Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович. Страница 22

Так трапилося в житті Русі: як тільки візантійство почало руйнувати в душі людей зв’язок з Ладою, з сонячним культом РА, страшні лиха впали на Слов’янщину: поява династій жадібних, підлих, братовбивчих князів, навали чужоземців, лихварів, ворожих ідей; втрата самобутнього світогляду, котрий ніс у собі ВЕДУ, ЗНАННЯ про таємниці зв’язку Людини і Всесвіту, Людини і РА-Сонця, Людини і Природи. Той зв’язок поволі — рік за роком — руйнувався протилюдськими твердженнями про гріховність людей, про їхню нікчемність, виховуючи приниження, рабський дух, приреченість, а за тим — і злочинність, ницість, байдужість.

Настала пора запросити знову Матір Ладу до нашої хати. ЛАМАТИ — ЛА-МА-ТИ — ЛАДУ НЕМА В ТЕБЕ, руйнація ладу.

ЛАН — від ЛОНО — те, що дає життя, що народжує — поле для врожаю. Звідси вже — ЛАНКА, як завершена частка чогось, а далі й ЛАНЦЮГ, як низка ланок.

ЛАСКА — ЛАД з КИМОСЬ, приязне ставлення до когось.

ЛАТКА, ЛАТАНИЙ — теж від слова ЛАДИТИ, ЛАДНАТИ.

ЛАТАТТЯ — водяна рослина з білими квітами лілеї була присвячена ЛАДІ, квітка ЛАДИ.

ЛАЯТИ — ЛАД ЯТРИТИ, руйнувати, або ЛА Я ТИ, ЛАД Я ТОБІ хочу навести, тому даю напуття, ЛАЮ.

ЛЕБІДЬ — ЛАД і БУТИ, життя в злагоді, в єдності: птахи, в яких самець і самка — нерозлучна пара.

ЛЕГІНЬ — парубок, юнак. ЛЕГКИЙ НА ГІН, жвавий, хуткий, сильний, швидкий, меткий.

ЛЕДАР, ЛЕДАЧИЙ, ЛЕДВЕ і всі інші цього кореня — від ЛІД, ЛЕДОВИЙ, ЗАМЕРЗЛИЙ. Нерухливий, як лід, і т. д.

ЛЕЖАТИ — ЛЕДОМ ЖИТИ, бути непорушним, майже не

жити.

ЛЕЛЕ, ЛЕЛІЯТИ, ЛЕЛЕКА, ЛЕЛІТКА (блискуча прикраса) і т. д. — всі слова походять від казкового праслов’янського образу ЛЕЛЯ — пастуха, побратима, друга всіх живих істот Матері Лади, того, хто помагав їй наводити лад у світі, у живій природі. Тому матері закликали Леля до колиски дитини (часто називають його Люлем): коли десь щось переливається барвами, виграє радісно — вода, сонячний схід, краплі роси, хмари тощо — кажуть, що то грається Лель (Люль), там ЛЕЛІЄ — звідси і ЛІЛІЯ, ЛІЛЕЯ, ЛЕЛЕКА, як уособлення злагоди й миру, заклику до любові тощо. Саме тому при горі вигукують: ОЙ, ЛЕЛЕ, ОЙ, ЛЕЛЕ! Тобто, прохають Леля прийти і дати радість, розігнати смуток: ми, вигукуючи ці слова, вже забули їхнє чарівне значення.

ЛИСТЯ — від слова ЇСТИ, так же як ТРАВА і СТРАВА, теж споріднені. У правдивості листя і трава були основним харчем людей та їхніх тварин — корів, овець, коней.

ЛИЦАР — ЛИ і ЦАР — ЛИК ЦАРЯ, владний лик, мужній чоловік, сміливе серце, герой, що захищає свободу.

ЛИЦЕ — це ЛИК, це СУТЬ, це образ того, що я єсть.

ЛІКУВАТИ, ЛІКАР — від слова ЛІК (РАХУНОК). Продовжити ЛІК років хворого, недужого. Лікувати, щоб вікувати.

ЛІПИЙ (хороший), ЛІПШИЙ і т. д. — від слова ЛІПИТИ, будувати, доводити до ладу, завершувати.

ЛОВИТИ — знову має в корені ОВ (завершеність, купність), отже, прилучити до себе. Звідси і ЛЮБОВ, як прилучення до себе іншої істоти, і початок (ОВ-ЯЙЦЕ) нового людського буття (ЛЮ).

ЛУНА — відбиток певного ЛОНА (основи). Це може бути світло, звук чи навіть духове відлуння якоїсь ідейної основи. Те, що предки назвали супутника Землі Луною, показує, що вони прекрасно знали космогонію, що Місяць (ЗАМІСТЬ СОНЦЯ) — є віддзеркалення Ярила.

ЛЮДИНА, ЛЮД, ЛЮДСТВО (ЛЮБОВ’Ю ДАНА). Вражаюче слово для самоназви мислячої істоти. Пращури знали, що розумна істота людина породжена Космічною Любов’ю для великих діянь і творчості, для наведення ладу в світі. Ще одне значення — ЛАДИНА, тобто — ДИТИНА ЛАДИ, Матері Світу. І те й друге слово, значення застерігає людей, що вони далеко відійшли від свого глибинного призначення, від власної суті.

ЛЯЛЯ, ЛЯЛЬКА — від імені Леля: іграшка для грання, забави.

— М —

МА — один з прадавніх коренів слів та понять, котрі пов’язані з глибинною суттю Буття. Так, як БУТИ нерозривне з поняттям БАТЬКО (той, що дав Буття), так і МА, МАТИ нероздільне з МАТІР’Ю (тою, котра МАЄ життя і взагалі все: недарма й всеохопна суть, що лягає в основу Всесвіту, зветься МАТЕРІЄЮ — МАТІР’Ю всіх явищ, речей, істот).

МАТІР — складне поняття: МАЄ ТИ (ТЕБЕ) РА (від РА, від Сонця). Тобто, Материнське Лоно разом зі Світлом породжує всі явища Буття.

МАГА — означає ВЕЛИКИЙ, СИЛЬНИЙ. Наша мова майже втратила першозначення цього праслова, котре буквально розумілося — МАТИ (МАТІР) ГА (ЗЕМЛЯ). Отже, всяка сила вже передавалася від МАТЕРІ-ЗЕІМЛІ тим, хто зберігав зв’язок з першоджерелом МАГИ — з рідним краєм, заповітами предків тощо.

Слово МАГА у першозначенні збереглося на Сході, де воно буквально так і значить: ВЕЛИКИЙ, СИЛЬНИЙ. Наприклад, МАХАБХАРАТА читається як Велика битва арійців. Мається на увазі епос про віковий герць синів РА (аріїв) з синами Місяця. Прадавні традиції всіх народів передають, що колись життя на Землі було радісне і щасливе: воно розкривалося за законом єдності і любові, за законом РА. А потім у небі з’явився Місяць, котрий почав закривати РА, воювати з ним. Разом з ним з’явилися і духи Пітьми, котрі, набравши людського вигляду, зруйнували природне життя, отруївши його безліччю потреб, забаганок, жадань. Слов’янські традиції теж зберегли легенди про Чорнобога та його синів, котрі змагаються з синами РА.

МАГА в розумінні”великий», «сильний», «обширний» і так далі збереглося в кількох словах нашої мови, наприклад: МАГУРА (висока гора), МАХЕНА, МАХИНЯ (великий предмет, істота тощо).

МАГІЯ, МАГІЧНИЙ — МАЄ І ГА (ГЬЯ), або Земля: МАЄ суть земної сили, проник у тайну її могутності. Звідси і МОГА — МОГТИ. МОГУ дає Мати-Земля, ГЕЯ. Ось чому ім’я ГЕРАКЛ означає «той, що об’єднав силу», Ге і РА — Людинобог.

Вже від МОГИ, або МАГИ (це слово пізніше стало містичним) народжуються низки близьких понять: 3-МОГА, ПЕРЕ-МОГА, ЗНЕ-МОГА, ДОПО-МОГА і т. д.

МАХ, РОЗМАХ, МАХАТИ і т. д. — похідні від МАГИ: вони стверджують, що це явище (річ, істота) набирає сили, енергії, швидкості.

МАБУТЬ (МАЄ БУТИ) — це слово вживається тепер з відтінком непевності: НЕ ЗНАЮ, ЧИ БУДЕ — МОЖЕ БУТИ, МОЖЕ НЕ БУТИ. Але з правіку воно вживалося як ствердження: МАЄ БУТИ — це незаперечна подія, котра близиться.

МАЙ, МАЯТИ, МАЙОВИЙ — теж походять від МАТИ в ЯВІ, мати можливість бачити в житті. МАЙОРИТЬ, МАЄ щось — отже, проявилося, стало видимим, відчутним. Весняний місяць МАЙ (Травень) теж від цього слова — місяць, коли проявилася вся могуть весни, землі, все МАЄ, радіє, все МАЄТЬСЯ в наявності.

Наші пращури тонко відчували ці явища, вводили їх у дивний пісенний сплав. Наприклад: ОЙ, ГАЮ-ГАЮ, ЗЕЛЕН РОЗМАЮ… Цей рядок — ціла ріка вселенських понять, лавина образів. Одне лише слово РОЗМАЙ, котре ми сприймаємо як щось несерйозне (схоже на ОЙ, ГЕЙ тощо), означає РА з МА: знову ж таки СОНЦЕ з МАТІР’Ю. Наскільки для пращурів Ярило і Мати-Земля були невіддільні від особистого життя, що ці поняття пронизували всю мову, опромінювали її, пломеніли в пісні, в казці, в приказці.

МАЙСТЕР — МАЄ СУТЬ АР, той, що володіє вогнем уміння в певній галузі, творець, що досяг високого щабля творчості.

МАЛЯ — МАЮ і ЛЯ (те, що виходить з ЛОНА (ЛЯ), те, що Ще незавершене, що росте: такі всі слова зі складом ЛЯ, ЛЛЯ — ЗІ-ЛЛЯ, БАДИЛ-ЛЯ, РІЛ-ЛЯ, ПІЛ-ЛЯ (ПОЛЕ), ЗЕМ-ЛЯ тощо: вони означають, що з певного ЛОНА (ЛЯ), зерна щось проростає, розвивається.

Від слова МАЛЯ відгалужується багато похідних: МАЛИЙ, МОЛОДЬ, МОЛОДИЙ, МЛЯВИЙ, МОЛОТИ (малити, дрібнити), МОЛОТИТИ, МЛОСТЬ (знесилення) і багато інших.

МИЛИЙ — теж від МАЛИЙ при переході А в И. Матері природно перенесли — ТИ МІЙ МАЛЕНЬКИЙ на ТИ МІЙ МИЛЕНЬКИЙ. МИЛУВАТИ — це МАЛУВАТИ, доглядати МАЛОГО.

ПОМИЛУЙ, тобто ПОЖАЛІЙ, означає — побач у мені МАЛОГО, МЕНШОГО, слабого. І ще — полюби мене. ГОСПОДИ ПОМИЛУЙ — основне звернення віруючих до Бога — має на увазі саме це: БОЖЕ, я твоя дитина, я Твоє маля, полюби мене.

МАНА — привид, ілюзія. Походить від НІ (ніщо, нічого) і МА (МАТИ в наявності), тобто відсутність чогось правдивого. Звідси МАНИТИ — кликати в шкідливому напрямі, ОБМАН, МАНІВЦІ (стежки, на яких нічого не знайдеш) тощо.