Шалене танго: істеричний роман - Фабіцька Йоанна. Страница 26

Отож, подзенькуючи зубами, вони слухняно трюхикали голяка вздовж лінії, накресленої помадою (Сара називала це магічним колом).

— Босоніж, скидайте взуття, бігом! Повторюйте за мною: Я єднаюся з магічною силою землі…

— Єднаюся з магічною силою землі…

— Силою вічної плодючості.

— Годувальниці та… от блін! Геть мені звідсіля, бо ноги з дупи повисмикую!

Дівчата перелякано зупинилися. У першу мить вони подумали, що може, з’явилися не ті духи, про які йшлося, і Сара їх, гм-гм, делікатно кажучи, проганяє. Та виявилося, що вона погрожувала більше матеріальним створінням: за вікном, приклеївшись носами до шибки, стояло кілька місцевих підлітків, які тремтіли й повискували від збудження. Зрозумівши, що їх викрито, вони втекли, голосно регочучи й несучи в темряву села нечувану новину.

— Твої сусіди колись тебе на кілок посадять або на вогнищі спалять, — мовила Ядзя.

— Спокійно, я навчаю ксьондза готувати страви кухні П’яти перемін. Він жахливо нечулий, бо весь час жере м’ясо.

— Боже… — зітхнула Уля. — Вона ще й ксьондза баламутить.

Розмова швидко перекинулася на теми целібату, сексуального життя та євангельської церкви, у якій функції пастора може виконувати жінка.

І хоча ритуал було перервано через так звані зовнішні фактори, Ядзя виразно відчула, що її внутрішня богиня здригнулася і навіть гикнула.

* * *

— Я спустошений, як державний бюджет. — Ципріян гучно гепнув на підлогу.

Щиро кажучи, Ядзя перевершила саму себе, ніби її зачарували. Від початку програми Ципріян був упевнений, що якраз із румбою в них будуть найбільші проблеми. Він навіть думав над тим, чи не відмовитися від цього танцю взагалі зі співчуття до цієї нещасної незграби. Ципріян аж ніяк не міг собі уявити, як Ядзя звивається в еротичному екстазі. На танцмайданчику, зрозуміло. Бо румба, на відміну від усіх інших танців, це просто суцільна хімія сексу, сконцентрована пристрасть. Жінка в ній чуттєва й пристрасна, спокушає, щоб за мить упасти в обійми іншого. Ядзя неначе народилася для того, аби все це зіпсувати. Жодна нормальна людина не вірила, що може бути якось по-іншому.

Та ба! Уже після перших тактів Ципріян просто захопився її поставою. Протягом усього часу (повільно-швидко-швидко) її ноги були ідеально випрямлені в колінах і вона ставила їх саме так, як треба. З її стегнами теж відбувалося щось дивне. Вони наче визволилися з якихось пекельних лещат і почали жити власним життям, оповідаючи свою хвилюючу історію, від якої аж дух перехоплювало.

Ципріяна справді вразили Ядзина працьовитість і впертість. Він навіть спромігся на іронічний жарт на власну адресу, мовляв, доведеться купити собі ліфчика, бо з віком цицьки йому чимраз більше підстрибують під час танцю.

Поразка в попередньому турі, як це не дивно, вивела їх практично на вершину рейтингу популярності. Ядзю справді любили. Ципріян був битим жаком і дуже добре це бачив. Фотографи, найбезсоромніші, як і продюсери, люди на телебаченні, ніколи не фоткали її, коли вона, приміром, виходила з туалету або чухалася під пахвою. До нього самого вони не були такі ласкаві. У кольоровій пресі в нього вже була власна фотогалерея, котра складалася виключно зі зроблених зблизька фотографій краплинок поту біля носа або відкритого рота, у якому безпощадний курсор фотошопа позалишав усі пломби. І будь-які благання підретушувати тут були марними.

Спостерігаючи, як Ядзя говорить по телефону, водночас збираючи з підлоги свої речі, він замислився. Хтозна, може, ця обскубана курка ще почне нести золоті яйця?

* * *

Як це приємно, коли на твій рахунок регулярно надходять гроші. Без будь-яких нагадувань, без ухильних відповідей, без скидання провини на недорікувату бухгалтерку… просто клац! І вони вже є! Ядзя стояла перед банкоматом, укотре перевіряючи стан свого рахунка, і з замилуванням вдивлялася в екран. Щотижня їй доводилося виставляти напоказ перед мільйонами глядачів свої найбільш приховувані дефекти, зате, нарешті, з ненависним браком грошей було покінчено. Задля таких блаженних хвилин безпеки, прикрашених оплаченими рахунками, вона готова була взяти участь навіть у телешоу із синхронного плавання з неодмінним потопельником в кожному турі.

Вона тричі пройшла повз фірмовий магазин з ексклюзивною білизною, аж нею зацікавилася охорона. Елегантний чоловік підозріло глянув на неї й запросив досередини. Біля Ядзі негайно з’явився цілий штаб фахових консультанток. Вона зі смутком зізналася собі, що ніколи досі її бюст не становив об’єкту такого захоплення, зацікавлення й турботи. Майже силоміць її завели до просторої примірочної, де стояла біла канапа, й докладно розпитали про зріст, вагу й об’єми. Відразу виявилося, що Ядзя не знає свого розміру.

— Це нічого, зараз ми вас обміряємо, — професійно мовила молода дівчина з мікроскопічним бюстом, який, здавалося, був меншим, ніж в охоронця.

Ядзя подумала, що це якась іронія долі й зіщулилася ще більше. Вона не звикла, аби їй хтось прислуговував, і зараз мала бажання видертися від жертовної працівниці й посадовити її на своєму місці. Проте Ядзя й далі слухняно приміряла принесені їй комплекти. Приголомшена багатством фасонів, вона нервово підраховувала подумки, скільки обідів у шкільній їдальні можна за ці гроші купити для Гуця.

— У цьому ви виглядаєте просто чудово! — Продавчиня відступила крок назад і аж прицмокнула від задоволення. — Справжнє французьке мереживо. І ціна доступна — вісімсот.

Ядзя проковтнула слинку, бо куплені нею найдорожчі труси коштували сорок п’ять злотих, і вона носила їх два роки. А цей комплектик здавався таким делікатним, наче от-от розлетиться від самого її погляду.

— Прекрасний… — зізналася Ядзя, якій аж подиху забракло.

— Я скажу, щоб його запакували.

«Господи Ісусе, — думала Ядзя, — що мені тепер робити? Я не витрачу такі гроші на якісь дві шматинки. Тижневий запас води для африканської родини із шести осіб коштує сім злотих, Боже!».

Вона йшла до каси якомога повільніше. Нарешті, коли вже готувалася заплатити, щоб потім довго страждати від почуття провини, помітила біля прилавка кошик з уціненими речами.

— Це з минулого сезону…

Голос продавчині ледь затремтів, бо вона вже збагнула, що зараз станеться.

— І не ваш розмір!

Вона майже видерла з Ядзиних рук витягнутий із самісінького дна корсетик.

— Якраз мій! — тріумфально відповіла Ядзя й заплатила сто шістнадцять злотих за дві пари трусів та два бюстгальтери.

Діставшись додому, вона відіслала Гуця до Едзя й почала примірювання. Досі Ядзя лише мріяла про таку білизну. Жінка із чашечкою D була в цій країні раніше приречена на сіро-буро-малинові намети, які у випадку авіакатастрофи могли слугувати за колективний парашут. Проте зараз ненависний розмір був лише однією з кількох травм у минулому. Ядзя нарешті дочекалася омріяного С. Ну, а С — то вже зовсім інша справа.

Одягнена в мереживний блакитний комплект, вона стояла посеред своєї кімнатки, намагаючись роздивитися себе в маленькому дзеркальці. Потому переодяглася в сатинову білизну кольору червоного вина. Ліфчик вочевидь міцніше підтримував груди, випинаючи їх уперед з якимсь канібалістським натяком. Труси не врізалися в тіло й не залишали червоних смуг. Ядзя не могла вирішити, який комплект їй більше подобається. Блакитна білизна спокушала недомовками в стратегічних місцях, червона була звабливою та сміливою.

— Сама не знаю… — промовила вона вголос, намагаючись розгледіти сідниці.

— Б’ю-у-утіфул зінка. Цервона класца, ґут.

— Аа-а-а!

Ядзя рвучко обернулася до вікна. На даху спокійнісінько сидів незнайомець із зовнішністю турецького таксиста й виблискував до Ядзі золотим зубом.

— Що ви тут робите? — запитала вона перелякано, силкуючись затулитися спершу електрочайником, а потім завісою, що відокремлювала кімнату від кухонно-ванної частини.

— Я дивитися й пальцики облизати, бо дузе взе гално.