Диво - Стіл Даніела. Страница 13

Джек посміхнувся своєму вчителеві, а Квінн налив їм обом по чашці кави і знову сів. Урок розпочався.

Розділ 6

Перші кілька тижнів уроки читання йшли добре. Протягом дня Джек лагодив у домі все, що потрібно. А потім протягом двох годин, а то й довше вони з Квінном сиділи в кухні за столом і повільно продиралися крізь нетрі газетних колонок. Іноді, щоб Джекові було цікавіше, Квінн використовував як буквар свою стару книгу про вітрильники. Вони вже займались протягом місяця, коли Квінн дав йому почитати котрусь із нескладних милих поезій, написаних Джейн. То була перемога, коли Джек не тільки зрозумів її сенс, але й зміг повільно та не затинаючись прочитати її вголос. Коли він зробив це, то захоплено глянув на Квінна.

— Це так добре. Мабуть, вона була чудовою жінкою, — вимовив він ніжно, зворушений тим, що прочитав, а також вражений, що взагалі зміг це прочитати.

— Так, просто чудовою, — сказав Квінн сумно. — А я цього навіть і не знав. Я відкрив це для себе тільки в останні місяці, які ми провели разом. Гадаю, що до того я й не знав її.

Квінн довідався про неї ще більше, читаючи її щоденники й вірші, коли вона померла. Трагедія полягала в тому, що до того, протягом тридцяти шести років, він ледве знав власну дружину, сприймаючи її як належне. Він тільки нещодавно почав це усвідомлювати, і тут не було чим пишатись.

— Вона така гарна на фотографіях, — тихо сказав Джек. На фото була делікатна жінка, яка виглядала зовсім тендітною, але в ній було більше сили, ніж це могло здаватись, не менше, ніж у її чоловікові. А її душа, здавалося, була ніжною і надзвичайно ласкавою.

Джек робив помітні успіхи, і Квінн давав йому щось таке, про що той завжди мріяв. У певному сенсі то був дар свободи, і крок за кроком Квінн допомагав хлопцю розбити кайдани, які стримували його. Його неписьменність була для нього смертним вироком або принаймні довічним ув’язненням. А зараз Квінн був засуджений на свою довічну самоту та вічні гіркі звинувачення. Йому й досі снився той сон, який повторювався, але відтоді, як він став допомагати Джекові вивчати грамоту, кошмар став снитися рідше. Здавалось, коли допомагаєш іншій людині, то це допомагає й тобі спокутувати провину.

Був кінець лютого, коли після закінчення суботнього уроку Джек згадав про сусідку Квінна, Меггі Дартман. Він і досі працював для неї щосуботи, потроху ремонтуючи будинок, який мав серйозні пошкодження ще тоді, коли вона купила його. І, працюючи на неї, він щоразу відчував, наскільки вона самотня. У її домі було багато фотокарток сина, який помер. Вона розповідала Джекові, що хлопець покінчив життя самогубством за два дні після того, як йому виповнилося шістнадцять. Вона ніколи не говорила про причини, і для Джека було очевидним, що в її житті не було чоловіка. Та робота, яку він робив для неї, міг виконати будь-який чоловік. Отже, вона просто не мала до кого звернутись. Одного разу вона згадала, що працює вчителькою, а зараз, після смерті сина, взяла довготривалу відпустку.

Квінн і Джек стали настільки близькими, що по закінченні уроків читання стали вечеряти разом по п’ятницях. Квінн готував вечерю, а Джек приносив вино, і то була гарна можливість ближче познайомитись один з одним. Відтоді, як знайомство цих двох чоловіків переросло в дружбу, Квінн почав ставитись до хлопця по-батьківськи. Джек був просто зачарований його життєвими досягненнями.

Квінн виріс на фермі на Середньому Заході, а навчався в коледжі при Гарварді. І відтоді почався його грандіозний злет. Джейн повірила в нього від тієї миті, коли зустріла його. Вона була з ним, коли він ще не заробив ні копійки, але жодної хвилини не сумнівалась у його талантах. Він заробив свій перший мільйон, коли йому не було й двадцяти п’яти. Квінн ніби мав чуття щодо грошей та виграшних справ. Хтось сторонній міг подумати, що він ніколи у своєму житті не програвав. Але насправді якщо таке траплялося, Квінн умів обернути поразку на перемогу. І завжди інстинктивно відчував, коли його втрати можуть перетворитись на прибутки. Певною мірою він був просто генієм. Але, як Джек і сам бачив, успіх не приніс йому щастя. У цілому світі було небагато таких нещасливих і самотніх людей, як Квінн Томпсон.

А тепер, коли корабель Квінна добудують, він стане ще самотнішим. Він говорив із Джеком про корабель, як про кохану жінку, зустрічі з якою чекає. Це було все, про що він зараз мріяв. Після того як Джейн покинула його назавжди, після болісних стосунків із дочкою корабель, який він будував у Голландії, мав стати для нього тим незрадливим і близьким другом, який не дорікатиме й не мучитиме його, і йому він, у свою чергу, також не зробить боляче й не розчарує. Коли він буде тільки сам на борту корабля, подалі від усього світу, то відчує велике полегшення. А зараз, чекаючи на свій вітрильник, він допомагає Джеку відшукати його заповітну мрію.

Вони обидва дорожили їхньою дружбою. І поки міцнішала дружба Джека й Квінна, водночас зростала й симпатія Джека до Меггі, до якої він приходив щонеділі. Між ними виникало якесь добре почуття. Коли Джек працював для неї, вона, як правило, пригощала його обідом. І відчувалося, що вона дуже самотня, так само, як і Квінн. Рідко можна було побачити, щоб вона йшла кудись зі свого дому. Зазвичай вона щось читала чи писала або просто сиділа, поринувши в роздуми. Він бачив, як її погляд зупинявся на одній із фотографій сина, і той погляд краяв його серце.

— Чи не запросили б ви її кудись? — нарешті запропонував Джек Квіннові. — Вона мила жінка, гадаю, вона сподобалась би вам.

Квінн дуже засмутився від цієї пропозиції.

— Я не цікавлюсь жінками. Колись був одружений із найкращою і не збираюся призначати комусь побачення. То була б неповага до Джейн, до її доброї пам’яті. — Квінн знав, що ніколи не зрадить її. Протягом свого життя він зробив боляче багатьом і більше не хотів продовжувати.

Але Джек, здивований чутливістю Квінна, швидко уточнив, що він мав на увазі:

— Я не думав про щось таке, Квінне, — Джек хотів виправити неправильне враження від своєї ідеї. — Але вона приємна людина, і в неї велике горе. А не знаю всіх подробиць, але втрата сина вразила б багатьох. Здається, до неї ніхто не приходить. Вона й сама нікуди не ходить, і телефон її ніколи не дзвонить. Я ніколи не бачив, щоб до неї навідувалися друзі. Було б непогано запросити її на вечерю в одну з п’ятниць. У неї непогане почуття гумору. Це був би просто вияв доброти з вашого боку. Не схоже, що й вона хотіла б із кимось познайомитись.

Після всього того, що Джек почув від неї, він зрозумів хід її думок. Вона жила своїми спогадами та журбою, майже так само, як і Квінн.

— А мені здалось, ніби вона одружена. — Квінн виглядав здивованим. — Я так собі подумав, що в неї чоловік, якого ніколи немає вдома і в якого завжди справи.

— Так само спершу думав і я. Вона схожа на таку, та й цей будинок завеликий для самотньої жінки. Схоже, в неї не дуже добре з грошима. Не знаю, вона вдова чи розлучена, але, як би там не було, вона сама в будинку, і так день за днем. Може, її чоловік також помер і залишив їй якісь гроші. — Будинок був капітальний, такий не міг бути дешевим, коли вона купувала його, незважаючи на те що він у поганому стані. А вона, схоже, дуже обережно витрачає гроші на його ремонт. Вона завжди дуже ретельно розпитує Джека, скільки що коштуватиме. — Я не знаю її історії, але якою б вона не була, гадаю, вона не дуже щаслива. Думаю, ви були б добрим самарянином, [1] якби запросили її на вечерю в якийсь із вечорів у п’ятницю.

— Так, мабуть, — відповів Квінн, вагаючись.

За два тижні, коли він витяг із печі величезний шмат смаженої телятини, Джек глянув на нього із жахом.

— Навіть я не зможу стільки з’їсти, це просто злочин викидати їжу. — Ця смаженина, замість того щоб зменшитись під час готування, чомусь надзвичайно збільшилась, коли Квінн витяг її з печі. Тепер на вечерю вони мали багато м’яса. І то була, як виявилось потім, ніби рука долі. То була найфантастичніша страва з усього того, що він готував на вечерю щоп’ятниці. — Чи не заперечуєте ви, щоб я зателефонував Меггі й спитав, що вона робить?