Шалене танго: істеричний роман - Фабіцька Йоанна. Страница 20

Хоча осіннє сонце ще добряче пригрівало, організатори відмовилися від занять на свіжому повітрі й попровадили свою отару до клаустрофобічних роздягалок, де всім наказали переодягнутися в неприродно напомповані комбінезони, у яких танцюристи нагадували покручів космонавтів з регбістами. Уже невдовзі все з’ясувалося.

Психолог з фірми, яка надавала учасникам шоу професійну допомогу, пояснила:

— Невдовзі відбудеться ваш перший поєдинок на танцмайданчику. Ви парами виборюватимете перше місце. Проте такі змагання вимагають, аби ви з вашим партнером становили тісний, сповнений взаємної довіри, колектив. Дехто з вас уже може похвалитися тим, що їх поєднали симпатія й добрі стосунки. — Її погляд зупинився на панові Казику, який притулився обличчям до бюсту своєї партнерки.

Пан Казик, чоловічок доволі низенький, сягав Магді якраз до грудей, і слід сказати, що він активно використовував саме цю рису своєї мізерної статури.

— Проте інших, — продовжувала психолог, — досі розділяє приховане внутрішнє напруження, яке породжує вічні конфлікти в танці й унеможливлює гармонійну співпрацю…

І всі (Молодий із Ґражинкою, Верена з фізиком Робертом та ще симпатична руда пара) як за командою глянули на Ядзю й Ципріяна.

— Тому одягніть, будь ласка, шоломи й прошу на поміст. Це остання нагода безпечно вияснити все під час поєдинку із сумо.

Що тут робити, продюсер — наш цар і Бог. Ядзя із Ципріяном поставали одне напроти одного, усвідомлюючи, що ситуація може виглядати більш ніж абсурдною. Навколо всі забавлялися, як невинні діти. Раз у раз хтось когось штовхав, дехто намагався когось перекинути, а оскільки костюм добряче це завдання утруднював, постійно вибухав сміх. Нарешті Ципріян ніби знехотя пхнув Ядзин шолом. Тоді вдруге й утретє. А коли спробував знову, вона кинулася на нього з неприхованою люттю. Намагалася вкусити, але обличчя захищала густа сітка, котра унеможливлювала напади канібалізму. Ципріян простягнув довгу руку, тримаючи Ядзю на відстані, але це лише підсилило її роз’юшеність. Вона рвонула до нього з такою силою, що він ледь утримав рівновагу, похитнувшись, як запаморочений боксер на рингу, але швидко оговтався. Що??? Його б’є баба?! Він аж відчував, як йому тестостерон шумує в жилах. Наблизив своє заґратоване обличчя до такого ж лиця суперниці й так вони довгенько стояли, із ненавистю вдивляючись одне в одного. У Ядзі від нервів теліпалося вже не тільки око, а й усе тіло. Раптом їй сяйнула абсолютно божевільна думка. Настільки приголомшлива, що вона аж перелякано відскочила. Їй спало на думку, що це їхнє сплетіння, те, що вони відчувають подих одне одного, краплинки слини, що вилітають разом із черговими словами образи, уся ця фізіологія… власне кажучи страшенно інтимна. Вона відчула себе так, наче вони із Ципріяном займалися сексом! Ця асоціація викликала в неї потребу негайного заперечення, тож вона розпочала другий раунд.

Тим часом решта їхніх товаришів давно вже покинули поміст, звільнивши місце для двох найзапекліших ворогів. Присутня при цьому пані психолог нажахано спостерігала за ескалацією конфлікту. Коли один з комбінезонів виявився подертим, вона поспішила по допомогу. Аж двом охоронцям довелося розбороняти роз’юшену пару. Третього підім’яли й пригнітили тіла шаленців. Ледве дихаючи, він вибрався з-під них і свистком сповістив про кінець гри. Проте рахунок бою залишився невідомим…

Ципріян стояв за кулісами й кожною клітиною свого тіла всотував атмосферу виступу, що мав от-от розпочатися. Він це обожнював: сцена, юпітери, а посередині, у центрі уваги — він. Танцюрист уже насолоджувався близькою славою, цей смак був йому так добре знайомим! Проте радість затьмарювало легеньке підсвідоме побоювання, бо Ципріян відповідав за виступ лише частково. П’ятдесят відсотків залежали від Ядзі, яка весь час сиділа в гардеробній, змагаючись із істеричним нападом страху. Коли ведучий програми, відомий актор, прочитав їхні прізвища, вона, нарешті, з’явилася з темряви й слід сказати, що її вигляд на мить приголомшив Ципріяна. Передусім волосся, трохи коротше, ніж зазвичай, вільно лежало кучерями, що мали зовсім інший, рудуватий колір. На її обличчі помітнішими стали зальотні веснянки, які надали шкірі ніжного, медового відтінку. Очі, котрі досі здавалися сіро-бурими й запалими, набули нової глибини. Вони були набагато більшими, а майстерно використана «Маскара» вдало їх підкреслила. У смарагдовій сукні із глибоким викотом Ядзя виглядала як власне ідеальне, незнане досі, втілення.

З першими тактами танцюристи зосередилися. Хоча вони й репетирували ці моменти нескінченну кількість разів, завжди, коли згідно із засадою «саbасео», Ципріян нахабним поглядом і рвучким рухом голови запрошував її до танцю, Ядзю пронизував дрож. Вона відчувала, як у ній прокидається тваринне, атавістичне єство. Мужчина стояв зараз перед нею й виглядав, неначе Рудольфо Валентино в «Чотирьох вершниках Апокаліпсису». І раптом Ципріян зробив те, чого не передбачала хореографія. Охоплений якимсь незрозумілим шаленством, він упав на коліна й відірвав зубами криваво-червону троянду, пришиту до паска партнерки. Ошелешена Ядзя дивилася, як він театрально роздимає ніздрі й дихає важко, як розохочений самець. З рота продовжувала стирчати здобута квітка. У неї зашумувало в голові, а потім усе поточилося швидко, як уві сні. Бо вперше в танці Ядзя не рахувала відчайдушно обов’язкових восьми кроків і всіх цих чергових: salida, cruzada, calesita, boleo, gancho й поворот! Оcho, рагеdа, volceda, traspi… Пам’ять тіла виявилася сильнішою, ніж відсутність у Ядзі танцювального таланту. Приголомшена цим, вона піддалася ритмові, хоча й до кінця боролася, неначе левиця, силкуючись вирватися із залізних обіймів партнера. Той не скорявся, і в їхньому танго всі легко могли впізнати черговий раунд бою, що відбувся кілька днів тому.

Ядзя помітила ще дещо, і цього разу вже зовсім розгубилася. Вона не могла позбутися нав’язливих асоціацій із сексуальним збудженням, там більше, що Ципріянове тіло було таке гаряче… Стиль «salon» вимагав від обох постійної близькості, де правий бік тіла партнерки тулився до правого боку партнера, а з лівого боку трималася дистанція. Їхні тіла зливалися від стегон до грудей жінки, утворюючи вгорі літеру «V». Жар, який спалахував між ними, декілька разів мало не примусив Ядзю зімліти. Вона була переконана, що танець закінчиться для неї опіками третього ступеня. Нарешті пролунали останні акорди «resolucion», і Ципріян виплюнув їй під ноги багатостраждальну, наполовину пережовану, троянду. Глядачі сприйняли їхній виступ з ентузіазмом, проте професійне журі звернуло увагу на те, що танго це танець протилежностей та суперечливих емоцій. Він символізує не лише боротьбу між коханцями, але й любов, сильне, невтримне жадання. Тим часом Ядзя й Ципріян занадто зосередилися на першому аспекті. Один із членів журі, суддя міжнародних конкурсів, узагалі закинув танцюристові, що той не зумів вивільнити в партнерці прихованого бажання. Ципріян заціпив зуби і його любові до ближнього стало лише на те, аби ввічливо провести Ядзю зі сцени.

Стихійні оплески, які пролунали перед плазмовим екраном у помешканні Улі, виманили з кабінету навіть Романа. Скоряючись розпорядженням дружини, він відкоркував пляшку французького шампанського, спеціально купленого заради цієї нагоди. Друга, така сама, охолоджувалася в холодильнику й призначалася виключно для Ядзі. Нехай хоча б раз у житті надудлиться чимось вишуканим. Гуцеві як виняток дозволили вмочити в напої губи, проте він зігнорував таку можливість, утупившись в екран. Нарешті малий побожно прошепотів:

— Ця моя мама, вона якась… sex machine.

Едзьо врочисто посипав цукровою пудрою останню сливину й, задоволений, оглянув своє творіння. Довкола здіймався запаморочливий запах свіжо спеченого бісквіта, від чого недільне пополудня мало присмак справжніх лінощів. Як він і передбачав, новий сорт слив не перетворювався в духовці на ляпатоху, а криючи всередині ароматний м’якуш, зовні зберігав свою форму. Варто було чекати аж три роки, доки деревце дасть перші плоди. Едзьо обережно накрив пиріг мереживною серветкою. Віднесе їй трохи солодощів, вона ж бо заслужила.