Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович. Страница 41

Троянська ж війна стала визначальною битвою. Тут, де живемо ми з вами, панували громади Синів Сонця. Ця земля називалася Землею Трояновою. Троян — древня назва Трійці. У це поняття наші предки вкладали своє глибоке знання про триєдність Світу, про цільність, єдність трьох світів: світу фізичних проявлень, світу чуттєвості і вогняного світу Думки, який торкався божественного синтезу. Завдання ж Синів Міноса полягало в тому, щоб вторгнутися в астральний світ, у світ чуттєвості і втягнути туди Троянського Коня. Це глибокий символ. Кінь завжди був символом Духу, який несе на собі Розум. З допомогою Духу йде Преображення. Пам’ятаєте, в казках: в одне вухо коня герой входить, з другого виходить преображеним. Так-от, Троянський Кінь — це вторгнення на Троянову Землю ІДЕЇ БОГІВ.

Наші предки не знали поняття «богів». У них були «кумири». Візантійці трактували це поняття як ідолопоклонство. Насправді ж Кумир — це покровитель. Навіть до сьогодні ми запрошуємо до дитини кума, хрещеного батька, і він вважається покровителем нашої дитини. Такі покровителі народу й були в нас: Сонце, дощі, стихії природи. їх називали Дивами. І за всіма ними стояв Єдиний Дух Життя, якого наші предки називали Родом.

Боги-ідоли виникли пізніше, коли грекам вдалося втягти свого Коня. Протягом кількох поколінь вони поступово ввели в менталітет нашого народу ідею богів — господарів певних природних стихій. І люди стали ментально творити їх, а потім і вирізати з каменю чи дерева.

Отже п’ять тисяч років тому відбулася Троянська трагедія — коли наші предки ослабли, ментально піддалися Синам Місяця, тоді було змінено нашу сонячну дорогу. Дорога ця була проста й природна: Людина і Сонце, Людина і Зоряний Небосхил, Людина і Ріка. Людина відчувала себе нерозривною з навколишнім світом. Як писав Вернадський: «І зорі, і дерева, і квіти, і хмари — це продовження наших почуттів». Якби такий напрямок наших предків був збережений до цього часу, у нас не було б екологічного розгрому, ми до сьогодні б мали прекрасну планету, одночасно піднімався б менталітет Людини, ставали тоншими почуття і зберігався б оцей втаємничений, сакральний зв’язок Людини і Стихій. А Стихії, відчуваючи любов Людини, надали б нам можливості без комп’ютерів, без апаратів оволодіти ними. Як у казках, де Людина літає, переноситься з місця на місце, отримує допомогу і риби, і птаха, і вовка… Це була велика правда. Нам тяжко це збагнути. Для нас вовк — це хижак, ураган — руйнівна сила. Стихії збунтувалися, тому що Людина відділилася від них і почала їх експлуатувати. Падіння в обійми місячних загарбників привело до того, що ми втратили сонячний імунітет. І далі вже весь наш розвиток — чи то культурний, чи духовний, чи науковий — підпорядкований нашій хворобливості, що бере початок з того моменту, коли ми п’ять тисяч років тому відсікли себе від Джерела Буття.

А тепер перейдемо до більш небезпечної теми: виникнення християнської релігії. Христос прийшов зовсім не для того, щоб створити релігію. Навпаки, Він приніс Учення Визволення, прийшов, аби визволити людей від усяких богів. Дві тисячі років тому прийшов могутній Посланець Духу Життя, Батька Небесного. Він перший відчув, що Людина має увійти у єдиний потік Розуму-Сердечності, Любові, щоб Бог і Людина стали нероздільними. Саме тому Він так тяжко був покараний. А зовсім не тому, що Він прийшов узяти на себе чиїсь гріхи! Не гріхи Він прийшов узяти, а подарувати Свободу, визволити нас, розкрити наш розум, наше серце. І ми не зможемо збагнути велич Христа, якщо не збагнемо, що Він — Провідник у таке радісне царство, якого люди ще не знали.

Людина має в собі Зерно Єдиного Джерела Буття. Вона може піднятися до рівня Деміурга. Про що Христос і казав: «Відкрийте серце, Я прийду і поселюся з Батьком у ньому, і тоді ви зробите те, що Я, і навіть більше!» Людині Титанічній, яка дрімає в наших генах, в майбутньому не треба буде ракет, телефонних апаратів, комп’ютерів — все необхідне вона миттєво матиме з інформаційного поля Всесвіту. Ви не забувайте про те, що Всесвіт — це могутня інформаційна ріка. Ми купаємося в ній, але Земля тісно заблокована. Згадайте, як розвивалися наші уявлення про Всесвіт. Ми не самі творимо уявлення про світ, а нам давно це підсунули. Ми відчуваємо світ не безпосередньо, а так, як нас учать у школі за старими підручниками і рутинними уявленнями. Потім те ж саме учать наші діти. І так далі — естафета без оновлення. А коли підходить час так званої смерті, ми не готові до цього. Ми повинні були б підійти до цієї події з великою радістю і бажанням преобразитися, полетіти так, як ми літаємо у снах.

Доктор Моуді, який досліджував людей у стані клінічної смерті, відзначав, що розповіді всіх, хто побував за межею так званого життя, сходяться в одному: ніхто не зустрічав жорстокого «судію», якого пророкували релігії. А перечитайте релігійні джерела: суцільні страждання, катування, напади чортів і так далі… Окультисти теж говорять про те, що Людина за межею смерті зустрічається з так званими Вартовими Порогу, жахливими монстрами. Всіх цих «богів» породили ми самі, це НАШІ УТВОРИ. І ми можемо їх і знищити: лише варто перестати годувати їх, залишити десь в історичних манускриптах.

А юним душам майбутнього віку потрібне чисте знання. І вони в інших світах зустрінуть прекрасних розумних братів, мудрих Посланців Єдиного Бога, Єдиного Джерела Буття. Я глибоко вірю, Що якщо нам вдасться до початку наступного століття звільнитися від тиранії оцих космічних монстрів, ми зробимо перші кроки по цьому шляху. І Титани, про яких ми читали у міфах, прокинуться.

Тартар, куди Зевс замкнув Титанів, знаходиться в наших душах. Це наші генотипи. Ми проявляємо лише кілька відсотків своїх можливостей розуму, відчуттів, знання. Ми звузили своє життя до крихітного вектора, де немає нічого, окрім павутини, історичного дрантя та кривавих походів… До цих пір Людство, навіть розуміючи, що натворило купу страшного мілітаристського бруду, не може роззброїтися і повернути геній учених, технологів, дослідників, філософів на самопізнання, саморозкриття.

А тепер перейдемо до діалогу…

Запитання:

Людину безупинно атакують різні речі, що змушують її шукати силу й мудрість поза собою. Чи можна прийти до Христа шляхом волі, яка долає все, що протидіє єднанню з Вітцем?

О. Б.:

Силою не можна, вольовістю теж ні.

Вольовість доречна тоді, коли ви маєте Любов. Бо тільки Любов відкриває всі ворота. Час і простір ви можете подолати за допомогою наукових концепцій чи технологічних винаходів, але це знову буде повзання у тих чи інших спіралях Буття. А коли ви об’єднаєтеся з Христом Любов’ю, ви отримаєте ключ і крила для польоту у всі сфери.

Хто ж такий Він? Це наш Дух! Наша безсмертна іскра, яка в кожному з нас є, її треба тільки проявити. Уявляючи Його поза собою — на іконі, у скульптурі, в книзі — ми Його відчужаємо, і Він стає ідолом; а Він є Живий Дух. Ми маємо насититися Ним, маємо відчути, що Я і Христос нерозривні. Виховуючи оте Боже Дитя всередині себе, колихаючи Його у своєму серці, люблячи Його, ми тим самим стаємо Ним і тоді відчуваємо, що Батько і Я — одне ціле.

Запитання:

Даніїл Андрєєв у «Ружі Світу»19 говорить, що в Людині закладена і Божественна природа, і сім’я диявола. Христос прийшов очистити нас, але потерпів поразку, і Його Місія не була завершена. Як тепер нам себе звільнити? І друге. Може, «Ружа Світу» — це нова всепланетна релігія, яка об’єднає всі світлі сили, науково висвітлить ці проблеми і вирішить проблему виживання людства?

19 Назву «Роза Мира» ми переклали саме так, оскільки саме такий варіант, на нашу думку, найповніше передає значення цього філософського твору. — Прим, ред.

О. Б.:

Андрєєв нової релігії не творив, він казав, що «Ружа Світу» може виникнути як синтез кращих напрямів у світових релігіях. Але його погляд на інфраструктуру Всесвіту вражаючий. Він дуже точно аналізує історію світу. Божественні першолюди, Титани, народжені Ураном і Геєю, були непорочні і безсмертні. А коли Кронос оскопив Урана, зупинивши потік Божої енергії, і з’явився Час — тоді зійшла у світ Смерть. Андрєєв це називає «ейцехоре» (яйце Диявола).