю свою бейбе, її помаду солодку.

Я люблю свою бейбе, її лаковані мешти.

Я люблю свою бейбе, Вона ніколи не бреше.

Моя дівчина має тіло

З найтоншого вельвета;

Найглибші ріки Аляски,

Найвищі гори Тібета...

Я подарую своїй дівчині

Найкращі пісні Ірландії.

І буду купатися в хвилях

Волосся її водоспадів.

Моя дівчина пахне водою

Альпійського талого льоду.

Моя дівчина буде зі мною,

Я її не віддам нікому...

Чим пахне?

Я грію ноги, а за рогом йде запекла війна.

Поранене яйко не смакує, і тошнить від вина.

Кобіти ходять по підвалах, я не знаю, нащо

Ходити треба в ліс, а по неділях в кіно.

Я обливаюсь кожен ранок холодним молоком,

Придумую лікарство, щоб від рака помогло.

В під'їзді наші діти курять тухлу ватру кожен день,

А мама каже: то є ліпше, ніж пити портвейн.

Чим пахне?

Мій тато має бороду, сто баксів і гараж,

А я їх маю десять, бо нащо мені той раш?

Я думаю, як вижити, забита голова,

І знов в мене свербить потилиця, а з носа тече кров

Ходив по своїй вулиці, тримався за стіну,

А тут виходять чувачки і кажуть: бітте зер гут.

А я подумав, що то сон, і, видно, мимо пройшов,

Хто продасть мені балончик, заки я ще не пішов?

На дискотанцях параноя і веселі слова,

Дівчата ходять голі, хлопців зовсім нема.

А там ялинка постояла і віднесли в туалет,

Бо вже свята всі пройшли і відкривають буфет.

Чим пахне?

Чуєш біль

Чуття в мене є, що життя нема,

Нема для мене прав,

Коли буде кінець...

І знов хтось ходить, як туман,

Не мовить ані слів,

Іде до своїх снів.

Я пробую йти по хиткій землі і пізнавати їх.

Рахуй, що то не гріх...

О-о-о! о-о-о! чуєш біль.

Чуєш біль...

Знов дивну постать я зустрів,

Настрашився себе,

Втікав, не знаю де.

З вогню хтось виник, потім зник.

Лишилася стіна.

І я вкотре вже сам...

О-о-о! о-о-о! чуєш біль,

Чуєш біль, чуєш біль...

Знову гіркий і сірий

Бачив я сон.

Листя кудись летіло

В дивний полон.

Поїзд тяжкий і темний

Став, як стіна.

Біг я і тратив сили,

Чув, де вона.

Тягнеться сива днина,

Хочу втекти...

Але стіна єдина

Не дасть пройти.

Тихо десь ангел грає

Моїх пісень.

Я вже не дочекаюсь,

Щоб кінчився день.

Може, її побачу —

Сил вже нема.

Поїзд тяжкий і сірий

Став, як стіна...

О-о-о! о-о-о! чуєш біль,

Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?

О-о-о! о-о-о! чуєш біль,

Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?

О-о-о! о-о-о! чи ти чуєш біль.

Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?