Сушко Р., Левицький М. - Хроніка нищення української мови. - 2012 - Сушко Роман. Страница 5

1776—1783 - Перше закріпачення²¹ українських селян на окупованих Росією землях України - Лівобережжі. Вінцем поневолення колись вільних українських селян став відповідний указ Катерини ІІ, виданий у 1783 році. А перед тим, після руйнування Січі була хвиля конфіскацій земель, щоб вибити економічний ґрунт, як сказано в російських енциклопедіях, «вольному устройству и своеволию запорожцев».

1777 - Після смерті від переслідувань та злигоднів у столиці імперії геніального українського композитора, академіка Болонської музичної академії Максима Березовського (нар. 1745 р. у Глухові) правителі російської імперії' забороняють виконувати його твори й дають наказ знищувати його твори, які були лише в рукописах.

1780 - Спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, що збиралася понад 150 років і була однією з найбагатших бібліотек України. Згоріло приблизно 9²² тисяч унікальних фоліантів.

1781 - В Україну прислали 50 тисяч росіян, яким безкоштовно було роздано конфісковану козацьку землю.

1782 - Катериною II створено комісію для заведення в Роси' народних училищ, завданням якої було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.

1784 - Наказ Синоду київському Митрополитові Самуїлу Мис-лавському²³ ввести в Києво-Могилянській академії' та в усіх школах України російську мову викладання.

1784 - За розпорядженням Синоду київський Митрополит Са-муїл наказав, щоб у всіх церквах дяки та священники читали молитви та правили службу «голосом, свойственным российскому наречию».

1784 - Синод наказує Митрополитові Київському й Галицькому Самуїлу карати студентів і звільняти з роботи учителів Києво-Мо-гилянської академії за відхід від російської мови.

1785 - Наказ Синоду з 1784 року посилюється наказом цариці Катерини II по всіх церквах імперії' правити службу Божу російською мовою.

1786 (10 квітня) - Імператриця Катерина ІІ видала указ про конфіскацію монастирських та церковних земель, унаслідок чого на території' України було закрито 46 монастирів, які вели велику культурно-освітню роботу, утримували школи й лікарні, допомагали знедоленим. Прямим наслідком цього кроку став різкий ріст безграмотності населення.

1786 - Синод знову наказує Митрополитові Київському і Галицькому контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московським виданням не було, а в Києво-Могилянській академії' негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.

1789 - У Петербурзі з ініціативи Катерини II видано «Порівняльний словник усіх мов», у якому українська мова значиться як російська, спотворена, польською. Ця теза лягає в основу «української політики Росії' в XIX столітті. Багато хто на неї спирається й у XXI столітті.

1789 - Розпорядження Комісії' національної едукації (національного виховання й освіти) - органу виконавчої влади Польщі, підпорядкованого прямо королю, який був відповідальним за освіту та виховання дітей з так званих вищих станів, про перехід шкіл на підконтрольній тодішній польській державі території' на польську мову виховання вищих станів.

1799 (25 травня) - У Києві було заарештовано й запроторено до божевільні українського геніально композитора Артемія Веделя, який задля служіння мистецтву відмовився від військової кар'єри. Причина арешту так і не з'ясована. Російський дореволюційний Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона подає, що на хвилі бунтів, які прокотилися Україною, композитор подорожував охопленими бунтом губерніями. Влада інкримінувала йому «со-ставленее политической записки». За іншими даними, його звинувачували в підготовці до вбивства царя. Хоч його провини так і не було доведено, проте композитора звинуватили в тому, що їздив Україною без конкретної на це потреби, та запроторили до божевільні з вбивчою для кожної творчої людини царської припискою про заборону давати композитору папір, перо й чорнило. Більше як півстоліття ще тривала заборона на виконання та друк творів цього українського композитора.

1800 - Наказ царя Павла І про заборону будівництва церков в Україні в дусі українського бароко, а лише в московському синодальному стилі.

Олександр I (1801 — 1825)

1804 - Новий Царський указ про мову викладання в школах в Україні.

1807 - Шовіністичний наступ влади на українську мову передається обивателю. Учитель Харківської гімназії Т. Селіванов хвалився: «Мы застали в училищах самого Харькова учителей, что так и резали по-украински с учениками; да мы, то-есть новоприбывшие из семинарии учителя, по распоряжению начальства сломили их и приучили говорить по-русски».

1811 - Друге спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії'. У вогні пропала приблизно одна тисяча унікальних фоліантів. «А з ними - ті цінні відомості, які, можливо, пролили б більше світла на нашу історію», - пишуть уже згадувані автори Нарису історії Києво-Могилянської академії'.

1817 - Запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.

1817 - Офіці йне закриття Києво-Могилянської академії, першого Університету на українських землях від тарарської навали, відкритого 1632 року. Для порівняння: перший Університет у Росії було відкрито тільки 1755 року на базі привезених з України кадрів. 14-го серпня було оголошено підступний указ Синоду про «тимчасове» закриття²⁴ Академії.

1824 - Міністр освіти Російської імперії' Олександр Шишков видав розпорядження: «Воспитание народное по всей империи, несмотря на. разность вер и языков, должно быть чисто русское». «Цензурный режим в отношении малоросийской письменности» зобов'язував: «Подвергать запрету всякое мало-росийское слово как по существу вредное и опасное для государственного единства».

(ж. «Україна», ч.26, 27, 1993 p.)

Микола I (1825 — 1855)

1832 - Реорганізація освіти на Правобережній Україні на загаль-ноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.

1832 - У Києві, за наказом новопризначеного Київського губернатора Висиля Лавашова (він удостоївся великих ласк та високих почестей після розгрому декабристів), почалося активне нищення Київської старовини, що навіть привело до конфлікту губернатора з тодішнім київським Митрополитом Євгеном Болховітіновим. Зокрема, за наказом Лавашова без ніякої потреби «пішов» під сокири великий 200-річний липовий гай, що його насадив митрополит П. Могила (на місці нинішніх) Липок. Для Київських старожилів липовий гай асоціювався з іменем Петра Могили, яке імперія прирекла на викинення з історії.

1833 - Московські солдати за наказом з Петербурга одного дня в усіх мечетях Криму конфіскували всі письмові документи, книги, історичні манускрипти татарською, турецькою та арабською мовами, серед яких було багато матеріалів, які стосувалися Руси-України та її відносин з південними народами. На центральних площах міст запалали багаття.

1834 (15 липня) - Відкриття Київського університету з метою пришвидшення «русифікації юго-западного края²⁵».

1839 - Ліквідація Української греко-католицької церкви на окупованій Росією в результаті анексії' Польщі Правобережній Україні. Сотні християн і багато священників було вбито, а 593 з них заслано до Сибіру. Замість них присилалися московські «батюшки»

- чиновники в рясах, здебільшого більш ретельні в послуху від світських чиновників, наглядачі за втіленням політики царя.

1842 - Спалення за наказом міністра освіти Російської імперії' графа Сергія Уварова та за ініціативою харківського архієпископа Інокентія Борисова тексту докторської дисертації' Миколи Костомарова, оскільки вона не відповідала казенним догмам того часу.

1847 - Звіт-порада цареві керівника таємних служб імперії' Олексія Орлова, щоб якнайважче покарати Тараса Шевченка, бо він може стати батьком української незалежної держави.

1847 - Розгром Кирило-Мефодіївського товариства й наказ цензорам пильно стежити за українськими письменниками «не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству». За особистим повелінням царя Миколи І міністром внутрішніх справ була дана заборона на продаж «Кобзаря» Тараса Шевченка, «Повесть об украинском народе», «Украйна» й «Михайло Черимшенко» та «Украииские баллады» й «Ветка» Костомарова. У книзі В. Сарбея «Національне відродження України» наводиться розпорядження полтавського губернатора (М. Салецького) від 7 липня 1847 року дане поліції', про конфіскацію вище названих книжок у їх мандрівних продавців. Ці твори зараховувалися до «шкідливих²⁶», бо «вони використовувалися при вихованні юнацтва й могли сіяти в підростаючому поколінні зіпсованість і готувати майбутні заворушення».