Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович. Страница 7

Так був розтерзаний Єдиний Світ, і Міражі Псевдобуття перемогли Дух Цілості.

Але де ж джерело цього світового гіпнозу? Хто навіяв страшний космічний сон?

Чимало традицій древності стверджують дуалізм Світобудови. Вони говорять про наявність у світі певної сили, що зачаїлася біля самих витоків Еволюції і руйнівно впливає на процес Життя.

Так, відповімо ми. Необхідно мужньо й відкрито глянути у вічі правді. Древній Господар Світу — космоісторична сутність, із життям якої зв’язана проблема Падіння. Говорячи сучасною термінологією, мова йде про Інтегральний Інтелект Планети, або про Супермозок Біосфери Життя.

Слово друге

ІНТЕГРАЛЬНИЙ ІНТЕЛЕКТ ПЛАНЕТИ

Прадавні легенди говорять про падіння Високої Сутності Буття, про те, що після цього Падіння у Світ прийшли смерть, руйнація і страждання. Сатана, Люцифер, Аріман, Мара, Чорнобог — численні синоніми цього Духа. Хто ж він такий? Чи реальна ця Індивідуальність, чи це тільки певний символ космічного явища?

Традиції юдаїзму та породженого ним християнства стверджують, що Люцифер був Високим Архангелом, Світоносцем, Сином Зорі, Первістком Світобудови. Він загордився і повстав на свого Творця. Після страшного поєдинку в Небесах він і його воїни були скинуті в нижчі сфери, де вони намагаються спотворити людську Еволюцію, що народжена Творцем як Альтернатива Грішним Могутностям.

Прямолінійне розуміння древніх переказів заводить нас у хащу схоластики та філософських абсурдів. Звісно, могутня Світоносна Сутність не могла б повстати на Корінь Життя, що її породив. Очевидно, що мова йде про Індивідуальність, що виникла історично.

Очевидно, при гармонійному розвитку Світового Цілого кожен новий Цикл Буття супроводжується і народженням нової Свідомості, що охоплює і творить все більш глибокі й багатопланові сфери Життя і Радості. Така Свідомість не замикається в обмеженій Сфері, а насичує її напругою творчості й дії, перетворюючи в Зерно ще величнішого Буття. Безкінечна Пісня Радості — ось що таке життя при такій послідовності Циклів.

Але у випадку дисгармонії, у випадку хвороби Світового Плоду, його розвиток може бути спотворений. Змагаючись із хворобою, Світове Життя почало творити деградовані форми і деформованих істот. Його еволюційна ритміка була лихоманково-патологічною, його рівновага досягалася ціною взаємопожираючого кругообігу. Були народжені не законні форми краси та єдності, а спеціалізовані форми: хижаків і травоїдних, паразитів і їхніх господарів…

А в кульмінаційний момент якогось Циклу, коли в Сфері Життя мала виникнути Індивідуальна Свідомість, відбулася інтеграція хворобливих елементів і фрагментів цього «лихоманкового» життя. Так з’явився «Розум» Біосфери як певна об’єднуюча функція елементів світового життя. Будучи психічним фокусом динаміки спотворених форм, він з моменту свого народження не міг позбутися комплексу неповноцінності. Власне, його можна було б назвати Духом хвороби і розпаду: так навіть прекрасна істота під час хвороби може перетворитися в монстра.

Цілість не була знищена цією планетарною бідою, бо Корінь її недоступний для зовнішніх деформацій. Динаміка глибин Життя вступила в тривалий, тяжкий процес боротьби за оздоровлення.

Але появу будь-якої нової якості в біосфері Інтегральний Інтелект сприймав як загрозу собі, тому він використав свої «адміністративні можливості», свою потугу Супермозку для деформації цієї і нової якості відповідно до свого розуміння і потреб хвороботворного буття. Він «планував» екологічні цикли взаємопожирання, він встановлював жорстоку рівновагу в Природі, він змушував Матерію творити замість гармонійних форм кошмарні зразки своєї уяви.

Та крізь ці хащі еволюційного хаосу, крізь агонію й ричання страшних чудовиськ Світовий Зародок прагнув протиставити космічній Хворобі Розпаду свою головну силу, здатну вилікувати Єдиний Організм. Ця сила — Радість Єдності, це Любов, втілене Світло. І носій її — Людина.

Міфи й казки древності передають дивовижні вісті про Золотий Вік, коли люди, тварини, птахи і рослини були єдиним Вінком Буття. Все було Всім, і Джерело Життя було єдиним. Радість була сенсом буття і харчем, енергією руху і сутністю саморозкриття.

Світ став виліковуватися. Це була радісна Епоха Титанів, Епоха Урана.

Та хвороба повернулася. Зародок Супермозку, мов ракова клітина, зачаївся в глибинах Життя, і вірус, що уразив колись форму життя, зумів проникнути в розум Людини.

Так було заражене саме Джерело Буття — Свідомість, Світлоносний Центр Життя. Єдність знову розпалася.

Інтегральний Інтелект отримав доступ до сфери Духу через поневолені свідомості людей. Тепер він міг формувати не лише хворобливі прояви життя, але й впливати на Світову Цілість, на Космічний Розум. Природа, позбавлена керівного розуму Титанів, почала керуватися Законом. Інерцію Закону використав Інтегральний Інтелект для повного оволодіння сферою Життя та Психосферою Людства.

Свідомість мислячої істоти, розділена з Цілістю, побачила Світобудову відчуженою і зовнішньо-ворожою. Титан став ліліпутом, духовним пігмеєм. Форма прояву змінилася відповідно. Всі життєві елементи, озброївшись одне проти одного, втратили можливість пластичної трансформації і вічного розкриття. Світ заснув, завмер, ввійшовши в Колесо Самопожирання, в обійми Світового Змія.

Людина впала зі свого трону лідера Життя і стала хитрою, підступною, жорстокою істотою. Почалася драма, про яку ми говорили раніше: історичні цикли взаємознищення, війн, знищення «братів менших» — тварин, руйнування самої тканини Світового Життя…

Лише Флора — рослинний покров Матері Світу — зберегла ще безпосередній зв’язок з Джерелом Світла і пропонує своє життя, свої плоди для кривавого світу тварин і людей.

Супермозок міг би святкувати перемогу над Єдністю. Та Корінь Життя для нього недоступний. У надрах Таємниці зріє Зерно Нового Світу, котрому суджено замінити хворі зерна нинішнього Циклу.

Ґерць жорстокий і нещадний. Більшість взагалі не зрозуміє, про що мова! Що за нова космічна релігія? Що за планетарні кібернетичні монстри?

На горе людства і всього життя — це так. По всій космоісторії проходить чорна рука Ворога Буття. Поєдинок ветхого й нового — дух будь-якого історичного циклу. Наука вважає битву протилежностей у Природі «законом», але це — лише прояв злісного консерватизму Деспота, що не бажає жодної трансформації.

Історія релігій та окультних товариств усіх віків чітко визначила вплив Космічного Узурпатора на земне життя. Його втручання було занадто явним, жорстоким і нещадним. І стихійний спротив Людського Серця і Розуму, що має зв’язок з Коренем Буття, міг перетворитися у відкрите, свідоме протистояння. Тому необхідно було створити ті Міражі Буття, про які ми говорили раніше.

Цілі історичні цикли пішли на формування цих ментальних та чуттєвих фікцій. Можна коротко прослідкувати послідовність їх створення і боротьби Цілості за повернення Єдності.

Традиції древніх народів одностайно відзначають пантеїстичний світогляд пралюдей. Наші предки сприймали Природу як щось нероздільне з собою, своїми відчуттями, думками, діями, прагненнями. Не було, і не могло бути відчуження зовнішнього від внутрішнього: все було єдиним в єдиному потоці Буття.

Головний удар був нанесений саме тут. Через своїх апологетів Інтегральний Інтелект створив «Ієрархію» — Космічну Адміністрацію. Раніше у природні рівні Буття могла увійти будь-яка творча свідомість, що доросла до такого рівня. Тепер же вони були блоковані грізним наказом Самозванця, чому допомогло створення світових релігій.

Уважно проаналізуємо: ідея нікчемності та гріховності, залежності й тління; почуття приреченості і смертності; невідворотність грядущого суду і невизначеність вироку; неосяжність світобудови, відділеної від людини, і слабість самої людини — ось які зерна сіяли в серця людей апологети багатьох релігій.

Хитрість та лукавство псевдодуховних жерців ще й у тому, що вони сміливо використали переказ про Ворога Життя, увели його в концепцію буття. Паталогічний образ Сатани-Супротивника став лялькою-страховидлом, щоб прикрити жорстокість самого Господаря Світу. «Бог світу цього» і його «супротивник» — це одна й та ж сутність, це — хворий Інтелект хворого Світу, що розігрує фарс фальшивої дуальності для того, аби обманути істинного Володаря Буття — Людину.