Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович. Страница 11

Цілюща і звільняюча Грозова Веда. Не жахайтеся громових стріл — блискавиць. Зупиніться під гнівним і натхненним куполом громохкого неба — це гуркоче простір вашої душі. Радуйтесь і прийміть ті вогні в серце. Вони прискорять пробудження Радісної Істоти.

Веда Повітря кличе до Вселенського Дихання і польоту. Дихайте не лише легенями, вдихайте і видихайте весь світ, всю Безмежність.

Веда Квітки відкриває нам таємницю Світла, що зіткало чарівний плащ Матері Світу — Плащ Життя. Відкрийте душу назустріч душам зеленого царства, станьте Єдиною Душею.

А коли дуже втомитеся від прагнення й бігу, відпочиньте серед квітів і трав, під вітами дерев; ви станете візерунком у зеленій тканині Сонця.

Спочивайте лише вдень. Розірвіть ритм приреченості, що заглиблює в гіпнотичний сон цілу півкулю Землі. Вночі станьте Сонцем для дрімаючої Планети, генеруйте радість сплячим серцям.

Не соромтеся повернутися до дитинства, бо Дитя — прообраз Радісної Істоти. Лазьте по деревах, дайте побавитися вашій фізичній тварині.

Ембріон вашої душі несе міріади сутностей, котрим ви давали буття: риб, земноводних, рептилій, птахів, ссавців, — дайте ж радість і свободу тим, хто створив для нас піраміду Життя, хто згодився бути страждаючою твариною, щоб у мороці тілесного лабіринту спалахнула творча самосвідомість Людини.

Наша плоть — не посудина гріха, як твердили древні аскети, Ноєвий Ковчег, що пливе по водах хаосу до Нового Світу, несучи зерна Вселенського Життя. Бережіть ті зерна для Альтернативно Еволюції, для грядущих чаклунських урожаїв.

Полюбіть Веду Вогню. Дивовижна мільйоннолітня Веда. Вона заворожує дітей і тварин, дорослих і юних, дарує радість і клич до Таємниці, руйнує і сотворює.

Щоденно, проводячи експеримент, запалюйте кільцевий в гонь, приймайте всередині полум’яного кола вогняне купання, беззастережно віддаючись стихії вічного руху. Вогонь потужно відкриває лабіринти тіньових структур єства і звільняє джерел-внутрішньої енергії.

Веда Любові й Веда Краси — ваші нерозлучні супутники кожної миті. Даруйте любов усьому сущому. Ні від чого не ховайтеся, не захищайтеся. Хай будь-які плівки зникнуть між вами і Всесвітом.

Веда Мовчання стане завершенням експерименту. Від любові окремої до всеохоплюючої, від руху зовнішнього, функціонального — до динаміки Духу, від слова, мислі, образу, явища — до таємничої Тиші, до несказанної Суті. Все це прийде до вас — неодмінно!

Пливучи у воді — будьте рибою. Стрибаючи з дерева — станьте птахом. Левітуйте, відчувайте себе невагомими, всюдисущими, будьте присутні в будь-якій ділянці світу, де ви повинні бути, зливайтеся з сутностями повітря, простору, часу, речовини, енергії.

Милуючись хмарами, станьте як вони: міняйтеся легко й пластично, звільняйтесь у свідомості від ланцюгів форми. Під грозою станьте блискавицею. Під Сонцем генеруйте світло, станьте його хвилями. Серед вогню — станьте вогнем. Летіть на його крилах, у потоці золотих іскор у небо. Під зорями — розчиніться у вічності, обніміть Всесвіт, як Світозарне Древо Життя Проведіть експеримент вибухоподібно, ніби ви пробиваєте шкарлупу Космічного Яйця, яке закриває від нас суджений простір нового народження. Не слухайте голосу втоми чи сумніву. Гарчання нижчого єства лякатиме вас, але не бійтеся, адже ви повстаєте проти себе — фальшивої, тіньової істоти, проти древнього Мінотавра, що поселився в лабіринті нашої власної псевдосутності, що паразитує на Сутності істинній.

Що відбудеться?

Ви самі побачите. Ми прорвемося в Країну Свободи, в Материнський Простір власної душі, у Світонію. Ми допоможемо всій сфері Життя ввійти туди…

Всесвіт — це Я.

Я — це Всесвіт!

Радуйтесь, радуйтесь, радуйтесь!

Слово п’яте

ВИХІД

Підіб’ємо підсумок.

Отже, колективний Розум Планети узурпований і вкрадений.

Звідси — всі наслідки.

Людина — Квітка Всесвіту, покликана дати Серце і Розум Безмежності. Через нас проявляє свою безмежну потенцію Прасубстанція, Мати Світу. Зоряний Всесвіт — це простір нашої душі, куди ми повинні врости мисленням, творчістю, подвигом любові, самозреченням. Відкидаючи ветхі форми прояву і самопрояву, втілюючись у все більш духовні і витончені сутності Буття, Мислитель-Людина йде крізь світи і сфери, повертаючись до своєї Духовної Прабатьківщини, до Творців Світу, до Самого Себе.

Яка велична містерія! Яка дивовижна Симфонія Буття! Яка Радість, незважаючи на болі й насолоди!

Та трапилося страшне: Людина віддала суджений шлях Радості міфічним ідолам релігійних та соціальних марновірств. Той, хто повинен був нести Світло Розуму, позбавив Радості юних дітей Великої Матері.

Місія Христа передбачала вернути Людині суджений стан Духосинівства і дати Світові Серце й Розум. Та всі знають, у що перетворилася Церква: вона повністю у владі Князя світу цього. Отже, резюмуємо: Людина — Зерно Всесвіту. Вона покликана засівати Поле Буття квітами Любові й Радості. Цей закономірний розвиток перервався Космічною Хворобою («Падінням»). Людина позбавлена об’єднаної психосфери, або Розуму. Її супротивник — Інтегральний Інтелект, що знає про свою неминучу поразку, бо, повставши проти Людини, він повстав проти самого Джерела Буття. Знаючи це, Він змагається уже не заради мети, а в силу своєї Сутності.

Чи суджена перемога Людині?

Це визначить вільний вибір шляху. Тому що ось який сучасний стан людства:

Ланцюгова реакція розпаду духомислі у зовнішній Всесвіт. Перетворення мислеобразів, духообразів у предметний світ псевдобуття, псевдоцивілізації. Це — матеріалізація свідомості, котра, створюючи, ускладнюючи світ зовнішніх проявів, згодом стає полоненим своїх же концепцій і творінь, вивчаючи їх, захоплюючись ними, нагромаджуючи їх до безкінечності, створюючи на цій ілюзорній основі доктрини, техноген, цивілізацію, майбутнє. Це змій, що кусає свій хвіст, пожирає власну плоть і не має виходу в спіраль Безмежності.

Ми виснажуємо свій субстанційний Дух, розширюючи його в геометричну, недобру безкінечність, таким чином огрублюючи Субстанцію. Це зупинка, сон Духу, загроза для всього Космосу. Ще трохи, і настане якісний перелом, і Людство ніколи не зможе повернутися до духооснови Буття, зоставшись навіки в колапсі трьохмірного світу, в Лабіринті Мінотавра. Це те, що Христос називав «пітьмою зовнішньою»…

Звісно, у безодні віків Космос розплавить світову темницю, щоб переробити її в еволюційні прояви, але це вже буде не наш світ, не ми, не наша Земля… Ось які масштаби Падіння, осягнуті мудрецями древності.

Хто ж поверне Людині її першосуть, хто спрямує її до Божественного Життя, що належиться Синові Божому?

Релігія?

Ні! То лише релікт марновірної псевдодуховності. До того ж вона повністю в полоні у Інтегрального Інтелекту.

Творчість?

Ні! Вона — відчуження духобачення, огрубіння духорозуміння. А стаючи самоцінністю, продукти творчості збіднюють всіх інших людей, нав’язуючи їм канони та смаки.

Наука?

Ні! Вона — замкнуте коло псевдопізнання, лавина псевдоінформації, безкінечний вимір відносного за допомогою відносного.

Йога, аскетизм, містика?

Ні! Це — ілюзіон душі, фікція «звільнення», запланована «Князем світу цього» для могутніх шукачів, своєрідний регулюючий клапан у психосфері. Містика не змушувала людей йти до Свободи. Шукачі тільки втомлюються від поривів у Трансцендентну пустелю.

Можливо, все вирішить Прихід Спасителя?

Але ж цей Прихід не вирішує жодної проблеми! Він міг би тільки підкреслити безглуздя еволюції, життя і став би докором Тому, хто Прийшов, — бо Він мав би прийти давним-давно!

Ні, ніхто не прийде ззовні. Прийти ми мусимо самі. Самі до себе!

Хто ж розбудить світ, що не має ні голови, ні серця?

Всі боги, всі земні лідери — це лише мертві ідоли, штучні серця, що вторгаються в живе тіло народів, як космічні паразити, отруюючи Дух Пражиття фата-морганою обіцянок і брехливих ідей.