Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович. Страница 57
Запитання:
Я сьогодні вперше на Ваших лекціях. Поясніть, будь ласка, значення символу на емблемі Школи Астросталкерів.
О. Б.:
Птах — це символ людського Духу. Він струшує увесь земний бруд, нагромаджений впродовж тисячоліть, і вилітає у простір Неба. Звісно, мова йде не про фізичний політ, а про політ Духа, Думки, вогняний політ (бо Думка, ментал — це і є великий Вогонь, психічна енергія).
Ми зараз знаходимося на динамічному термінаторі еволюції. Термінатор — це смуга, що розділяє світло і темряву. Так і ми: наполовину ще погрузли в багнюці земного, тяжкого світу, але якась наша частина вже стала світлою і прагне у простір Свободи…
Запитання:
Як ви ставитеся до медитацій різного типу?
О. Б.:
Дуже позитивно. Медитація — це зосередження, концентрація думки. При зосередженні (це знають митці, поети, фізики, математики) думка стає лезом, вогнем…
Запитання:
Олесю Павловичу, що вас захищає від темних сил?
О. Б.:
(Усміхається.)
Хороше запитання. Мене захищає те, що я вже безповоротно йду до Батька, і для мене немає іншого шляху. А Він захищає кожне своє дитя, яке йде до Нього.
А зараз, доки я перечитую записки, Василь Степанович заспіває пісню, співзвучну нашій зустрічі…
Співає Василь Литвин:
В полум’янім Полі, в тайнім Дивоколі,
Де пасуться коні чарівного сну,
Птахи виростають в огненнім приволлі
І летять у казку, в Зоряну Весну.
Лебеді дитинства, станьте на хвилину,
Та візьміть на крила доленьку мою.
Землю я покину, з вами я полину,
Де квітує тайна в Батьківськім Гаю.
Ключ не зупинити, крил не доточити,
Птах давно тріпоче в серденьку твоїм!
Лише власні крила повертають силу
Відшукати стежку в Материнський Дім!
Запитання:
Що ви можете сказати про планету Уран, яка, як відомо, орієнтована інакше, ніж інші планети?
О. Б.:
Уран — це наша надія. Ця планета вже давно змінила свою орієнтацію в часі і просторі, оволоділа вічністю і стала пуповиною, через яку Шамбала вливає в нас кров. Древні греки й індуси знали цю таємницю. Вони знали, що любов Урана-Неба і Геї-Землі породила всю багатобарвність життя. Саме Уран, маючи принципово інший вектор, аніж решта планет, приймає колосальну енергію зі Всесвіту, від самого Батька Небесного, і виливає її на нас. Тому, будьте певні, воля еволюції здійсниться, але треба відчути і прийняти цю блакитну енергію. Вона омиє Землю, і Земля розквітне як чарівний пуп’янок лілеї. Ми з вами будемо свідками цього Преображення.
Запитання:
Куди потрапляють ті, хто закінчив шлях земних перевтілень? Чи справді отримують вони небуття в Богові, як про це кажуть східні вчення?
О. Б.:
Вони отримують повноту буття. Не обмеженого, не смертного буття, а повноту Божого Буття, тобто вічного. Про це ми не зможемо говорити в категоріях слів…
Запитання:
Олесю Павловичу, що ви можете сказати про земні багатства? Як багатому стати людяним та добрим?
О. Б.:
Я можу тільки згадати слова Будди, який казав, що можна жити в палаці і не бути його полоненим, а можна сидіти жебраком на базарі — і бути рабом багатства, якщо про нього весь час думати. Звісно, серед багатих людей мало синів Божих, але ж були такі, як купець Трет’яков або промисловець Ханенко, які подарували людям чудо. Тобто, навіть найбільший грошовий магнат може діяти Божу справу, якщо захоче. Все-таки гроші на Землі зараз — колосальна енергія, і якщо ЇЇ задіяти не заради накопичення, а як вклад у Нове Творення, тоді такий багач справді назветься сином Божим…
Спасибі вам за зустріч. І останнє слово — кобзареві.
Співає Василь Литвин:
Ген, у горі, десь поміж хмар, там, поміж туч,
Чути жалі, чути плачі, чути кличі…
Зоряний дзвін, зоряний спів, зоряний ключ,
Лине удаль, лине у світ, лине вночі…
Дзвонять церкви, дзвонять серпи, дзвонять мечі
В темряві літ, в темряві снів, в темряві — путь.
Мудрі ключі, вічні ключі, щастя ключі
В небі кують, в сонці кують, в серці кують!
Ніжне дитя, тихе дитя, дивне дитя
Йде до води, йде до струмка, йде до ключа…
Миле дитя, рідне дитя, вічне дитя
Мати стріча, ранок стріча, Сонце стріча!
Зустріч одинадцята
Співає Василь Литвин:
Чи у тиші, чи під ураганом,
Під дощами, під промінням зір
В серці радість з’явиться неждано,
То мій добрий вісник — ти йому повір!
У пустелі чи під громи бою
Я нечутно поруч тебе йду…
Щит блакитний вічно над тобою,
Будь спокійний, брате, я не підведу.
А захочеш глянути у очі Побратиму з Краю Таїни —
Подивись на зорі опівночі,
І послухай тихий голос далини…
Олесь Бердник:
Добрий вечір!
Сьогодні передостаннє заняття нашої Школи Зоряних Першопрохідців, і сьогодні ми визначимо нашу подальшу стратегію. Сучасне людство має два шляхи: осягнути новий ступінь буття, або ж знову відбувати мільйоннолітні проходження в новій еволюції. Кожен з нас повинен жорстоко і безжально проаналізувати самого себе. У цьому суть сталкінгу, у цьому суть Людини, яка вирішила бути першопрохідцем, пташкою, що прокльовує шкаралупу, аби вийти назовні. Чи зуміла вона всередині шкаралупи виплекати в собі волю до польоту?
На перших зустрічах ми змалювали картину всесвітньої в’язниці, замкнутості, своєрідного зоряного яйця, із якого ми не маємо виходу, тому що ця просторово-часова шкаралупа замкнула нас у так звану тілесність. Наші тіла, предмети, що ми їх творимо, планета Земля, Сонячна система, сама суть гравітації — все це змушує нас реалізовувати себе в ОБМЕЖЕНОМУ часі і просторі. Значить це — в’язниця, і те, що вона має вражаючі масштаби, нічого не міняє. Навпаки, чим більша тюрма, тим страшніша, бо з неї тяжче вибратися.
Давно вже поставлене питання про спасіння, рятунок, вихід з цього обмеження. І завжди Людина запитувала сама себе: чому треба рятуватися, якщо ми породжені Деміургом, Богом, Майстром? Якби ми були біороботами, то в нас би не виникло ідеї виходу, рятунку. Ми були б слухняними виконавцями волі природи, Бога, чи богів! І йшлося б тільки про те, щоб правильно, гармонійно функціонувати. А тут виникає ідея виходу, розриву тої плівки, яка нас оточує…
Тут нам можуть допомогти деякі основи квантової механіки. Наприклад, елементарна частка проявляється і як корпускула (тобто як тіло), і як хвиля. Під час експериментів з інтерференцією, коли робиться кілька дірочок у фользі і потім туди генерується потік електронів з катоду, виявляються дивні речі. Один і той же електрон одночасно проскакує через кілька дірок. Те ж саме відбувається, коли високий йог знаходиться десь у Гімалаях, а його одночасно бачать у кількох місцях. Будду, за свідченнями його сучасників, одночасно бачили кілька сот людей у різних місцях. Він просто продемонстрував можливості звільненого духу Людини.
Тут ми з вами підходимо до дуже фундаментального завдання, яке стоїть перед Людиною. Не тільки електрон і мікрочастка, а й Людина являє собою водночас і фізичне тіло, і хвилю (окультисти цю хвилю називали астральним, ментальним тілом). Людина навіть не хвиля, а грандіозний пакет хвиль (є такий вираз у квантовій механіці: «хвильовий пакет»), вражаючий набір мільярдів світлоносних спіралей із безмежною гамою тонів. Можна сказати, що Людина — це кристал співаючих вогнів.