Пігмаліон - Шоу Бернард Джордж. Страница 14

ПАНІ ГІҐІНС. Тоді до зустрічі. Ви знаєте мої прийомні дні.

ФРЕДІ. Так, так! Страшенно вам вдячний! До побачення! (Виходить).

ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ. На все вам добре, пане Гіґінс.

ГІҐІНС. І вам.

ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ (до ПІКЕРИНҐА). Що вдієш… Я ніколи не призвичаюся до таких слів.

ПІКЕРИНҐ. І не варто. Це зовсім не обов’язково. Запевняю, що й без них ви чудово дасте собі раду.

ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ. Але ж Клара знов дорікатиме, що я нехтую модні вислови. До побачення!

ПІКЕРИНҐ. До побачення. (Тиснуть одне одному руки).

ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ (до ПАНІ ГІҐІНС). Будь ласка, не зважайте на Клару. (Почувши, що ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ понизила голос, ПІКЕРИНҐ делікатно відходить до вікна, де стоїть ГІҐІНС). Ми такі бідні, і вона так рідко буває на прийомах. Їй просто нема де навчитися сучасних манер… Бідолашна дівчинка… (ПАНІ ГІҐІНС, побачивши, що на очі в гості навертаються сльози, співчутливо бере її за руку й проводжає до дверей). А хлопчик у мене дуже славний, правда?

ПАНІ ГІҐІНС. Так, він дуже милий. Я завжди буду рада його бачити.

ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ. Дякую вам, моя люба. На все вам добре. (Іде).

ГІҐІНС (нетерпляче). Ну, як? Можна виводити Елізу на люди? (Тягне матір до канапи. Вона сідає на місці Елізи, ГІҐІНС ліворуч від неї. ПІКЕРИНҐ повертається на свій стілець).

ПАНІ ГІҐІНС. Звісно ж ні, мій дурнику! Вона витвір мистецтва — твого та її кравчині. Але якщо ти справді не бачиш, що її походження проступає в кожному її слові, значить, вона просто звела тебе з розуму.

ПІКЕРИНҐ. Отже, ви гадаєте, що нічого не можна вдіяти? Я маю на увазі, невже не вдасться відучити її від лайки?

ПАНІ ГІҐІНС. Доки вона під опікою Генрі — ні!

ГІҐІНС (з прикрістю). Значить, те, як я висловлююсь, вам не підходить.

ПАНІ ГІҐІНС. Ні, любий, чому ж? Для вантажної пристані підходить якнайкраще. Проте для прийому — навряд.

ГІҐІНС (глибоко ображений). Ну, знаєте!..

ПІКЕРИНҐ (перебиває його). Не гарячкуйте, Гіґінсе! Просто частіше дивіться на себе збоку. Такого, як від вас, я не чув, відколи ми збирали волонтерів Гайд-парку [23] — років двадцять тому.

ГІҐІНС (похнюпившись). Ну, що ж. Можливо, ви маєте рацію. Я не завжди висловлююсь, як єпископ.

ПАНІ ГІҐІНС (заспокоює його дотиком руки). Пане Пікеринґ, може, ви розкажете мені, як стоять справи на Вімпол-стріт?

ПІКЕРИНҐ (із пожвавленням, ніби це запитання цілком змінило тему розмови). Я переїхав до Генрі й живу зараз у нього. Ми удвох працюємо над моєю книжкою «Індійські діалекти». Гадаємо, так нам буде зручніше…

ПАНІ ГІҐІНС. Так, так, все це мені відомо. Ви справді все дуже розумно влаштували. А де мешкає ця дівчина?

ГІҐІНС. Як де? З нами, певна річ! Де ж іще їй жити?

ПАНІ ГІҐІНС. Але на яких правах? Як покоївка? Чи як хто?

ПІКЕРИНҐ (роздумливо). Здається, я розумію, що ви маєте на увазі, пані Гіґінс.

ГІҐІНС. А я ні біса не второпаю! Я знаю одне: вже три місяці, день у день, я б’юся над тим, щоб ця дівчина вилюдніла. До того ж, мені з неї чимало користі. Вона завжди знає, де шукати мої речі, пам’ятає, де й з ким я призначаю зустрічі…

ПАНІ ГІҐІНС. А як із нею ладить економка?

ГІҐІНС. Пані Пірс? Радіє, що з її голови звалилося стільки мороки. Адже до появи Елізи це вона мала шукати мої речі й нагадувати мені про зустрічі. І все ж Еліза — це її настирлива ідея, весь час тільки й править: «Пане Гіґінс, подумайте про дівчину!» Скажіть, Пік!

ПІКЕРИНҐ. Так, це її незмінна фраза. Нею закінчується кожна розмова про Елізу.

ГІҐІНС. А я ж тільки про Елізу й думаю! Про ці її кляті голосні та приголосні! Я вже змучився спостерігати за її губами, зубами та язиком! Не кажу вже про її душу: це для мене найважче!

ПАНІ ГІҐІНС. Ви немов двійко дітей, які бавляться живою лялькою.

ГІҐІНС. Бавляться?! Мамо, в житті я не брався за щось поважніше! Якби ти знала, як цікаво майже повністю змінити людину, наділивши її зовсім іншою мовою. Адже це означає знищити найглибшу прірву, що розділяє людей і класи.

ПІКЕРИНҐ (зацікавлений розмовою, підсунувши свого стільця ближче до ПАНІ ГІҐІНС й нахилившись до неї). Справді, це надзвичайно цікаво. Запевняю вас, пані Гіґінс, ми ставимося до Елізи дуже серйозно. Щотижня, ба навіть щодня, помічаємо в ній усе нові зміни. (Підсувається ще ближче). Фіксуємо кожен її поступ. Робимо десятки записів та фотографій…

ГІҐІНС (атакуючи з іншого боку). Чорт забирай! Ця дівчина — найцікавіший з усіх моїх експериментів. Зараз ми нею тільки й живемо! Скажіть, Пік!

ПІКЕРИНҐ. Тільки про неї й говоримо.

ГІҐІНС. Вчимо її.

ПІКЕРИНҐ. Одягаємо.

ПАНІ ГІҐІНС. Що?!

ГІҐІНС. Винаходимо нову Елізу!

ГІҐІНС. Знаєш, у неї просто дивовижний…

ПІКЕРИНҐ. Запевняю вас, люба пані Гіґінс…

ГІҐІНС. …слух! Вона як папуга! Я…

ПІКЕРИНҐ. …ця дівчина — геніальна!

ГІҐІНС. …перевірив її на всі звуки, що…

ПІКЕРИНҐ. Вона вже непогано грає на…

ГІҐІНС. …існують у людському мов…

ПІКЕРИНҐ. …роялі. Ми водимо її на концерти…

ГІҐІНС. …ленні, в європейських та…

ПІКЕРИНҐ. …класичної музики та в мюзик…

ГІҐІНС. …африканських діалектах, у…

ПІКЕРИНҐ. … — холи. Повернувшись додому…

ГІҐІНС. …мові готтентотів. Це звуки…

ПІКЕРИНҐ. …вона з легкістю підбирає…

ГІҐІНС. …яких я сам навчався…

ПІКЕРИНҐ. …будь-яку мелодію, чи то…

ГІҐІНС. …роками! А вона хапає все…

ПІКЕРИНҐ. …Бетховен чи Брамс, Легар чи…

ГІҐІНС. …на льоту, неначе все…

ПІКЕРИНҐ. …Лайонел Монктон. Хоча…

ГІҐІНС. …життя тільки це…

ПІКЕРИНҐ. …раніше ніколи не сідала…

ГІҐІНС. …й робила.

ПІКЕРИНҐ. …за рояль.

ПАНІ ГІҐІНС (затуляє від цього галасу вуха, бо чоловіки намагаються перекричати один одного). Тс-с-с! (Вони замовкають).

ПІКЕРИНҐ. Перепрошую, пані Гіґінс. (Зніяковілий, відсувається від неї).

ГІҐІНС. Вибач. Та коли Пікеринґ починає галасувати, то й слова не вставиш!

ПАНІ ГІҐІНС. Вгамуйся, Генрі! Полковнику, невже ви не розумієте, що разом з Елізою в будинок на Вімпол-стріт увійшло ще дещо?

ПІКЕРИНҐ. Справді, заходив її батько. Але Генрі швидко його виставив.

ПАНІ ГІҐІНС. Було б краще, якби прийшла її мати. Та річ не в тім. З’явилося дещо інше.

ПІКЕРИНҐ. Але що ж?!

ПАНІ ГІҐІНС (несвідомо видаючи цим словом свої старосвітські погляди). Ускладнення.

ПІКЕРИНҐ. Он воно що! Ускладнення в тому, як зробити з неї світську даму?

ГІҐІНС. З цим я впораюсь. Власне, уже впорався.

ПАНІ ГІҐІНС. Якими безмежно тупими бувають чоловіки! Ускладнення в тому, що робити з Елізою потім.

ГІҐІНС. Якраз тут я не бачу жодної проблеми. Житиме, як їй захочеться. Завдяки мені перед нею тепер відкрито безліч можливостей.

ПАНІ ГІҐІНС. Яких можливостей? Ти хочеш, щоб вона жила, як жінка, котру ми щойно бачили? Ти навчив Елізу манер та звичок світської дами, але не дав їй прибутків світської дами! А заробляти собі на життя вона вже не зможе. І це ти називаєш «безліч можливостей»?

ПІКЕРИНҐ (дещо поблажливо; розмова почала йому надокучати). Все якось уладнається, пані Гіґінс. (Підводиться, готовий іти).

ГІҐІНС (також підводиться). Знайдемо для неї якусь неважку роботу.

ПІКЕРИНҐ. Вона й так цілком щаслива. Не турбуйтеся, пані Гіґінс. Бувайте здорові. (Тисне їй руку з таким виглядом, ніби заспокоює сполохану дитину, а потому прямує до виходу).

ГІҐІНС. Хай там як — а вже нічого не зміниш. Справу зроблено. До побачення, мамо! (Цілує матір і йде за ПІКЕРИНҐОМ).

ПІКЕРИНҐ (щоб заспокоїти її наостанок). Є маса варіантів. Ми влаштуємо все, як належить. До побачення.

ГІҐІНС (виходячи, до ПІКЕРИНҐА). Ми поведемо її на Шекспірівську виставку до Ерлскорта!

ПІКЕРИНҐ. А справді! Уявіть-но лише її коментарі! От буде сміху!