Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь. Страница 36

Чи не єдиний раз сповна і цілковито підтримую сусіднього президента Володимира Путіна, коли глумління над Храмом Христа Спасителя у його країні було покарано.

Навіть трохи м’яко. Я б дав пожиттєву ізоляцію від здорового суспільства цих деморалізованих виродків. Ну мусить бути у людини щось святе! Якщо у неї, навіть на найнижчому рівні деградації, немає навіть крихти того святого, того, що від Бога, то вже не людина. І такі, уже нелюди, не можуть жити серед людей. Але знову — вакханалія звиродніння. Самок, які влаштували глум у Храмі, захищають!

Боже, де вже той Твій кінець? Не барися.

Гомо сапіенс вироджується, і це виродження подається за доблесть. Я би назвав це втечею назад у печеру.

Запущена у дію найстрашніша із революцій — антропологічна революція, яка, як і кожна революційна дія, гранично злютована стадним поривом, войовничо агресивна і болісно нікчемна. Якщо перед вами така людина — із фобіями, комплексами, маніями і звихненими повадками, то обходьте стороною такого збоченця, бо перед вами латентний педераст у кращому разі. А ще гірше — маніяк із цього ж стада мутантів.

Є єдиний гріх із тисяч, який Господь не простив. Хоча у цьому сутність християнства — відпускати провини тим, хто кається. А тут не відпустив. Покарав за єдиний із гріхів, який зветься содомією. Коли людина поводиться всупереч своїй фізичній природі. Стер із лиця Землі Содом і Гоморру за це. Зіслав на них кару смерті.

У країнах, які вчать нас жити і молитися на демократію із її смішними бюлетенями та ідеалізованими урнами, а саме у Німеччині, Швеції, Нідерландах, Франції та інших учасниках такого омріяного «по самі помідори» Європейського Союзу, дозволено одностатеві шлюби, а відтак ці єдиночленні батьки можуть усиновляти дітей, яких породила жінка. І яку потвору можуть виховати ці мутанти?

У Голландії демократія піднялася ще вище — прийнято закон про те, що дозволяється секс дорослого гомосексуаліста із 12–літнім хлопчиком. Якщо останній — не проти.

І цей моральний обвал стався на очах практично нинішнього покоління, а було їх, як відомо, за 10 000 років понад 400, і всі попередні, 399 поколінь, тримали цю моральну планку. Не перетворювалися на диких гомінідів–гоміків.

От що пише американський письменник Дж. Б’юкенен: «Ніде падіння моралі не помітно так виразно, як у ставленні до гомосексуалізму. У роки Другої світової війни помічник держсекретаря С. Велс був звільнений із посади за те, що чіплявся до сплячого провідника. Президент Ліндон Джонсон серйозно потерпав, що арешт його помічника У Дженкінса, якого застала поліція у чоловічому туалеті в приміщенні асоціації нацменшин, може обійтися йому втратою мільйонів голосів на виборах. Усім стало зрозуміло, що відбулася корінна переміна, коли Дж. Стаддс, який спокусив 16–літнього підлітка, відкинув звинувачення сенатської комісії та повторно висунув свою кандидатуру в сенат від Массачусетсу — і був обраний у цьому католицькому штаті. Після того він почав приводити свого дружка на відкриті засідання сенату. Воістину світ перевернувся з ніг на голову».

БОГ ПІД АРЕШТОМ

На останніх виборах у попередньому раунді партійного праймеріз кандидував у президенти США політик, якому я дуже симпатизую, Ньют Гінґрідж, багатолітній спікер американського парламенту. Його я зустрів у катедральному католицькому соборі у Вашингтоні під час Різдвяної літургії. Потиснув руку і побажав стати першою особою США (третьою за рангом, у ролі головуючого в конгресі, він уже був).

Але не сталося. Американці відвернулися від нього — надто консервативний. Мало демократичний. Негативно ставиться до різного роду звироднінь і збочень. Мав вибір — або зректися своїх цінностей і йти на вулицю і марширувати разом із педерастами для підвищення рейтингу, або залишитися самим собою, плюнувши на бридку політику. Ньют себе не зрадив.

Я придбав книгу цього мудрого американця під претензійною назвою «Нема такої іншої нації. Як американська винятковість діє». Із болем у серці цей чесний американець пише про те, як шаленій атаці піддаються дві ґрунтовні цінності та інституції, на яких тримається США, — релігія і сім’я. Він переконаний: якщо зруйнувати ці підвалини — Америка впаде.

Гінґрідж перераховує такі плачевні факти, які швидше скидаються на розгул атеїстичного мракобісся часів Хрущова, про що йдеться у моєму романі «Хрест», а не про сучасну Америку, яка піднялася над людством виключно завдяки християнським цінностям, на яких її підвалини заклали батьки–засновники:

— Верховний суд США у 1962 році заборонив молитву в середніх школах;

— Верховний суд США у 1963 році встановив, що читання Біблії у середніх школах є антиконституційним;

— Верховний суд США встановив, що «Десять Заповідей Божих» належить вилучити із програм для класів середніх шкіл;

— Верховний суд США у 1989 році встановив, що сцени Різдва на іконах у судових приміщеннях є неконституційними;

— Верховний суд США у 1992 році заборонив молитву під час випускних церемоній у школах;

— Верховний суд США заборонив проведення зборів християнських організацій у студентських і шкільних приміщеннях.

А тепер факти із провінційного життя, яке провадиться під орудою такої Феміди, яка просто–таки ленінською, червоною мітлою виганяє Бога із американського життя:

— У Нью–Джерсі школяреві було заборонено виконувати пісню «Во хвалу Богу» на учнівському концерті;

— у січні 2004 року у Балч–Спрінґ, зі штату Техас, пенсіонерам було заборонено розпочинати вечерю із молитви;

— у жовтні 2004 року у Сент–Луїзі, штат Міссурі, учня середньої школи було вилучено з уроку, покарано із попередженням про виключення зі школи, якщо він далі буде молитися перед прийняттям ланчу;

— у лютому 2010року п’ять осіб було заарештовано прямо на вулиці за їхнє проповідування Євангелія;

— жінка–фотограф була оштрафована на 7 тисяч доларів, коли вона відмовилася знімати церемонію секс–меншин, оскільки це не відповідає її християнським принципам;

— було заборонено батьківські збори в одній із шкіл Арізони, оскільки вони розпочиналися із молитви.

І нарешті, те, що мене просто потрясає. Я написав роман на основі факту знесення хреста із церкви у 60–х роках — роках мого дитинства, а тут:

— у жовтні 2006року директор школи імені Вільяма і Марії наказав знести хрест із давньоісторичної шкільної каплиці, як небажаний релігійний символ.

У грандіозному Музеї історії США уся ця історія розпочинається з експозиції, що присвячена тій людині серед батьків–засновників цієї могутньої держави, яка є найглибшим інтелектуалом і головним ідеологом унікальної імперії, — присвячена Томасу Джефферсону. За склом найперше впадає у вічі якийсь акт мало не вандалізму — порізана ножицями Біблія.

Виявляється, Джефферсон зробив таку річ — вирізав із Нового Заповіту слова Ісуса Христа. Цитати без коментарів євангелістів. Самі лише цитати із перших уст.

І зробив висновок — нічого геніальнішого, ніж ця Ісусова наука, люди не придумали. Це найвище вчення, як правильно жити Людині на Землі.

В той же час ще одна сакральна постать, перший президент Джордж Вашингтон, як наш Кобзар, залишив американцям свій заповіт.

Говорячи про «священний вогонь свободи», він бачив цей вогонь у Божому Промислі і благав саме так розуміти сенс свободи і жити так, щоб заслужити благословення Боже на благо нації.

Усі спічі у США, починаючи з інавгураційної промови президента, завершуються однаково: God bless America — Боже, благослови Америку.

Але що там говорити про заповіти кількасотлітньої давності. Ми особливо тут, на землі совків, знаємо, що головну роль у визволенні нас від «імперії зла» відіграв чи не найбільший американський післявоєнний президент Рональд Рейган. У тій самій промові від 1983 року, в якій він вжив ці два слова, Рейган говорив: «Джерело нашої сили у боротьбі за свободу людини є не матеріальним, а духовним. Тому це джерело є невичерпним, тому ця боротьба є неминуче тріумфальною і переможною над усім і над усіма, хто наміряється поневолювати свободу ближнього».