П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Гудкайнд Террі. Страница 35

Несан вже нахилився, щоб покласти шпильку на місце, як раптом помітив якийсь рух — тінь, що промайнула під високими дверима перед ним. Він схилив голову набік. Йому здалося, що він почув голос Беати, але він не був упевнений. Але приглушений сміх лунав точно.

Несан знову подивився направо і наліво. Ні душі. Навряд чи це буде схоже на те, що він зібрався йти по коридору. Адже він всього лише ступив на майданчик біля сходів. Якщо хто-небудь запитає, він завжди може сказати, що просто хотів вийти в коридор, щоб помилуватися прекрасним видом з вікна третього поверху. Поглянути на гордість Андера — пшеничні поля, що оточують Ферфілд.

Несану така версія здалася цілком правдоподібною. Можливо, на нього і накричать, але навряд чи виженуть з роботи всього лише за те, що дивився у вікно.

Серце шалено калатало. Коліна тряслися. Не бажаючи більше роздумувати, Несан навшпиньках підкрався до товстих Дерев'яних дверей. І почув щось на зразок жіночих схлипів. А ще — сміх і важке дихання чоловіка.

У скляній ручці назавжди застигли сотні маленьких бульбашок. Ключа не було і, відповідно, під різьбленою мідною пластиною навколо ручки не було і замкової щілини. Несан дуже повільно і обережно почав опускатися на живіт.

Чим нижче він спускався і чим більше наближався до щілини під дверима, тим краще ставало чутно. На слух здавалося, що за дверима якийсь чоловік над чимось важко трудиться. А сміявся другий чоловік. Доносилися до Неса і жалібні жіночі схлипи, ніби жінці не вистачало дихання. Це Беата, подумав він.

Несан притиснувся правою щокою до холодної натертої дубової підлоги і присунувся ближче обличчям до трисантиметрової щілини під дверима. Він мало що побачив: зліва були ніжки крісла, а перед ними нога в чорному чоботі, з оббитою срібними заклепками халявою. Нога трохи ворушилася. Оскільки вона була одна, мабуть, чоловік сидів, заклавши ногу на ногу.

Несан відчув, як волосся у нього на потилиці стають дибки. Він відмінно пам'ятав власника цього чобота. Той самий чоловік у дивному плащі, з кільцями і моторошною зброєю. Чоловік, що довго дивився на Беату, коли проходив повз її воза.

Джерела звуку Несан не бачив. Тоді він беззвучно приліг і подивився під двері лівим оком, ще щільніше притиснувшись обличчям до підлоги.

І моргнув. Спочатку від здивування, а потім від жаху.

Беата лежала горілиць на підлозі. Її синє плаття було задерте до талії. А між оголеними розсунутими ногами рухався голий знизу по пояс чоловік, встромляючись в неї швидко і люто.

Несан скочив на ноги, убитий побаченим наповал. І позадкував. Він важко дихав, очі вилізли на лоба, від жаху скрутило живіт. Від видовища оголених розставлених ніг Беати. І міністра між ними. Несан повернувся до сходів, сльози застилали йому очі. Він ловив повітря ротом, як витягнений з води короп.

Почулися кроки. Хтось піднімався. Несан завмер посеред майданчика в десяти футах від дверей і десяти футах від сходинок, не знаючи, що робити. Оглянув обидва коридори, судорожно намагаючись збагнути, чи вдасться йому сховатися в одному з них, або вони виявляться пасткою і його спіймають стражники і закують в ланцюги.

На майданчику між поверхами зупинилися дві людини. Дві жінки. Андерки. Вони базікали про майбутній вечірній банкет. Хто на ньому буде, кого не запросили, а хто запрошений. Хоча вони говорили ледь чутно, мало не пошепки, загострені страхом почуття дозволяли Несану чути все дуже чітко. У вухах стукала кров, він важко дихав, охоплений панікою, і молився, щоб жінки не піднялися на третій поверх.

Дами перейшли до обговорення нарядів, в які одягнуться, щоб привернути увагу міністра Шанбора. Несан вухам своїм не вірив, слухаючи розмову про те, наскільки глибоким вони насмілюються носити декольте. Постала у нього в уяві картинка була б вельми спокусливої, не будь він настільки наляканий тим, що його можуть застукати там, де йому зовсім не належить перебувати. І де він бачив те, чого бачити не належить. За це його цілком можуть викинути на вулицю або навіть зробити з ним щось гірше. Набагато гірше.

Одна з жінок здавалася сміливіша другої. Друга заявила, що хотіла б бути лише поміченою, не більше того. Перша хіхікнула і сказала, що аж ніяк не заперечує бути не тільки поміченою і що другій не слід турбуватися, тому що їхні чоловіки будуть лише щасливі, якщо їх дружинам вдасться добитися певної уваги міністра.

Несан повернувся, щоб глянути на двері кабінету міністра. Дехто вже привернув увагу міністра. Беата.

Він обережно відступив вліво. Підлога скрипнула. Несан насторожено завмер, йому здавалося, що вуха в нього виросли вдвічі. Дами внизу хіхікали над своїми чоловіками. Несан позадкував приблизно на фут. По спині в нього струмував піт.

Дами внизу рушили далі, не перестаючи базікати. Несан затамував подих. І почув, як відчинилися двері. Йому захотілося крикнути жінкам, щоб вони поквапилися і йшли пліткувати абикуди ще. Одна з жінок згадала ім'я чоловіка іншої — Далтон.

Двері за ними зачинилися. Несан видихнув.

І тут прямо перед ним розчахнулися двері кабінету міністра.

Величезний чужинець тримав Беату за плече. Дівчина рухалася до Несана боком. Чоловік жбурнув її, ніби вона важила не більше, ніж пухова подушка. Беата з тупим стуком приземлилася на підлогу. Вона не знала, що Несан стоїть прямо за нею.

Байдужі очі чужинця зустрілися з широко розкритими очима Несана. Густе темне волосся чоловіка прямими пасмами падало йому на плечі. Одяг теж був темним, в шкіряних пластинах, ременях і шкіряних стрічках. Велика частина його зброї лежала на підлозі кімнати. Здавалося, він не особливо її потребує. Чоловік виглядав так, ніби цілком здатний своїми величезними жилавими руками скрутити шию кому завгодно.

Коли незнайомець обернувся, Несан з жахом зрозумів, що дивний плащ зроблений з скальпів. Тому плащ і виглядав покритим клаптями волосся. Він дійсно був покритий клаптями волосся. Людського волосся. Всіх кольорів, від світлих до чорних.

З глибини кімнати міністр окликнув чужинця «Стейн!» і кинув йому крихітний білий предмет одягу. Стейн зловив білі трусики Беати і розтягнув двома м'ясистими пальцями, щоб поглянути на них. Потім шпурнув їх дівчині на коліна, поки вона, сидячи на підлозі, намагалася віддихатися, докладаючи величезного зусилля, щоб не розплакатися.

Стейн байдуже подивився Несану в очі і посміхнувся. Від посмішки його покрите густою щетиною обличчя зморщилося.

Він весело підморгнув Несану.

Несан отетерів від повної байдужості чоловіка до того, що він є свідком події. Міністр, застібаючи штани, визирнув з дверей. Він теж посміхнувся, потім вийшов у коридор і зачинив за собою двері.

— Чи не пройти нам тепер в бібліотеку?

— Після вас, пане міністр, — жестом запросив його Стейн.

Беата сиділа, опустивши голову, а двоє чоловіків, дружньо розмовляючи, рушили по коридору і пішли геть. Вона здавалася надто убитою від того, що позбулася всіх ілюзій. І у неї не було сил встати і піти, повернутися до колишнього життя.

Перетворившись в статую, Несан чекав, сподіваючись, що станеться неможливе й вона не озирнеться, що вона занадто розгублена, що кинеться відразу до іншого коридору, не помітить його, який стоїть, затамувавши подих, за її спиною.

Тихо схлипуючи, Беата піднялася. Повернулась. Побачила Несана — і застигла. Юнак стояв нерухомо, більше всього на світі шкодуючи про те, що піднявся сюди. Він явно побачив куди більше, ніж хотів.

— Беата… — Несан хотів запитати, чи не боляче їй, але, звичайно, їй було боляче. Хотів втішити її, але не знав як, не міг знайти потрібних слів. Хотів обійняти її і захистити, але боявся, що вона невірно витлумачить його турботу.

Лице Беати перетворилося на маску сліпої люті. Ні з того ні з сього вона відважила Несану такого потужного ляпаса, що у нього задзвеніло у вухах.

Несан мотнув головою, в очах потемніло. Йому здалося, ніби хтось йде по коридору, але він не був у цьому впевнений. Намагаючись зберегти рівновагу, Несан хотів схопитися за поручні, але схопив лише повітря і гепнувся на коліно, упершись рукою в підлогу. Майнув поділ синього плаття: Беата понеслася вниз, і її швидкі кроки луною рознеслися по сходах.